Справа 1-87/07
В И Р О К
Іменем України
03 грудня 2007 року смт.Сосниця
Сосницького районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді - Смаль І.А.,
при секретарі - Шуляр І.В.,
з участю прокурора - Бабича А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сосниця кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Кудрівка та жительки с.Хлоп”яники Сосницького району, українки, громадянки України, освіта середня-спеціальна, працюючої головним бухгалтером СТОВ „Травневе”, вдови, має не утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимої , у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 ,обіймаючи посаду головного бухгалтера СТОВ „Травневе” с.Хлоп”яники та являючись при цьому службовою особою, виконуючи обов”язки по дотриманню порядку за веденням документів, фінансової та бухгалтерської звітності, всупереч вимог ст.ст.18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, достовірно знаючи про те, що в СТОВ „Травневе” на протязі 2004-2006 років не було працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві, в 2005-2007 роках умисно вносила недостовірні дані у звіти по формі №10-П „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2004-2006 роки затвердженого наказом Держкомстату України 10.01.2002 року №49, а саме вказувала, що протягом 2004-2006 років в СТОВ „Травневе” с.Хлоп»яники була зайнята на підприємстві інвалід - штатний працівник ОСОБА_2, хоча фактично вона не працює в СТОВ „Травневе” з 25 квітня 2001 року . Дані звіти вона подавала до відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області відповідно 31 січня 2005 року,25 січня 2006 року та 05 лютого 2007 року.
Підсудна ОСОБА_1 у судовому засіданні винною себе у пред”явленому обвинуваченні не визнала повністю і пояснила, що вона працює в СТОВ „Травневе” та його попередниках з вересня 1979 року і по даний час на посаді головного бухгалтера. У її функціональні обов”язки входить ведення бухгалтерського обліку та подання звітності. Звіти до фонду інвалідів в 2004-2007 роках готувала вона, а підписувала також вона та директор. В цей звіт вона ставила, що на підприємстві працює інвалід ОСОБА_2 повний рік тому що вона числиться в списку працівників підприємства, а наказу про її звільнення їй ніхто не давав і вона повинна була вказувати її у звітність. Вона ставила в звіт, що ОСОБА_2 відпрацювала повні місяці у 2004-06 р. згідно табелів робочого часу. Фактично ОСОБА_2 не звільнена і числиться як працююча людина . Хто виходить на роботу а хто ні їй фактично не відомо, але це видно з табелів обліку робочого часу однак вона їх не веде а лише ознайомлюється з ними. На даний час вона вже не пам”ятає чи була в табелі обліку робочого часу за 2005-2007 роки ОСОБА_2 Крім того вона не з згодна з актом перевірки щодо дотримання ст.19,20 ЗУ “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні “ оскільки перевірка проводилась в прокуратурі - вона злякалась і підписала акт. Штатний розклад затверджується на підприємстві кожний рік ,але на тих працівників які отримують заробітну плату по затверджених окладах .Перед тим як скласти звіт вона ознайомлювалась із документами про нарахування заробітної плати та табелями обліку робочого часу .Згідно наданих їй документів заробітна плата ОСОБА_2 за 2005-2007 роки не нараховувалась ,але і документів про її звільнення їй теж не надавало керівництво ,а особисто її звільнити вона не має права .Крім того крім неї звіт підписував і керівник ОСОБА_4,яка повинна була знати працює людина чи ні . Питання про включення в звіт ОСОБА_2 вона з керівником не обговорювала і сама написала її в звіт та дала на підпис керівнику . Також підсудна заперечувала проти застосування до неї Закону України „Про амністію” і наполягала на закритті справи за відсутністю в її діях складу злочину передбаченого висуненим обвинуваченням.
Невизнання своєї вини у вчиненні злочину підсудною ОСОБА_1 суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене діяння та перекласти вину на іншу особу, оскільки вина підсудної у інкримінованому їй злочині повністю доведена у судовому засіданні і підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,а також актом перевірки відділення Фонду інвалідів щодо дотримання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю щодо дотримання вимог ст.ст.19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, довідкою Пенсійного фонду, речовими доказами та іншими матеріалами кримінальної справи . До такого висновку суд приходить з наступних міркувань.
Допитана в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що вона особисто знайома з підсудною, разом з нею працювали на одному підприємстві . Вона працювала в КСП “ Нове життя “ (тепер СТОВ „Травневе”) з 1976 року по 02.04.2001 року на різних посадах. При звільненні з роботи в 2001 році керівником підприємства був Іващенко Ф.Д., а головним бухгалтером була ОСОБА_1 29 травня 2001 року їй виповнилось 50 років і її скоротили. Мабуть тоді і був наказ про її звільнення. Оскільки вона є інвалідом, то пенсію по інвалідності вона отримує з 1993 року по даний час. Після 02.04.2001 року в СТОВ „Травневе” вона не працювала і жодного разу на роботу не виходила. На даний час заборгованості по заробітній платі в СТОВ в неї немає. В трудовій книжці не зроблені записи за 2000 р. та 2001 р. у зв”язку з тим, що трудова книжка перебувала у неї вдома, а на те що там немає запису про звільнення з роботи вона не звертала уваги . Після звільнення з роботи для отримання надбавки до пенсії в зв”язку з тим що в неї було двоє неповнолітніх дітей вона неодноразово зверталась до бухгалтерії ТОВ “ Травневе” з проханням надати довідку про те що вона не працює. І бухгалтерія, в тому числі і ОСОБА_1 видавали їй довідки про те що вона не працюю в СТОВ “ Травневе” з 02.04.2001 року.
Свідок ОСОБА_4 показала, що вона обіймає посаду директора СТОВ “Травневе”, з підсудною знайомі оскільки разом працюють на одному підприємстві . Звіт до фонду інвалідів за 2006 рік готувала ОСОБА_1, кого з працівників вона ставила, що працюють на підприємстві і мають групу інвалідності їй невідомо, оскільки вона їй довіряла. Коли ОСОБА_1 приносила їй звіти на підписи вона питала в неї чи все там правильно, на що підсудна завіряла що все нормально після чого вона ставила свій підпис . Крім того вона не знала що писалось в тому звіті ,якби знала то не підписувала б . В 2006 році на підприємстві інваліди не працювали і підсудна це добре знала.
Свідок ОСОБА_5 показав, що він працює дояром СТОВ “Травневе”, з підсудною знайомі оскільки разом працюють на одному підприємстві. Також він знає ОСОБА_2, яка теж працювала в попередниках СТОВ „Травневе”, але вже не працює в ньому близько чотирьох років.
Свідок ОСОБА_6 показав, що він працює з 1979 року по даний час в СТОВ „Травневе” на різних посадах. Директором СТОВ „Травневе” с.Хлопяники працює ОСОБА_4, головним бухгалтером ОСОБА_1 На підприємстві ОСОБА_2 не працює вже близько п”яти років.
Свідок ОСОБА_7 показала, що вона проводила перевірку дотримання вимог закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в СТОВ «Травневе» в 2007 році за період 2004-2006 роки. Під час перевірки перевірялися фінансово-господарська звітність, відомості нарахування заробітної плати. Як з»ясувалося під час перевірки на підприємстві інвалід не працював з 2002 року. Про допущені порушення вимог закону був складений відповідний акт .При проведені перевірки була присутня ОСОБА_1 ,яка підписала даний акт перевірки. В даному випадку підприємство фактично порушило вимоги ст..20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і за це нараховуються адміністративно-господарські санкції.
Як вбачається з даних звіту СТОВ „Травневе”, №10-П (а.с.32-35) чисельність інвалідів (штатних працівників) на підприємстві становить 1 особу (ОСОБА_2) звіти підписані керівником ОСОБА_4 та безпосередньо виконавцем звіту головним бухгалтером ОСОБА_1. Однак відповідно до актів перевірок щодо дотримання СТОВ „Травневе” вимог ст.19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (а.с.38-43), встановлено що на підприємстві в 2004-2006 р.р. не працювало жодного інваліда.
Також як видно з довідки управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі - ОСОБА_2 включена в реєстр працюючих ТОВ „Травневе”, а згідно звітів по персоніфікованому обліку вона працювала з 01.1.1999 по 24.04.2001 рік.
В судовому засіданні підсудна фактично не заперечувала, що ОСОБА_2 фактично не працювала в СТОВ «Травневе». При цьому також не заперечувала того факту ,що надавала інформацію до Пенсійного фонду про те, що ОСОБА_2 не працює з 2001 року.
Дані пояснення підсудної підтверджуються довідкою виданою за підписом підсудної , про те ,що ОСОБА_2 не працює з 01 квітня 2001 року.
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 жовтня 2007 року (а.с.44) в порушенні кримінальної справи відносно директора СТОВ „Травневе” ОСОБА_4 за ознаками злочину передбаченого с.366 КК України відмовлено за відсутності в її діях складу злочину.
Таким чином до звіту СТОВ „Травневе”, №10-П 2004-2006р.р. виконавцем включалася інформація, щодо чисельності інвалідів (штатних працівників) на підприємстві, яка частково не відповідала дійсності. Виконавцем даного звіту як уже зазначалося був головний бухгалтер СТОВ „Травневе” ОСОБА_1, тобто службова особа. Крім того є достатні підстави вважати, що таке діяння носить прямий умисел, оскільки головний бухгалтер внаслідок виконання своїх безпосередніх обов”язків не могла не знати про наявність чи відсутність на підприємстві з невеликим колективом - працівника інваліда . І на додаток звіт №10-П є офіційним документом ,оскільки містить інформацію щодо штатних працівників підприємства, зафіксований у письмовій формі на паперовому носії(форма звіту затверджена наказом Держкомстату України 10.01.2002р. №49), складений і затверджений службовою особою, і має юридичне значення.
Відповідно до вимог ст..19,20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств ,установ, організацій ,які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Порядок , зокрема ,сплати адміністративно-господарських санкцій ,подачі звітів про працевлаштування інвалідів тощо визначається Постановою КМ «70 від 31.01.2007 року «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
Таким чином, наявні у справі докази, повністю і детально між собою узгоджуючись, викривають підсудну у скоєнні інкримінованого їй злочину. Докази покладені судом в обгрунтування вироку, отримані у відповідності до діючих процесуальних правил.
Також суд вважає, що дії підсудної ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
При призначенні покарання підсудній суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом»якшують та обтяжують її відповідальність.
Обставин, які згідно ст.66 КК України пом”якшували покарання підсудній - не встановлено.
Обставин, які б згідно ст.67 КК України обтяжували покарання також не встановлено.
За місцем проживання підсудна характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цих законом санкцій, суд вважає за необхідне призначити покарання підсудній у вигляду штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з веденням бухгалтерсько-фінансової звітності , яке буде необхідне та достатнє для її виправлення і запобіганню вчинення нових злочинів
Речові докази по справі: звіти по формі №10-П «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2004-2006р.р. зберігати в матеріалах кримінальної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.323-324 КПК України, суд-
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. на користь держави з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з веденням бухгалтерсько-фінансової звітності строком на один рік.
Речові докази по справі: звіти по формі №10-П «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2004-2006р.р. зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Чернігівської області протягом 15 днів з моменту його проголошення через Сосницький районний суд.
Суддя Сосницького районного суду Смаль І.А.