№ 2- 3786/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого - судді Коломеєць І.А.,

при секретарі - Кічік О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності та зобов’язання зареєструвати право власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом. В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та пояснив, що у березні 2009 р. з відповідачкою ОСОБА_2 були проведені переговори щодо укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2. Позивачем та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу нежилого приміщення, що підтверджується укладеним між ними попереднім договором. Сторонами також було погоджено дату нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (основного договору, передбаченого попереднім договором), та до моменту нотаріального посвідчення зазначеного договору, в строк та порядку погодженому сторонами, відбулося повне виконання такого договору. Фактично на даний час відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2. З огляду на викладене, враховуючи, що неправомірними діями відповідача позивачка позбавлена можливості набути у власність нерухоме майно, просив позовні вимоги задовольнити та визнати договір купівлі-продажу не житлового приміщення АДРЕСА_2 укладеним, а також визнати за позивачкою право власності на вказане приміщення та зобов’язати Київське МЕТІ зареєструвати це право.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення. Надав суду технічний висновок Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту при Міністерстві з питань житлово-комунального господарства України, зобов’язання по наданню якого відповідачка брала на себе під час укладання попереднього договору з позивачкою, яким підтвердив можливість експлуатації об’єкта нерухомості АДРЕСА_2 в якості нежитлового приміщення.

Третя особа - Київське МБТІ про день та час слухання справи повідомлена належним чином. Надіслала суду заяву, у якій просила слухати справу без участі її представника. У письмових запереченнях на позов зазначила, що на даний час відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 p. № 1952-IV (із наступними змінами і доповненнями), „Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 тощо.

Заслухавши представників сторін, дослідивши справи, суд встановив, що у березні 2009 року позивач та відповідач провели переговори щодо укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2. Сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості, що підтверджується укладеним між ними попереднім договором від 15.04.2009р. (далі - попередній договір).

При цьому відповідач виступає продавцем приміщення, а позивач - покупцем. Об’єкт нерухомості належить відповідачу на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.04.1996 p., зареєстрованим Київським МЕТІ 12.05.1996р. в реєстровій книзі за реєстровим № 3054. Об’єкт нерухомості відчужується, як нежитлове приміщення, що підтверджується належним технічним висновком № 450/03 від 18.06.2009р. Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту при Міністерстві з питань житлово-комунального господарства України.

У попередньому договорі позивачем та відповідачем було погоджено дату нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення основного договору (24.04.2009р., не пізніше 17.00.), визначено особу нотаріуса. До моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості, в строк та в порядку погодженому сторонами в попередньому договорі, позивачем передано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 250000 грн. в рахунок повної оплати нежилого приміщення АДРЕСА_2. У свою чергу, відповідачем передано позивачу об’єкт нерухомості, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі.

Однак, відповідач не прибув у визначену дату до приватного нотаріуса для нотаріального посвідчення договору. В подальшому відповідач відмовляється погоджувати з позивачем наступну дату нотаріального посвідчення основного договору, чим порушує права позивача. В зв’язку з викладеним 24.04.2009р. позивач звернувся до відповідача письмово з пропозицією про укладення основного договору на умовах попереднього договору та погодження наступної дати такого укладання, на яку відповіді не отримав, що свідчить про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року № 3 „Про судову практику про визнання угод недійсними" якщо угода, що підлягає нотаріальному посвідченню, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Судом з’ясовано, що позивач та відповідач дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, а також відбулося повне виконання такого договору, оскільки позивач повністю сплатив відповідачу погоджену ціну договору купівлі-продажу, а відповідач передав за актом прийому-передачі об’єкт нерухомості позивачу, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що свідчить про наявність підстав для визнання такого договору купівлі-продажу укладеним.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

 ст.. 182 ЦК України, ст..4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено обов’язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до Додатку 1 п. 2.1. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкт нерухомого майна, віднесені і зокрема рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності (п.10).

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що позивачка належним чином довела свої позовні вимоги в зв’язку з чим вони підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, ст.. ст. 16, 182, 220, 392, 635 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності та зобов’язання зареєструвати право власності задовольнити.

Визнати укладеним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2, загальною площею 41, 6 (сорок один цілих шість десятих) кв. м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, за яким ОСОБА_1 виступає покупцем, а ОСОБА_2 - продавцем.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 загальною площею 41, 6 (сорок один цілих шість десятих) кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов’язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_2, загальною площею 41, 6 (сорок один цілих шість десятих) кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов’язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений судовий збір в сумі 1700 (тисяча сімсот) грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 250 (двісті п’ятдесят) грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.