Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-328/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Тищук Н.О.
Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
Іменем України
1 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: Полежая В.Д.
Суддів: Голованя А.М.
Кривохижі В.І. при секретарі Пітель Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(далі-банк) про визнання недійсним кредитного договору.
Зазначала, що 13 березня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №2/1/2008/980-ЕК/1036 щодо отримання кредиту на споживчі цілі у розмірі 25 000 грн. Посилалась на те, що зміст договору суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, їй не повідомлено відповідачем у письмовій формі про умови надання кредиту, не надано у повному обсязі інформації про умови кредитування, відповідальність сторін передбачена лише в односторонньому порядку і в інтересах банку, чим порушується принцип рівності сторін, та в цілому договір не відповідає актам законодавства України. Тому і просила визнати цей кредитний договір недійсним та зобов»язати відповідача прийняти у неї суму залишкової заборгованості.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог. Зазначає, зокрема, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»банк не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Спірний кредитний договір укладено в порушення принципу розумності і справедливості, а його підписання позичальником не було актом доброї волі, а наслідком введення його в оману шляхом умовчання про сенс і наслідки.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилися, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 13 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2/1/2008/980-ЕК/1036, за умовами якого банк надав позичальнику споживчий кредит в сумі 25 000 грн. строком до 15 березня 2010 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 30 % річних, що обчислюються, виходячи з 360 днів у році. Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюються згідно з графіком.
У судовому засіданні з»ясовано, що банком зобов»язання за договором були виконані та надано позивачу кредит у сумі 25 000 грн. на вищезазначених умовах, а позивач, в свою чергу, зобов»язання за договором виконала не належним чином, має заборгованість.
Також судом встановлено і підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, що кредитний договір та графік погашення кредиту з відсотками, що є додатком №1 до договору, були підписані особисто позичальником, що свідчить про те, що позивач ознайомилась і погодилася з умовами договору та зобов»язалася їх виконати.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 203, 215, 627, 628, 1054 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним.
Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Посилання у ній на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»не спростовує висновків суду. Інші її доводи також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: