КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 листопада 2010 р. №2а-4376/10/1070 приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань №1022
час прийняття постанови : 11 год. 44 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: Іоффе В.Л. (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Бізнес авіація»
Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
визнання нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Бізнес авіація» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень на підставі акту перевірки №4944/23-226/33717695 від 11 грудня 2008 року за №0000032301/0/2255 від 23.01.2009 року, № 0000042301/0/2254 від 23.01.2009 року, № 0000032301/1 від 27.03.2009 року, № 0000042301/1 від 27.03.2009 року, № 0000642301/1 від 15.05.2009 року, № 0000032301/2 від 25.05.2009 року, № 0000042301/2 від 25.05.2009 року, № 0000642301/2 від 25.05.2009 року .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає, що доводи відповідача суперечать приписам законодавства та є надуманими. Окрім того на думку позивача, відповідач не маючи реальних підстав для застосування штрафних санкцій, вже після їх застосування намагається вигадати підстави, які б такі санкції обґрунтували.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2010 року прийнято до свого провадження та призначено попереднє судове засідання на 13 травня 2010 року, ухвалою від 13 травня 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 червня 2010 року.
У зв’язку з неприбуттям у судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, місце та час розгляду справи, 14 червня 2010 року розгляд справи було відкладено на 14 липня 2010 року, 10 серпня 2010 року.
10 серпня 2010 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 23 вересня 2010 року у зв’язку із необхідністю надання позивачем відповідних доказів по справі, перерву продовжено до 22 листопада 2010 року – клопотання представника позивача.
Позивач в судовому засіданні 22 листопада 2010 року підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 22 листопада 2010 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, 9 червня 2010 року до суду від начальника Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська надійшло заперечення проти позову в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Окрім того вказує на те, що первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 24.11.2008 по 05.12.2008 посадовими особами Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на підставі направлення на перевірку від 24.11.2008 року № 553 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.05.2005 року по 31.03.2008 рік.
У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97–ВР (із змінами та доповненнями), у ІV кварталі 2005 – І кварталі 2008 роках неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати з придбанням послуг згідно нікчемного правочину з ПП «Лонфіт» та ПП «Ридан» у зв’язку з чим встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 511 771 грн 00 коп. Зокрема також порушено положення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у зв’язку з чим встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 371 168 грн 00 коп.
За результатами перевірки складений акт від 11.12.2008 року №4944/23-226/33717695 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «АК«Бізнес Авіація» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.05.2005 року по 31.03.2008 рік (надалі – Акт перевірки).
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення за №0000032301/0/2255 від 23.01.2009 року, № 0000042301/0/2254 від 23.01.2009 року, № 0000032301/1 від 27.03.2009 року, № 0000042301/1 від 27.03.2009 року, № 0000642301/1 від 15.05.2009 року, № 0000032301/2 від 25.05.2009 року, № 0000042301/2 від 25.05.2009 року, № 0000642301/2 від 25.05.2009 року, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 371 168 грн 0 коп., та «податок на прибуток» у сумі 551 771 грн 00 коп.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська із скаргою про перегляд та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2009 року №0000032301/0/2255 та № 0000042301/0/2254.
Рішенням ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 10731/10/25-032 від 27.03.2009 року про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.
В подальшому позивач звернувся до ДПА у Дніпропетровській області із повторною скаргою про перегляд податкових повідомлень-рішень від 23.01.2009 року №0000032301/0/2255 та № 0000042301/0/2254, від 27.03.2009 року № 0000042301/1 та № 0000032301/1.
Рішенням ДПА у Дніпропетровській області № 13651/10/25-008 від 25.05.2009 року про результати розгляду повторної скарги, скаргу позивача було залишено без задоволення, а вищезгадані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Окрім того судом встановлено, що у 2007 році між TOB БK „Бізнес Авіація" і ПП „Лонфіт", код 32652862, м.Дніпропетровськ був укладений договір № 01-05/07 від 05.01.07 про надання послуг по організації чартерних авіарейсів. ПП «Лонфіт» - виконавець. Предмет договору - надання замовнику послуг по організації авіаперевезень пасажирів на території України, СНГ та за їх межами.
Загальний обсяг виконаних робіт відповідно даним бухгалтерського обліку (журнали-ордери по рах.631), що відображається бухгалтерською проводкою Кт 631 Дт 93 становить 1 334 712 грн 81 коп. з урахуванням ПДВ, в тому числі за 2007 рік 862 170 грн 81 коп., за 1 квартал 2008 року 472 542 грн 00 коп.
Факт виконаних послуг з організації чартерних авіарейсів, отриманих від ПП „Лонфіт" підтверджується актами виконаних робіт і отриманими податковими накладними.
Загальна вартість придбаних послуг від ПП „Лонфіт" всього 1 334 712,69 грн., в тому числі ПДВ 222 452,11 грн. (всі отримані податкові накладні мають відображення в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні місяці і включені до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ).
Протягом перевіряє мого відповідачем періоду було встановлено. що ТОВ „АК „Бізнес Авіація" мало взаємовідносини з ПП „Рідан", код 32652925, м. Дніпропетровськ. Між ТОВ „АК „Бізнес Авіація" і ПП „Рідан" був складений договір № 10/05/06 від 10.05.2006 про надання послуг по організації авіаперевезень пасажирів на території України, СНГ, а також за їх межами.
Факт виконаних послуг з організації чартерних авіарейсів, отриманих від ПП „Ридан" підтверджується актами виконаних робіт і отриманими податковими накладними.
Загальний обсяг придбаних послуг від ПП „Ридан" за 2006 рік становить 1 116 995 грн 60 коп., в тому числі ПДВ 186 165 грн 93 коп., сума податку на додану вартість, яка відображена в реєстрах отриманих податкових накладних і включена до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ становить 156 170 грн 66 коп., а сума сплачених грошових коштів за отримані послуги – 962 844,60 грн., що підтверджується банківськими виписками і платіжними дорученнями.
Відповідно до службової записки ВПМ ДПІ у Красногвардійському районі від 26.11.2008 року № 1043/7/26-017 зазначено, що гр. ОСОБА_4, яка згідно реєстраційних даних є засновником та головним бухгалтером ПП „Лонфіт", ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має. Ніяких угод, банківських та бухгалтерських документів, а також податкову звітність ПП „Лонфіт", вона не підписувала. Директором ПП „Лонфіт" був призначений ОСОБА_5. Де знаходиться офіс ПП „Лонфіт" не знає. Про ТОВ „АК „Бізнес Авіація" ніколи не чула і директора ОСОБА_6 не знає. Згідно пояснень гр. ОСОБА_7, який відповідно до реєстраційних даних є засновником та головним бухгалтером ПП „Ридан", мешкає в с. Юрьївка Дніпропетровської області та працює лікарем у місцевій лікарні, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має. Ніяких угод, банківських та бухгалтерських документів, а також податкову звітність ПП „Рідан", він не підписував. З моменту реєстрації директором був призначений ОСОБА_5. З моменту реєстрації всі реєстраційні документи, уставні документи, печатка підприємства, право електронного підпису були передані ОСОБА_5 В березні 2004 року було надано розпорядження про закриття ПП „Ридан", призупинення господарської діяльності та зняття його з податкового обліку. Про TOB БK „Бізнес Авіація" ніколи не чув і директора ОСОБА_6 не знає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки було надано акти виконаних робіт, податкові накладні та розрахункові документи по взаємовідносинам з ПП „Лонфіт" та ПП „Ридан", в яких значаться підпис та прізвище «Потапова» та „Тищенко" відповідно, проте, згідно пояснень зазначених осіб ніяких документів, в тому числі ніяких договорів, угод, ордерів, актів виконаних робіт, взаємозаліку, векселів і тому подібне, документів податкового обліку і звітності (податкових декларацій, податкових накладних і т.д.) інших бухгалтерських і фінансових документів ніколи не укладали і не підписували.
Згідно зі ст. 11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на наданих бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Згідно з пунктом 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, згідно п. 5.1 ст. 5 названого Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов’язків платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов’язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов’язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, тому судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Бізнес авіація» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя : (підпис) А.М. Леонтович
З оригіналом згідно. Суддя
Повний текст постанови виготовлено 24.11.2010 року