КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 вересня 2010 р. №2а-6696/10/1070 приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань №1018
час прийняття постанови: 12 год. 05 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: Кондратенко В.С. (за довіреністю)
від відповідача: Гуща О.Ю. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Військової частини А0415
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Військова частина А0415 звернулась до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування припису № 126 від 28.04.2010 року про визнання незаконним та скасування рішення Броварської ОДПІ щодо наявності у військової частини А0415 податкового боргу зі сплати податку з власників транспортних засобів за 2008 рік у сумі 212 353 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні власні транспорті засоби.
Позивач зазначає, що військова частина А0415 не є власником транспортних засобів, так, як не може здійснювати право власності на транспортні засоби за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд оскільки зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на думку позивача, оскільки транспорті засоби не належать військовій частині А0415 на праві власності, та не належать їй на праві повного господарського відання, військова частина А0415 не повинна сплачувати зазначений податок і подавати розрахунок сплати податку.
Також позивач зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» (далі – Закон № 1934-ХІІ), земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Представник відповідача не погоджуючись з твердженнями позивача у позовній заяві подав до суду письмові заперечення проти позову в якому зазначив, що перелік транспортних засобів, які звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, наведений у статті 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» не передбачає звільнення від сплати податків транспортних засобів військових частин.
Окрім того відповідач звертає увагу на те, що рішення, яке військова частина А0415 просить визнати незаконним та скасувати – не існує. Існує лише розрахунок (вх. №3575 від 29.02.2008 року) податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік, поданий військовою частиною А0415 і в якому платник податку самостійно визначив суму податкового зобов’язання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову обгрунтовно заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що військова частина А0415 перебуває на обліку у Броварській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області в якості платника податків.
Згідно з статтею 11 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII від 25.06.1991року (далі – Закон № 1251-ХІІ) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків у відповідності з законами України.
Судом встановлено, що заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів виникла в результаті самостійного подання військовою частиною А0415 розрахунків від 29.02.2008 року № 3575 на суму 212353 грн 00 коп.
Відповідно до статті 5 Закону України від 11.12.1991р. № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» (далі – Закон № 1963-ХІ), податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Згідно з статтею 6 Закону № 1963-ХІІ, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами па підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Відповідно до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником в податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Таким чином, заборгованість у позивача утворилась в результаті несплати зобов'язань самостійно визначених у розрахунках податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно до статті 1 Закону № 1963-ХІІ платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Будь-яких пільг щодо сплати цього податку на підставі статті 4 Закону № 1963-ХІІ військовим частинам не надано.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на статтю14 Закону України «Про Збройні Сили України», виходячи з наступного.
Аналіз змісту вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи, які є юридичними особами, в т. ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону № 1963-ХІІ кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в статті 1 цього Закону поняття «власні транспортні засоби» наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства» від 16.07.1999 року установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Згідно пункту 10 частини 1 статті 14 Закону № 1251 –XII, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону № 1251 –XII ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Згідно преамбули Закону № 1934-ХІІ цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.
Згідно статті 14 Закону № 1934-ХІІ, Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з Законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 1251-ХІІ, встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.
Оскільки Закон № 1934-ХІІ не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог статті 1 Закону № 1251-ХІІ пільги, визначені у статті 14 Закону № 1934-ХІІ не можуть поширюватись на відповідача.
Враховуючи, що Закон № 1251-ХІІ є спеціальним Законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, тому судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову Військової частини А0415 до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання незаконним та скасування рішення – відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: (підпис) А.М. Леонтович
З оригіналом згідно. Суддя
Повний текст постанови виготовлено 28.09.2010 року