КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
20 грудня 2010 р. №2а-6807/10/1070 приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань №1018
час прийняття постанови : 11 год. 00 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Літвінов О. А. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
визнання протиправним та скасування акту перевірки та податкових повідомлень - рішень
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (надалі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування акту перевірки №2/17-1/НОМЕР_1 від 11 січня 2010 року, та податкових повідомлень-рішень №0000041701/0 від 21 січня 2010 року, №0000061701/0 від 21 січня 2010 року..
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення та акт перевірки складені всупереч чинного податкового законодавства України без належної перевірки документів господарської діяльності, а також без урахування уточнюючих зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову обґрунтовано заперечував, зазначив що оскаржувані Позивачем рішення винесені в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства, у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з наявних матеріалів справи Позивач зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією 8 квітня 1999 року № 1904106082фо041454. З 24 квітня 1999 року Позивач перебуває на податковому обліку у Відповідача за № 1706.
На підставі наказу від 23 грудня 2009 року №326 “Про проведення виїзної позапланової перевірки”, направлення на перевірку від 23 грудня 2009 року №25/17-1 видного Відповідачем, згідно з п.7 статті 11 Закону України від 4 грудня 1990 року “Про державну податкову службу в Україні” була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, про що складено акт від 11 січня 2010 року № 2/17-1/НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).
З наказом Відповідача від 23 грудня 2009 року №326 “Про проведення виїзної позапланової перевірки” Позивач ознайомлена 23 грудня 2009 року. Направлення на перевірку Позивачу вручено 23 грудня 2009 року, що підтверджується підписом Позивача.
Згідно з Актом перевірки від 11 січня 2010 року № 2/17-1/НОМЕР_1 встановлено порушення:
вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року №13-92, внаслідок чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу за І квартал 2008 року в сумі 627955 грн 44 коп. , за ІІ квартал 2008 року в сумі 3427680 грн 32 коп., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 4700038 грн 35 коп., за ІУ квартал 2008 року в сумі 2147767 грн 82 коп.;
вимог підпункту “а” пункту 19.1 статті 19 Закону України “Про податок з доходів з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-ІV; пункту 6 статті 128 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року – облік доходів і витрат не вівся;
вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 6 квітня 1997 року № 168/97-ВР, в зв’язку з чим занижено в 2008 році суми позитивної різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2 716 962 грн 00 коп.;
вимог підпункту 4.1.4 “а” статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ – до Відповідача податкові декларації по податку на додану вартість за березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, грудень 2008 року подано несвоєчасно.
На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000041701/0 від 21 січня 2010 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4076973 грн 00 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0000061701/0 від 21 січня 2010 року, визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 635 516 грн 29 коп.
Зазначені податкові повідомлення-рішення Позивач отримав і особисто підписав 21 січня 2010 року.
Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями Позивача 21 січня 2010 року звернувся до Відповідача зі скаргою. Відповідачем скаргу було розглянуто і винесено рішення, що при розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість перевіряючим допущена помилка: нараховано штраф у розмірі 50% від суми встановленого заниження податкового зобов’язання та додатково безпідставно збільшено його на 170 грн 00 коп. Тому за розглядом скарги, сума штрафних санкцій на суму недоплати становить 1358481 грн 00 коп., а не 1358651 грн 00 коп.
Окрім того, керуючись підпунктом 5 пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби від 11 грудня 1996 року № 29 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за № 723/1748, Відповідач у відповідності до вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, пункту 7, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 та пункту 7 “Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних” затвердженого Наказом ДПА України від 30 червня 2005 року № 244 та підпункту 17.1.1, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ - збільшив на 32751 грн 00 коп. суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість (за основним платежем на суму 215834 грн 00 коп. та 07917 грн 00 коп. штрафної (фінансової) санкції), визначену у податковому повідомленні – рішенні Відповідача від 21 січня 2010 року № 0000041701/0 та збільшив на 91867 грн 04 коп. суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, визначену у податковому повідомленні – рішенні Відповідача від 21 січня 2010 року № 0000061701/0.
У відповідності до матеріалів перевірки встановлено що на порушення вимог пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV та вимог підпункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV в період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року Позивачем облік доходів і витрат вівся не належним чином. А саме книга обліку доходів і витрат не велась.
Встановлено, що у наданих до перевірки Позивачем податкових накладних отриманих від ТОВ «Талгейт Плюс» в лютому 2008 року відсутній підпис особи, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).
У відповідності до пункту 7 та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної від 30 травня 1997 року № 165 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. У будь-якому разі видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та (або) прийняття платежу із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 6 квітня 1997 року № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 6 квітня 1997 року № 168/97-ВР Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми
податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до підпункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України “Про податок з доходів з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-ІV, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на наданих бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ “підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов’язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи”
Також встановлено, що Позивач у відповідності до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» подавала до ДПІ у Вишгородському районі декларації про доходи одержані за І, ІІ, ІІІ, ІV квартал 2008 року, відповідно до яких загальна сума одержаного валового доходу – 12 876 588 грн 00 коп., витрати пов’язані з одержанням доходу – 12 752 852 грн 00 коп., сума чистого доходу – 123 736 грн 00 коп.
Статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 № 2181-III передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно роздруківок грошових коштів по розрахункових рахунках, відкритих у ВАТ «Вишгородське відділення Ощадбанку», ВАТ «Банк Олімпійська Україна» та ВАТ «ВТБ Банк», наданих УПМ ДПА в Київській області, ФОП ОСОБА_2 в І кварталі 2008 року отримувала доходи від підприємницької діяльності в сумі 1 707 888 грн 65 коп. Також, згідно даних «Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів», встановлено, що в І кварталі 2008 року ФОП ОСОБА_2 отримувала доходи (виплачено) від проведення фінансово-господарських операцій в сумі 281 788 грн 50 коп.
Всього сума отриманого доходу ФОП ОСОБА_2 в І кварталі 2008 року становить 1 989 677 грн 15 коп. В декларації про доходи зі І квартал 2008 року ФОП ОСОБА_2 задекларовано доходи, отримані від підприємницької діяльності в сумі 1 899 833 грн 00 коп. Таким чином, ФОП ОСОБА_2 занизила валовий дохід в І кварталі 2008 року на 89 844 грн 15 коп.
Згідно з статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян” оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Окрім того за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_2 від 21 січня 2010 року на податкове повідомлення - рішення від 21 січня 2010 року № 0000061701/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1635516грн 29 коп., відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22травня 2003 року №889- IV, податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік становить 1 745 943 грн 73 коп. (11 639 624,88 грн. х 15%).
У відповідності до вимог статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992р. №13-92 податковим органом нараховано податок з доходів фізичних осіб згідно поданих декларацій про доходи за 2008 рік в сумі 18560 грн 40 коп.
Тому, за розглядом скарги, податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік становить 1727383 грн 33 грн. (1 745 943 грн 73 коп. – 18560 грн 40 коп.)
Відповідно до підпункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 6 квітня 1997 року № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” від 6 квітня 1997 року № 168/97-ВР податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Якщо постачальник товарів (послуг) відмовився надати отримувачу цих товарів (послуг) податкову накладну або порушив порядок її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період (у якому повинна бути видана податкова накладна) заяву зі скаргою на такого постачальника. До заяви платник зобов'язаний додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Указана заява є підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Згідно з пунктом 7 “Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних” затвердженого Наказом ДПА України від 30 червня 2005 року № 244 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Згідно підпункту 7.3.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У відповідності до підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, на підставі наявних матеріалів справи, розрахунків поданих Відповідачем встановлено заниження Позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в 2008 році на суму 2932796 грн 00 коп., в тому числі за : січень в сумі 75427 грн 00 коп., лютий в сумі 130631 грн 00 коп., березень в сумі 173584 грн 00 коп., квітень в сумі 209069 грн 00 коп., травень в сумі 195404 грн 00 коп., червень в сумі 310146 грн 00 коп., липень в сумі 403995 грн 00 коп., серпень в сумі 399363 грн 00 коп., вересень в сумі 305225 грн 00 коп., жовтень в сумі 332647 грн 00 коп., листопад в сумі 270105 грн 00 коп., грудень в сумі 127200 грн 00 коп.
Згідно з підпунктом 4.1.4. «а» пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Так, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до ДПІ у Вишгородському районі податкові декларації по податку на додану вартість за березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, грудень 2008 року подано несвоєчасно.
Відповідно до підпункту 17.1.1, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ , такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органами державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” фінансові санкції , суми недоїмки, пені, накладені органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.
Стосовно вказівки Позивача на те, що відсутність документів господарської діяльності є причиною пожежі в серпні 2008 року суд до уваги не бере, оскільки жодної довідки із пожежної частини суду не надано, пояснень відсутності такої довідки також взагалі не надано.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.
Згідно з статтею 67 Конституції України передбачено обов’язок кожного громадянина сплатити податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання Позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя : (підпис) А.М. Леонтович
З оригіналом згідно. Суддя
Повний текст постанови виготовлено 24.12.2010 року