ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 р.  Справа № 2а/0470/27/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.  

при секретарі судового засіданняКашигіну М.С.

за участю представників сторін:

Від позивача:     ОСОБА_3

Від відповідача: Петров В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, м. Київ

до  Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про визнання бездіяльності відповідача щодо відхилення від розгляду проекту землеустрою з відведення позивачеві земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства  незаконною, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011р. позивач –ОСОБА_3  звернулася з адміністративним позовом до  Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області та просить:

- визнати незаконною бездіяльність Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області щодо тимчасового відхилення від розгляду проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області;

- зобов’язати  Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області розглянути проект землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області;

- стягнути судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп., а також   витрати на переїзд з м. Києва до м. Дніпропетровська для участі в судовому засіданні в загальній сумі 393 грн. 20 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 грудня 2008р. звернулася до відповідача з заявою та відповідними документами для погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Китайгородської  сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області. Однак, відповідач, в порушення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»залишив заяву без розгляду. На повторне звернення  відповідач надав лист, в якому зазначив про те, що позивачу була направлена відповідь на її заяву від 31.12.2008р. № 4-6840-5-1 і повідомлено про те, що заяву ОСОБА_3 щодо погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства тимчасово відхилено від розгляду у зв’язку з тим, що зазначена земельна ділянка знаходиться  на території, яка зарезервована згідно рішення Дніпропетровської облради від 19.03.2002р. № 525-22/ХХШ під створення заповідного об’єкту «Орільський». Позивач також зазначає, що лист від 31.12.2008р., яким їй відмовлено  у погодженні проекту землеустрою,  не отримувала, а дізналася про тимчасове відхилення її звернення лише 27.08.2010р. Вважає бездіяльність  відповідача у відхиленні від розгляду її заяви такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує її права та охоронювані законом інтереси, оскільки чинне законодавство не передбачає такої процедури розгляду звернення щодо погодження проекту землеустрою як «тимчасове відхилення», що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, позивач зазначає, що витрати пов’язані з переїздом  з одного населеного пункту до іншого для участі в судовому засіданні відносяться до складу судових витрат відповідно до ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача  проти позову заперечує, просить відмовити в позові. У  судовому засіданні та у наданих  письмових запереченнях зазначає, що Держуправління не має правових підстав для погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, оскільки вивченням питання встановлено, що надані гр. ОСОБА_3 картографічні матеріали свідчать, що територія, яка підлягає відведенню у її приватну власність входить до земель, зарезервованих на створення об’єктів природно-заповідного фонду, а саме: національного природного парку «Орільський», так як рішенням Дніпропетровської обласної ради від 19.03.2002р. № 525-22/ХХШ «Про природно-заповідний фонд області»та від 22.03.2006р. № 768-33/ІУ «Про затвердження програми формування та розвитку національної екологічної мережі Дніпропетровської області від 2006-2015 роки»затверджено перелік цінних природних  територій, що резервуються для подальшої організації об’єктів природно-заповідного фонду області. На реалізацію рішень облради видано Указ Президента від 01.12.2008р. № 1129 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів», яким постановлено створення національного природного парку «Орільський», Дніпропетровська область. Про результати розгляду було вчасно повідомлено позивача –погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки відкладене до прийняття рішення про створення заповідного об’єкту з проведенням зонування. Спеціалізованими організаціями проводиться робота по встановленню меж національного природного парку «Орільський»в натурі (на місцевості), які до теперішнього часу не встановлені. Крім того, Указом Президента України від 14.08.2009р. № 611 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні»введено мораторій на приватизацію, відчуження та передачу в оренду земельних ділянок державної власності, прилеглих до територій і об’єктів природно-заповідного фонду, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості) і є спірними.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.02.2011р.          

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши  докази  у  сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 23 грудня 2008р. звернулася до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області з заявою та відповідними документами про погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією відповіді від 31.12.2008р. (а.с.16).

Погодження проекту землеустрою відповідачем  було процедурою, яка необхідна для набуття позивачем у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Вказаний проект землеустрою було погоджено уже відділом земельних ресурсів у Царичанському районі Дніпропетровської області, відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Царичанської райдержадміністрації; Царичанською районною санітарно-епідеміологічною станцією; Дніпропетровським обласним центром охорони історико-культурних цінностей.

31.12.2008р.  листом № 4-6840-5-1 відповідачем було надано письмову відповідь, згідно з якою заяву позивача тимчасово відхилено від розгляду у зв’язку з тим, що зазначена земельна ділянка знаходиться на території, яка зарезервована згідно рішення Дніпропетровської облради від 19.03.02р. № 525-22/ХХШ під створення заповідного об’єкту «Орільський»(а.с.16).

При вирішенні спору суд на виконання вимог ч. 3 ст. 2  Кодексу адміністративного судочинства України дослідив, зокрема, чи прийнято оскаржувану відповідь обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, а також з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Так, судом встановлено, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, яке діє на підставі Положення про Державне управління охорон навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006р. № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007р. за № 119/13386, згідно з пунктом 1 даного Положення є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління.

Управління в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Відповідно до пункту 4.8 Положення відповідач забезпечує у межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок на відповідній території, за винятком території, віднесеної до зон діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря та Державної екологічної інспекції Азовського моря, для розміщення об’єктів, місць розташування об’єктів та проектів відведення земельних ділянок на відповідній території, за винятком території, віднесеної до зон діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря та Державної екологічної інспекції Азовського  моря.

Оскаржувана позивачем відповідь, надана відповідачем містить посилання на пункт 7 доручення голови Дніпропетровської обласної  державної адміністрації від 20.01.2007р. № 235/07-7, згідно зі змістом якого вбачається, що   до прийняття рішення обласної ради про створення заповідного об’єкту та в подальшому розробки проекту організації даної території з проведенням зонування та визначенням режиму їх використання відкладається розгляд питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ктайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

Як зазначив відповідач у судовому засіданні та у письмових запереченнях,  спеціалізованими організаціями проводиться робота по встановленню меж національного природного парку «Орільський»в натурі (на місцевості), які,  на момент розгляду цієї справи ще не встановлені.

При цьому, суд вважає правомірними твердження позивача відносно того, що дії відповідача в частині тимчасового відхилення від розгляду заяви позивача про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлене листом від 31.12.2008р.  за № 4-6840-5-1 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, судом встановлено, що відповідачем не дотримано  встановленої форми і змісту надання відповіді.

Так, порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо надання земельних ділянок передбачено Порядком погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за №  1470/10069.

Відповідно до пункту 4 даного Порядку встановлено вимоги до оформлення Висновку природоохоронного органу про результати розгляду матеріалів щодо вилучення (викупу), наданої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку, висновок природоохоронного органу про результати розгляду матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельної ділянки оформляється на бланку цього органу.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку на основі оцінки відповідності запланованої діяльності законодавству, її припустимості з точки зору потреб формування екомережі  та впливу на довкілля, природоохоронний орган надає позитивний чи негативний Висновок про результати розгляду матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельної ділянки.

Також, в  додатку 2 зазначеного Порядку встановлено обов’язкову форму Висновку, який має бути виданий природоохоронним органам.

Таким чином, зі змісту відповіді від 31.12.2008р.  за № 4-6840-5-1, наданої відповідачем гр. ОСОБА_3 вбачається, що  зазначена відповідь не відповідає вимогам Порядком погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за №  1470/10069.

Зазначене  порушення  відповідача не спростовано  представником відповідачем у ході судового розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За викладеного, суд  приходить до висновку, що дії та бездіяльність відповідача, які полягають у недотриманні вимог чинного законодавства щодо оформлення погоджувальної документації у  строки та у спосіб, встановлений чинним законодавством України порушують права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених і не вчинених дій щодо розгляду заяви позивача про погодження проекту землеустрою у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням сукупності викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги повністю доведені позивачем, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому,  згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це  необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог  для повного захисту прав та інтересів позивача і  зобов’язати відповідача розглянути проект землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3 площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області у строки та у спосіб, встановлені чинним законодавством України.

Згідно до ч.1 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, несуть сторони.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише  у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місце або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного  бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з  наведеного, враховуючи, що позивачем  здійснені витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № ПН367 від 14.12.2010р. (а.с.2),  а також здійснені витрати на переїзд до адміністративного суду з м. Києва до м. Дніпропетровська, що підтверджується оригіналами залізничних квитків від 27.01.2011р. та від 07.02.2011р., які наявні в матеріалах справи, слід зазначені судові витрати стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

 Керуючись ст.ст. 10, 11, 12,71,86, 91, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов   ОСОБА_3 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності відповідача щодо відхилення від розгляду проекту землеустрою з відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства незаконною - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконною бездіяльність Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області щодо тимчасового відхилення від розгляду проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

Зобов’язати  Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області розглянути проект землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та прийняти рішення у строки та у спосіб, встановлені чинним законодавством України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_3  судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.), а також витрати на переїзд з м. Києва до м. Дніпропетровська в сумі 393 грн.20 коп.(триста дев’яносто три грн. 20 коп.).  

          Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений   07.02.2011р.

Суддя                       

С.О. Конєва