У Х В А Л А
18 січня 2011 р. Справа № 2а/0470/1211/11
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват», м. Дніпропетровськ до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ
17.01.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Віват» звернулося з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України і просить:
- визнати заявку № m 2009 14642 від 05 листопада 2009 року про реєстрацію знака для товарів та послуг такою, що не відповідає вимогам правової охорони;
- визнати протиправним рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію знака для товарів та послуг за заявкою № m 2009 14642 від 05 листопада 2009 року протиправним;
- скасувати рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію знака для товарів та послуг за заявкою № m 2009 14642 від 05 листопада 2009 року;
- зобов’язати Державний департамент інтелектуальної власності припинити діловодство за заявкою № m 2009 14642 від 05 листопада 2009 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником на території України торговельної марки «Ай-Петри» на підставі свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 38298 від 15.03.2004р. (заявка № 2002021636) та свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 96344 від 10.09.2008р. (заявка № m 2007 01909). Позивачем 01.01.2008р. було укладено ліцензійну угоду з Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод» за умовами якої останній зобов’язувався виробляти коньячну продукцію виключно на користь ТОВ «Алкогольна традиція». 20.03.2005р. позивачем надавалась невиключна ліцензія ТОВ «Пивний Дім» та ТОВ «Алкогольна традиція» на використання торговельної марки «Ай-Петрі» за свідоцтвом 38298, а останні, в свою чергу, мали господарські договори з Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод» на виготовлення коньяків 3,4, 5 зірок «КВ», «КВВК» під ТМ «Ай-Перти», у т.ч. постачання ексклюзивних комплектуючих для цієї продукції. У 2008 та у 2009р. всі договору з боку позивача, ТОВ «Пивний Дім», ТОВ «Алкогольна традиція» з Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод» були розірвані. Крім того, у 2004 році охорону позначення «Ай-Петри» на території України в якості зареєстрованої торговельної марки отримало ЗАТ «Алеф-Віналь» згідно до угоди від 21.05.2004р. між ЗАТ «Алеф-Віналь» та ДП ««Сімферопольський виноробний завод». За умовами вказаної угоди ДП «Сімферопольський виноробний завод» добровільно заявило, що не має будь-яких вимог та прав на вказаний знак, тобто на знак «Ай-Петри» за свідоцтвом № 38298. Після цього ЗАТ «Алеф-Віналь» відступило право власності вже на зареєстровану торговельну марку «Ай-Петри» позивачу. Також, позивач зазначає в позові, що подаючи заявку № m 2009 14642, ДП «Сімферопольський виноробний завод» не виконало взятих на себе зобов’язань, чим порушило ст. 526 ЦК України та заявлене позначення повністю асоціюється із зареєстрованою торговельною маркою позивача. Згідно до цього, на думку позивача, у відповідача не було підстав для реєстрації знаку та видачі свідоцтва на знак для товарів і послуг за заявкою № m 2009 14642 за Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод», оскільки така реєстрація проведена з порушенням прав інших осіб та є нечинною відповідно до п.1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг».
Проаналізувавши зміст вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначену вище позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Аналіз вищенаведених позовних вимог у сукупності з наданими документами та доводами в обґрунтування підстав позову свідчить про те, що даний спір є спором про набуття права на результати інтелектуальної власності. Тобто, спір виник у сфері права інтелектуальної власності.
Учасниками спірних правовідносин є, перш за все, ТОВ «Віват», ЗАТ «Алеф-Віналь», Державне підприємство «Сімферопольський виноробний завод» і Державний департамент інтелектуальної власності.
Отже, відповідні юридичні особи також мають бути залучені до участі за даним спором, оскільки наведені обставини в обґрунтування позову свідчать про те, що даний спір зачіпає права та інтереси, насамперед, Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо скасування заявки на підставі якої останньому видано свідоцтво на знак для товарів та послуг та згідно положень ЦК України, Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» майновим правом інтелектуальної власності є, зокрема, виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності та/або включне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти його використання ( ст. 424 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Даний спір зачіпає права та інтереси вищенаведених юридичних осіб, оскільки з моменту набуття свідоцтва про право на товарний знак юридична особа набуває виключного права на використання цього об’єкта інтелектуальної власності ( та похідними від нього обов’язками інших осіб – суб’єктів господарювання, які вже використовують цей товарний знак).
Тобто, позивач, оспорюючи право Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» на використання торговельної марки «Ай-Петрі», яке підтверджено Свідоцтвом на знак для товарів та послуг за заявкою № m 2009 14642 від 05 листопада 2009р. повинен звернутися з позовом саме до Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», оскільки набуття відповідачем права власності відповідно до норм ст.ст. 177, 179 ЦК України на торговельну марку - це результати інтелектуальної діяльності, які є об’єктами цивільних прав та створюють цивільні права та обов’язки.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча о однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Тобто, Свідоцтво на знак для товарів і послуг видане за заявкою № m 2009 14642 від 05 листопада 2009р. ДП «Сімферопольський виноробний завод» Державним департаментом інтелектуальної власності є складовою частиною законодавчо встановленої процедури отримання Свідоцтва на знак і, відповідно, набуття права власності на товарний знак.
Отже, відповідно до ст.ст.424, 494 ЦК України та Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво на знак для товарів і послуг, яке засвідчує набуття права власності на результати інтелектуальної діяльності та видане Державному підприємству «Сімферопольський виноробний завод» Державним департаментом інтелектуальної власності не свідчить про те, що ці відносини виникли у сфері публічно-правових відносин.
Виходячи з наведеного, такий спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки даний спір не направлений на захист будь-якого права позивача у сфері публічно-правових відносин із суб’єктом владних повноважень.
Таким чином, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір не містить ознак публічно-правового спору, а витікає із господарських правовідносин, що стосуються цивільних прав і обов’язків у сфері використання права інтелектуальної власності - торговельної марки «Ай-Петри» між позивачем та Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст.3, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват», м. Дніпропетровськ до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, м. Київ про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.
Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва