УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 р.Справа № 2-а-4172/10/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П’янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства " Кременчуцьке тролейбусне управління " на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2010р. по справі № 2-а-4172/10/1670
за позовом Комунального підприємства " Кременчуцьке тролейбусне управління "
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці
про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 р. в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства " Кременчуцьке тролейбусне управління " до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці про застосування фінансових санкцій та нарахування пені відмовлено.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати дії Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області незаконними, скасувати вимогу №1258 від 04 серпня 2010 р. про сплату боргу в розмірі 580 703,85 грн., вимогу №1258 від 04 серпня 2010 р. про сплату боргу в розмірі 139 030,38 грн., вимогу №1372 від 03 вересня 2010 р. про сплату боргу в розмірі 632 893,85 грн., рішення №1451 від 05 серпня 2010 р. про стягнення штрафу в розмірі 7 928,01 грн. і пені в розмірі 7 455,13 грн., рішення №1593 від 03 вересня 2010 р. про стягнення штрафу в розмірі 8221,70 грн. та пені в розмірі 9084,82 грн., вважаючи, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, не доведені достатніми доказами, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 14 березня 2006 року залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2008 року, відмовлено в задоволенні позову заступника Прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району м. Кременчука про стягнення з Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 35 512,05 грн., яка виникла до 01.01.2004 року.
Станом на 03.09.2010 року за позивачем рахується заборгованість в сумі 597 381,80 грн., яка виникла після 01.01.2004 року, що підтверджується розділом І картки особового рахунку страхувальника.
Відповідач своїм рішенням № 1451 від 05 серпня 2010 року застосував до позивача фінансову санкцію в сумі 7 928,01 грн. (10 %) та нарахована пеня в розмірі 7 455,13 грн. (0,1 % від суми недоїмки і фінансової санкції) за період з 22 лютого 2010 року по 28 липня 2010 року.
Крім того, рішенням відповідача № 1593 від 03 вересня 2010 року до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 8 221,70 грн. (10%) та нарахована пеня в розмірі 9 084,82 грн. (0,1 % від суми недоїмки і фінансової санкції) за період з 22 березня 2010 року по 28 серпня 2010 року.
04 серпня 2010 року, 03 вересня 2010 року на адресу позивача направлено вимоги про сплату боргу № Ю 1258 та № Ю 1372.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість в сумі 35 512,05 грн., яка виникла до 01.01.2004 року відповідачем до стягнення не заявлялась, а фінансові санкції та пеня були застосовані до позивача у зв'язку з несплатою ним заборгованості в сумі 597 381,80 грн., яка виникла після 01.01.2004 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до п. 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, позивач є страхувальником-платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом для Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" є календарний місяць.
Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці є територіальним органом Пенсійного фонду України, яке згідно функціональних повноважень, визначених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в цілях забезпечення фінансування пенсійних виплат громадянам України зобов'язане здійснювати контроль за сплатою страхових внесків, а в разі порушення термінів сплати застосовувати до порушників фінансові санкції відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що страхові внески підлягають сплаті до Пенсійного фонду України незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 зазначеного Закону, не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 14 березня 2006 року залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2008 року, відмовлено в задоволені позову заступника прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі Управління пенсійного Фонду України Автозаводського району м. Кременчука про стягнення з Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 35 512,05 грн., яка виникла до 01.01.2004 року.
Матеріалами справи підтверджується, що вказана заборгованість обліковується у II розділі картки особового рахунку страхувальника та до стягнення не заявлялась, фінансові санкції та пеня за несплату вказаної суми до позивача не застосовувались.
За позивачем рахується заборгованість в сумі 597 381,80 грн. станом на 03.09.2010 року, яка виникла після 01.01.2004 року, що підтверджується розділом І картки особового рахунку страхувальника.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 за несплату (несвоєчасну сплату) страхувальниками страхових внесків, органами Пенсійного фонду накладається штраф в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум . Одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахований за кожний день простроченого платежу.
Позивач в погашення зобов'язань за період з 22.02.10 р. по 28.07.10 р. несвоєчасно сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується випискою із картки особового рахунку платника, а тому відповідач своїм рішенням № 1451 від 05 серпня 2010 року застосував до позивача фінансову санкцію в сумі 7 928,01 грн. (10 %) та нарахував пеню в розмірі 7 455,13 грн. (0,1 % від суми недоїмки і фінансової санкції) за період з 22 лютого 2010 року по 28 липня 2010 року.
Розрахунок фінансових санкцій був наданий позивачу при направленні зазначеного рішення .
Крім того, рішенням відповідача № 1593 від 03 вересня 2010 року до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 8 221,70 грн. (10%) та нарахована пеня в розмірі 9 084,82 грн. (0,1 % від суми недоїмки і фінансової санкції) за період з 22 березня 2010 року по 28 серпня 2010 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем обґрунтовано застосовані до позивача штраф та пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків до Пенсійного Фонду України.
Відповідно до п. 8.2, 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем фінансові санкції (штрафів) та пеня сплачені в добровільному порядку, тому відповідачем правомірно сформовано та направлено на адресу позивача вимоги про сплату боргу № Ю 1258 від 04 серпня 2010 року та № Ю 1372 від 03 вересня 2010 року.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не виконано рішення Господарського суду від 14 березня 2006 року, заборгованість в сумі 35 512,05 грн. не списано, а поточні платежі зараховувались в рахунок погашення неіснуючого боргу, оскільки заборгованість в сумі 35 512.05 грн., яка виникла до 01.01.2004 року відповідачем до стягнення не заявлялась, а фінансові санкції та пеня застосовані були застосовані до позивача у зв'язку з несплатою ним заборгованості в сумі 597 381,80 грн., яка виникла після 01.01.2004 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства " Кременчуцьке тролейбусне управління " залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2010р. по справі № 2-а-4172/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддяГуцал М.І.
Судді Зеленський В.В.
П’янова Я.В.