Справа № 2-1181

2009 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року Солом"янський районний суд м. Києві в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

при секретарі- Волковій В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду і просить позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини - сина ОСОБА_4, 09.09.2000року народження.

Посилається в позові на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі, який був розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.03.2004 року. При розірванні шлюбу ними було узгоджено, що син буде проживати з нею.

Після розірвання шлюбу відповідач став ухилятися від участі в вихованні та утриманні дитини, матеріальної допомоги на утримання сина не надавав, в зв»язку з чим в 2007 році вона звернулася до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання сина.

Не дивлячись на рішення суду, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

З моменту розірвання шлюбу відповідач не займається вихованням дитини, не утримує її матеріально, не турбується про її фізичний та духовний розвиток, з дитиною не спілкується, аліменти на її утримання не сплачує.

Виходячи з того, що відповідач ухиляється від виховання дитини та виконання своїх батьківських обов’язків, просить задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував. Посилається на те, що після розірвання шлюбу спілкувався з дитиною особисто і по телефону, зустрічався з сином, гуляв з ним, а в подальшому йому стали в цьому перешкоджати сама позивачка та її батьки. Крім того, він допомагає дитині матеріально, передаючи кошти на його утримання безпосередньо позивачці.

Виходячи з цього, просить в позові відмовити.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні позов підтримав.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим, виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони з 1990 року перебували в шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася дитина - син ОСОБА_4.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.03.2004 року шлюб сторін був розірваний.

06.04.2006 року шлюб був розірваний в органах РАЦС. / а.с. 5-7/

Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Встановлено, що відповідач тривалий час не спілкується з дитиною, не утримує її матеріально, життям та здоров"ям дитини не цікавиться, про фізичний та духовний розвиток дитини останній також не турбується.

Дитина знаходиться на повному утриманні матері.

Дані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Так, свідок ОСОБА_5- мати позивачки, пояснила, що з моменту розірвання шлюбу відповідач лише декілька раз відвідав дитину і приходив при цьому або в нетверезому стані або з пляшкою пива.

При цьому ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини ніколи не надавав.

Ні вона, ні члени її сім»ї ніколи не перешкоджали відповідачу спілкуватися з дитиною, він сам цього не бажав. Він не знав і не знає, який дитячий заклад і яку школу відвідує син, які має захворювання, як вони лікуються, які додаткові заняття та секції відвідує син.

Аналогічні пояснення дав в судовому засіданні свідок ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6- брат позивачки, пояснив, що коли у сестри були матеріальні труднощі, він допомагав їй коштами. Допомоги від відповідача не було. Дитина його практично не згадує і не пам»ятає.

З характеристик на сина сторін з дошкільного навчального закладу № 501 Дніпровського району та спеціалізованої школи № 327 вбачається, що дитиною опікуються мати та дідусь з бабусею. Протягом двох років навчання в школі та перебування у дошкільному закладі батько дитину жодного разу не відвідав. Батько ніякої участі у житті дитини не приймає, дитина з батьком не спілкується уже довгий період часу, навіть телефоном.

Опікунська рада Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації своїм висновком від 28.10.2008 року вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки. /а.с. 34;48/

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, діти мають право на належне спілкування та допомогу.

Дані гарантії закріплені і в інших нормативних документах щодо охорони дитинства.

Так, відповідно до ч.4 ст. 150 СК України батьки повинні поважати дитину.

 ст. 155 цього ж кодексу встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

З цього випливає, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама тягнулася до них.

Підсумовуючи викладене вище, суд вважає, що відповідач неналежним чином відносився та відноситься до виконання своїх батьківських обов»язків, всупереч інтересам та потребам дитини, без врахування її прав, що привело до взаємного відчуження між ними, як батьком та дитиною.

Відповідно до п.п.2 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню дітей.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків щодо свого сина, а тому має бути позбавлений батьківських прав відносно нього.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.4 ст. 59 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Крім того, ч.2 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.11976 року "Про судове рішення" /з наступним змінами /передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обгрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Заперечити будь-якими доказами проти вимог позивачки відповідач не змін, крім своїх тверджень та характеристик.

Так, пояснити, в якій школі та в якому класі навчається син, відповідач так і не зумів, обмежившись лише тим, що школа знаходиться в дворі будинку за його місцем проживання з матір»ю. Хто його класний керівник, чим він захоплюється, хворіє, в чому у нього є потреба, як у дитини, пояснити також не зумів.

Пояснити, коли, яким чином та в який спосіб позивачка з батьками перешкоджає йому спілкуватися з дитиною, не зміг.

Коли, при яких обставинах та в яких розмірах надавав позивачці допомогу на утримання сина, також не пояснив.

Позивачка дані обставини в судовому засіданні заперечувала.

Виходячи з викладеного вище, аналізу наданих суду відповідачем доказів, суд приходить до висновку, що відповідач самоухилився від виконання своїх батьківських обов»язків, а поодинокі разові моменти спілкування з дитиною відразу після розірвання шлюбу з позивачкою не можуть свідчити про належне виконання ним своїх батьківських обов»язків, а тому вимоги позивачки є обгрунтованими.

Керуючись ст. 141, 150, 155, 164, 165 Сімейного кодексу України, Конвенцією ООН про права дитини, ст. ст. 57-60, 209, 212-214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.