ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 р. Справа № 2а/0470/141/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Конєвої С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності , –
ВСТАНОВИВ:
04.01.2011 року Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить припинити підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на підставі ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області як платник податків та інших обов’язкових платежів, проте при здійсненні своєї діяльності порушує вимоги діючого законодавства, а саме: з 15.10.2008 року відповідач не подає звітність про отримані доходи, тобто, більше року, що не дає можливості контролюючим органам здійснювати контроль за додержанням вимог податкового та іншого законодавства.
Ухвалою суду від 05.01.2011р. відповідачу було запропоновано у строк до 20.01.2011 року надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та розгляд її у скороченому провадженні повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачеві від 12.01.2011р., яке наявне в матеріалах справи.
Пунктом 3 ч.1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних чи фізичних осіб-підприємців у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно до п.2 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень –є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.8 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
У статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»зазначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу України»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Тобто, позивач –орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції по веденню оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів на підставі законодавства.
Відповідно до ч. 1 пункту 2 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).
Так, судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 01.09.2006р. та знаходиться на обліку у Дніпропетровській МДПІ з 04.09.2006р. і є платником податків і зборів, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії В00 № 677026 від 01.09.2006р. та відповідною довідкою позивача від 04.09.2006р. за № 405 (а.с.5, 9).
Згідно довідки Дніпропетровської МДПІ відповідач з 15.10.2008р. не подає декларації про доходи до податкової інспекції (а.с.12).
Станом на 01.11.2010р. у відповідача заборгованість перед бюджетом відсутня, що підтверджується довідкою Дніпропетровської МДПІ (а.с.11).
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Оскільки судом встановлений факт неподання відповідачем документів фінансової звітності з 15.10.2008р., тобто більше року до органів податкової служби, то позовні вимоги Дніпропетровської МДПІ до відповідача про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності – задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Копію постанови направити Управлінню з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для внесення державним реєстратором відповідного запису до ЄДРПОУ згідно до вимог ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя
С.О. Конєва