ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 р. Справа № 2а/0470/176/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретаріТроценко О.О.
за участю:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача: Якобчук О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ
про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в реєстрації права власності незаконними та зобов’язання вчинити дії щодо реєстрації права власності, -
ВСТАНОВИВ:
04.01.2011р. позивач –ОСОБА_5 звернулося з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради та просить:
- визнати дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради щодо відмови в реєстрації права власності за фізичною особою ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_1) на: нежитлову будівлю складу А-1 загальною площею 153,2 м2; нежитлову будівлю складу Б-1 загальною площею 79,5 м2; нежитлову будівлю В-1 загальною площею 38,0 м2; нежитлову будівлю складу Г-1 загальною площею 17,4 м2; нежитлову будівлю складу Д-1 загальною площею 285,8 м2; нежитлову будівлю складу Е-1, Е1-1 загальною площею 46,7 м2; навіс літ. Ж, навіс літ. Є, огорожу 1-8, мостіння І,ІІ, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію на підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010 року по справі № 2-550/10 –незаконними;
- зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за фізичною особою ОСОБА_5 ( ІНН НОМЕР_1) право власності на нежитлову будівлю складу А-1 загальною площею 153,2 м2; нежитлову будівлю складу Б-1 загальною площею 79,5 м2; нежитлову будівлю складу В-1 загальною площею 38,0 м2; нежитлову будівлю складу Г-1 загальною площею 17,4 м2; нежитлову будівлю складу Д-1 загальною площею 285,8 м2; нежитлову будівлю складу Е-1, Е1-1 загальною площею 46,7 м2; навіс літ. Ж, навіс літ. Є огорожу 1-8, мостіння І,ІІ, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію на підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010 року по справі № 2-550/10.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за ним визнано право власності на вищенаведене нерухоме майно на підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010р. у справі № 2-550/10. Після звернення до відповідача за проведенням реєстрації права власності за рішенням суду відповідач своїм рішенням від 15.12.2010р. відмовив позивачеві у реєстрації права власності посилаючись на необхідність введення нерухомого майна в експлуатацію та на п.3.5, п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5. Позивач зазначає, що зазначена відмова в реєстрації права власності здійснена відповідачем з порушенням ч. 4 ст. 124 Конституції України, вимог ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 10 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (з наступними змінами).
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виникнення здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких чинним законодавством, зокрема, віднесено право власності на об’єкти нерухомого майна, врегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465(з наступними змінами та доповненнями).
Судом встановлено, що рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010р. у справі № 2-550/10 за позивачем –ОСОБА_5 визнано право власності на: нежитлову будівлю складу А-1 загальною площею 153,2 м2; нежитлову будівлю складу Б-1 загальною площею 79,5 м2; нежитлову будівлю складу В-1 загальною площею 38,0 м2; нежитлову будівлю складу Г-1 загальною площею 17,4 м2; нежитлову будівлю складу Д-1 загальною площею 285,8 м2; нежитлову будівлю складу Е-1, Е1-1 загальною площею 46,7 м2; навіс літ. Ж, навіс літ. Є, огорожу 1-8, мостіння І,ІІ, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію (а.с.22-25).
Зазначене рішення суду набрало законної сили 31.10.2010 року, що підтверджується відповідною відміткою в рішенні суду(а.с.25), а також довідкою Васильківського районного суду, наявною в матеріалах справи.
Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходяться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень зазначеного вище Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
З метою реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно, позивач 04.12.2010р. звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо реєстрації права власності на вказане вище нерухоме майно за позивачем - ОСОБА_5 на підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010р. у справі № 2-550/10.
15.12.2010 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю складу А-1 загальною площею 153,2 м2; нежитлову будівлю складу Б-1 загальною площею 79,5 м2; нежитлову будівлю складу В-1 загальною площею 38,0 м2; нежитлову будівлю складу Г-1 загальною площею 17,4 м2; нежитлову будівлю складу Д-1 загальною площею 285,8 м2; нежитлову будівлю складу Е-1, Е1-1 загальною площею 46,7 м2; навіс літ. Ж, навіс літ. Є, огорожу 1-8, мостіння І,ІІ, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1 посилаючись на п. 3.5, п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465(із змінами та доповненнями), якими передбачено необхідність введення об’єкту нерухомого майна в експлуатацію, а також необхідністю надання документу, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно (а.с.26-27).
Однак, з висновками відповідача, викладеними в оспорюваному рішенні, погодитися не можна, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту 9 частини 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обов’язковість рішення суду.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.
За частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»також передбачає, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду.
У ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»наведений вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права, до якого наведені відповідачем підстави не віднесені.
За ч. 3 статті 24 цього ж Закону, відмова у державній реєстрації прав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Тобто, виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови позивачеві у реєстрації права власності є неправомірними, безпідставними та необґрунтованими.
Посилання відповідача в оспорюваному рішенні на необхідність введення нерухомого майна в експлуатацію відповідно до п.1.6 Тимчасового положення є безпідставними, оскільки згідно пункту 10 додатку 2 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно до Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010р. у справі № 2-550/10 за позивачем визнано право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без акту введення в експлуатацію, тобто це питання вирішено судом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що під час здійснення реєстрації права власності на підставі рішення суду надання будь-яких інших додаткових документів не передбачено.
Також, судом приймається до уваги і лист Міністерства юстиції України від 19.10.2007р. № 19-39-827 у якому роз’яснено, що у разі, якщо право власності на новостворене нерухоме майно виникає у загальному порядку, документом, що підтверджує це право є –свідоцтво про право власності, а у разі визнання (у визначених випадках) права власності на це майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є рішення суду. Саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагається.
Згідно пункту 3.8 Тимчасового положення та роз’яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 «Щодо надання роз’яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна», передбачено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності.
Отже, відмовляючи у реєстрації права власності державний реєстратор фактично провів правовий аналіз законності та обґрунтованості рішення суду, що не відноситься до компетенції державного реєстратора.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження відповідача щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду, тощо.
Таким чином, рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010р. у справі № 2-550/10 за позивачем визнано право власності на : нежитлову будівлю складу А-1 загальною площею 153,2 м2; нежитлову будівлю складу Б-1 загальною площею 79,5 м2; нежитлову будівлю складу В-1 загальною площею 38,0 м2; нежитлову будівлю складу Г-1 загальною площею 17,4 м2; нежитлову будівлю складу Д-1 загальною площею 285,8 м2; нежитлову будівлю складу Е-1, Е1-1 загальною площею 46,7 м2; навіс літ. Ж, навіс літ. Є, огорожу 1-8, мостіння І,ІІ, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію, яке набрало законної сили 31.10.2010р., а отже підлягає виконанню відповідно до вимог Конституції України та наведених вище приписів Законів України.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник відповідача у ході судового розгляду справи не довів правомірності та обґрунтованості прийняття свого рішення про відмову позивачеві у державній реєстрації права власності на підставі рішення суду.
Відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У судовому засіданні представник позивача просив вийти за межі позовних вимог, в тому числі і скасувати рішення відповідача від 15.12.2010р. про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно.
За викладеного, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав і інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимоги та, визнаючи дії відповідача щодо прийняття рішення від 15.12.2010р. незаконними, слід також скасувати рішення суб’єкта владних повноважень від 15.12.2010р., оскільки воно не відповідає вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
За таких обставин, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, що полягають у відмові відповідача виконати покладені на нього державою повноваження, а саме: зареєструвати нерухоме майно за власником на підставі правовстановлюючого документі –рішення суду, є правомірним.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, слід стягнути з Державного бюджету України в особі управління державного казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь позивача судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп., які сплачені позивачем за квитанцією № ПН 170 від 27.12.2010р. (а.с.2).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12,71,86, 94, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради - задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови в реєстрації права власності за фізичною особою ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_1) на: нежитлову будівлю складу А-1 загальною площею 153,2 м2; нежитлову будівлю складу Б-1 загальною площею 79,5 м2; нежитлову будівлю складу В-1 загальною площею 38,0 м2; нежитлову будівлю складу Г-1 загальною площею 17,4 м2; нежитлову будівлю складу Д-1 загальною площею 285,8 м2; нежитлову будівлю складу Е-1, Е1-1 загальною площею 46,7 м2; навіс літ. Ж, навіс літ.Є, огорожу 1-8, мостіння І,ІІ, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію на підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010 року по справі № 2-550/10 – незаконними.
Скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровьске міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 15.12.2010р. про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю складу А-1 загальною площею 153,2 м2; нежитлову будівлю складу Б-1 загальною площею 79,5 м2; нежитлову будівлю складу В-1 загальною площею 38,0 м2; нежитлову будівлю складу Г-1 загальною площею 17,4 м2; нежитлову будівлю складу Д-1 загальною площею 285,8 м2; нежитлову будівлю складу Е-1, Е1-1 загальною площею 46,7 м2; навіс літ. Ж, навіс літ. Є, огорожу 1-8, мостіння І,ІІ, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію на підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010 року по справі № 2-550/10.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за фізичною особою ОСОБА_5 ( ІНН НОМЕР_1) право власності на нежитлову будівлю складу А-1 загальною площею 153,2 м2; нежитлову будівлю складу Б-1 загальною площею 79,5 м2; нежитлову будівлю складу В-1 загальною площею 38,0 м2; нежитлову будівлю складу Г-1 загальною площею 17,4 м2; нежитлову будівлю складу Д-1 загальною площею 285,8 м2; нежитлову будівлю складу Е-1, Е1-1 загальною площею 46,7 м2; навіс літ. Ж, навіс літ. Є, огорожу 1-8, мостіння І,ІІ, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію на підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2010 року по справі № 2-550/10.
Стягнути з Державного бюджету України в особі управління державного казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та
Повний текст постанови складений 28.01.2011р.
Суддя
С.О. Конєва