В Е Р Х О В Н И Й С У Д У К Р А Ї Н И
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ
Верховного Суду України у складі:
головуючого Федченка О.С.,
суддів Гриціва М.І. і Таран Т.С.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у судовому засіданні в м.Києві 26 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 16 січня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лисичанська Луганської області, зареєстрованного в АДРЕСА_2, судимого:
1. 19 листопада 2002 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,104 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
2. 15 квітня 2004 року за ч.3 ст.185, ст.ст.297,69 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за попереднім вироком і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, звільненого 13 липня 2007 року у зв’язку з відбуттям покарання,
засуджено:
за ч.1 ст.115 КК України (як зазначено у вироку) на 13 (дванадцять) років позбавлення волі;
за ч.3 ст.15, п.п.9,13 ч.2 ст.115 КК України на 12 (дванадцять) років позбавлення волі;
за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;
за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ч.1 ст.187 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі;
за ч.2 ст.187 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
за ч.1 ст.263 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ч.1 ст.309 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 669 грн. 56 коп. та ОСОБА_4 876 грн. 88 коп. матеріальної шкоди.
ОСОБА_2 засуджено за те, що він у вересні 2007 року незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту за місцем свого проживання по АДРЕСА_2, особливо небезпечний наркотичний засіб – висушену маріхуану (канабіс), у кількості 16,9 г., яку було вилучено у нього 6 серпня 2008 року.
В кінці січня 2008 року, більш точну дату не встановлено, ОСОБА_2 в підвалі одного з будинків по вул.Молодіжній в смт.Лисичанському Попаснянського району Луганської обл., знайшов дульнозарядний (шомпольний) пістолет кустарного виробництва (самопал), який є вогнепальною зброєю, придатною до стрільби, переніс і зберігав його без відповідного дозволу за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 до 6 серпня 2008 року.
23 лютого 2008 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 у під’їзді АДРЕСА_3, вчинив розбійний напад на неповнолітнього ОСОБА_5 з метою заволодіння чужим майном, та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, і заволодів мобільним телефоном «Sопу Егікsоп К-750 і», вартістю 876 грн. 88 коп., що належав ОСОБА_4
30 березня 2008 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на території кварталу Ленінського комсомолу м.Лисичанська Луганської області, з метою заволодіння чужим майном та із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, що зазнала нападу, вчинив розбійний напад на ОСОБА_3 і заволодів її майном на загальну суму 669 грн. 56 коп.
20 квітня 2008 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на території центрального ринку м.Лисичанська Луганської області, таємно викрав з прилавку мобільний телефон «Нокіа-6233», вартістю 897 грн. 0З коп., який належав ОСОБА_6
17 травня 2008 року, приблизно о 3-й годині, ОСОБА_2 повторно, шляхом проникнення в приміщення майстерні ПП «МТС ЮОР», в смт.Лисичанському Попаснянського району Луганської обл., таємно викрав силовий кабель марки АБВ 1,5x3 довжиною 60 метрів, вартістю 20 грн. за 1 метр, на загальну сумму 1200 грн.
22 липня 2008 року, приблизно о 13-й годині, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в квартирі АДРЕСА_1, на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, вчинив умисне вбивство ОСОБА_7, завдавши йому ножем численні удари в область лівої половини грудної клітини, голови, шиї, лівого плеча, заподіявши колото-різані поранення голови, шиї, грудної клітини, лівого плеча, які ускладнились зовнішньою та внутрішньою гострою крововтратою, внаслідок чого ОСОБА_8 помер.
Після умисного вбивства ОСОБА_7 і з метою укриття цього злочину, ОСОБА_2 вчинив замах на умисне вбивство престарілої ОСОБА_9, яка знаходилась у цій же квартирі, завдавши їй удари ножем в область шиї та грудної клітини, заподіявши їй різані рани шиї з ушкодженням сонної артерії і непарної вени; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа с ушкодженням міжреберної артерії і легенів, внутрішньоплевральної кровотечі тяжкого ступеню, травматичного и геморагічного шоку 3-4 ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Однак злочин на вбивство потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_2 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки цьому перешкодили сусіди, які почали стукати у двері та повідомили про прибуття працівників міліції.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_2 в частині його засудження за ч.1 та 2 ст.187 КК України з направленням справи у цій частині на додаткове розслідування у зв’язку із порушенням вимог ст.277 КПК України.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду щодо нього скасувати, у зв’язку з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону під час розслідування та судового розгляду справи та порушення його права на захист.
Заслухавши доповідь судді; прокурора Матюшеву О.В., яка касаційне подання прокурора підтримала частково, не заперечувала обґрунтованості доводів касаційної скарги ОСОБА_2 в частині порушення його права на захист, просила вирок суду щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування, у зв’язку з порушенням вимог ст.277 КПК України та права на захист засудженого; засудженого ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу і просив направити справу на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання і касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.15, п.п. 9,13 ч.2 ст.115, ч.2, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 УК України, за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, доведена сукупністю доказів, які у встановленому законом порядку дослідженні, правильно оцінені судом і наведені у вироку.
ОСОБА_2 під час досудового слідства та на початку судового розгляду справи визнавав свою винуватість у незаконному придбанні, виготовлені і зберіганні без мети збуту наркотичних засобів та незаконному придбанні і зберіганні вогнепальної зброї, давав детальні показання про обставини вчинення цих злочинів.
Показання ОСОБА_2 у цій частині підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про те, що під час огляду помешкання ОСОБА_2, який проводився з дозволу ОСОБА_12, було виявлено паперовий згорток з речовиною рослинного походження та предмет схожий на пістолет. Як пояснила ОСОБА_12 ці предмети могли належати лише її синові – ОСОБА_2, оскільки ніхто інший до їх помешкання не приходив.
Ці обставини підтверджуються також даними протоколу огляду місця події від 6 серпня 2008 року, під час якого було виявлено та вилучено зазначені предмети.
Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи, вилучений за місцем проживання ОСОБА_2 предмет є вогнепальною зброєю – дульнозарядним (шомпольним) пістолетом з гнотовим запаленням, виготовленим саморобним способом, придатним для здійснення пострілів.
Згідно з даними висновку судово-хімічної експертизи, виявлена у помешканні ОСОБА_2 суміш рослинного походження є особливо-небезпечним наркотичним засобом – висушеною маріхуаною (канабісом) масою 16,9 г.
ОСОБА_2 під час досудового слідства та на початку судового розгляду справи визнавав також свою винуватість у таємному викрадені мобільного телефона «Nокіа-6233» у ОСОБА_6 на центральному ринку м.Лисичанська і давав показання щодо обставин викрадення телефону та його продажу. Ці показання ОСОБА_2 співпадають з показаннями свідка ОСОБА_13, про те, що 20 квітня 2008 року, коли він обслуговував покупця, з прилавку було викрадено мобільний телефон «Nокіа-6233». Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що він в середині квітня 2008 року купив у ОСОБА_2 мобільний телефон «Nокіа-6233» за 300 грн.
Показання ОСОБА_2, який у судовому засіданні став заперечувати причетність до вчинення цих злочинів, пояснюючи, що обмовив себе під психологічним та фізичним тиском працівників міліції, за дорученням суду були перевірені прокурором м.Лисичанська Луганської області і в порушені кримінальної справи за фактом застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів слідства було відмовлено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинів, обґрунтовано сукупністю доказів, які належно дослідженні та правильно оцінені судом і не викликають сумнівів в їх достовірності.
Винуватість ОСОБА_2 у таємному викраденні силового кабеля, вчиненому повторно, шляхом проникнення в приміщення майстерні ПП «МТС ЮОР», в смт.Лисичанському Попаснянського району Луганської обл., також підтверджується сукупністю доказів, які детально викладені у вироку і правильно оцінені судом, не заперечувалась засудженим під час досудового слідства та судового розгляду справи і не оскаржена засудженим у касаційній скарзі.
Колегія суддів вважає також доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_9
Засуджений під час досудового слідства та судового розгляду справи частково визнавав себе винуватим у вчиненні цих злочинів і давав показання про обставини їх вчинення, заперечуючи лише окремі деталі, потім заявив про повне визнання своєї вини за цими епізодами обвинувачення і відмовився від дачі показань.
Під час відтворення обстановки та обставин події за участю захисника, ОСОБА_2 детально розповів і на місці показав обставини вчинення ним зазначених злочинів.
Крім показань ОСОБА_2, його винність в умисному вбивстві ОСОБА_7 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_9 підтверджується:
показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка пояснила, що 22 липня 2008 року ОСОБА_2 та її син ОСОБА_7 у квартирі вживали алкогольні напої. Деякий час вона була на кухні, а син з ОСОБА_2 перебували у залі. Потім на кухню зайшов ОСОБА_2, вони розмовляли на різні теми, а коли вона сказала йому йти додому і хотіла із зали принести йому футболку, ОСОБА_2 накинувся на неї і став душити за шию, а також завдавати удари ножем. Вона стала кричати та кликати на допомогу, а коли сусіди стали стукати у двері і сказали, що приїхали працівники міліції, ОСОБА_2 вибив вікно у спальні і втік із квартири;
показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які підтвердили, що вдень 22 липня 2008 року вони почули крики про допомогу з квартири ОСОБА_7. Вони стали стукати у двері, сказали, що приїхали працівники міліції. Через деякий час ОСОБА_9 відкрила їм двері, обличчя та одяг у неї були в крові. У залі на дивані лежав ОСОБА_17, який також був у крові;
даними протоколу огляду місця події, під час якого у квартирі АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_7 зі слідами насильницької смерті, а також відображено обстановку в квартирі, що відповідає показанням потерпілої ОСОБА_9 про обставини вчинення злочину.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні цих злочинів підтверджується також даними висновків судово-медичних експертиз про характер, локалізацію, ступінь тяжкості та механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_7 і причину його смерті, та іншими наведеними у вироку доказами.
Докази у справі суд дослідив в установленому кримінально-процесуальним законом порядку, належно оцінив їх у сукупності і, як на такі, що не викликають сумнівів у їх достовірності, правильно послався на обґрунтування винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 і прокурора у засіданні суду касаційної інстанції про порушення права на захист підсудного під час досудового слідства та судового розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, при затриманні ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні злочину йому були роз’ясненні права підозрюваного та обвинуваченого, передбаченні КПК України та Конституцією України і в порядку, передбаченому ст.47 КПК України, призначено захисника до його першого допиту і за його участю у відповідних випадках проводились слідчі дії. Зауважень щодо виконання обов’язків захисника, передбачених ст.48 КПК України, адвокатом ОСОБА_18 під час досудового слідства від ОСОБА_2 не надходило.
У судовому засіданні ОСОБА_2 заявив клопотання про заміну адвоката ОСОБА_18 на адвоката ОСОБА_19 і це клопотання підсудного було вирішено відповідно до вимог ст.46 КПК України. Зауважень щодо виконання обов’язків захисника адвокатом ОСОБА_19 під час судового розгляду справи від ОСОБА_2 не надходило.
Тому підстав для скасування вироку суду у зв’язку з порушенням права на захист ОСОБА_2 колегія суддів не убачає.
Колегія суддів вважає необхідим змінити вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначення йому покарання за ч.1 ст.115 КК України і вважати його засудженим за цей злочин до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Як убачається з вироку, суд призначив ОСОБА_2 за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, а в дужках прописом зазначив «дванадцять» років.
Доводи касаційного подання прокурора про скасування вироку щодо ОСОБА_2 в частині його засудження за ч.ч.1 та 2 ст.187 КК України з направленням справи на нове розслідування, колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст.275 КПК України, розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення. При необхідності змінити обвинувачення необхідно додержуватись вимог ст.277 КПК України.
Як убачається з матеріалів справи, дії ОСОБА_2 за епізодами заволодіння майном у ОСОБА_4 та ОСОБА_20 кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих.
У судовому засіданні прокурор змінив обвинувачення ОСОБА_2 і його дії за епізодом заволодіння майном у ОСОБА_5 перекваліфікував на ч.1 ст.187 КК України, як розбійний напад з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, а за епідодом заволодіння майном у потерпілої ОСОБА_20 – на ч.2 ст.187 КК України, як розбійний напад з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений повторно.
За змістом ст.277 КПК України, зміна обвинувачення у суді допускається також і у бік погіршення становища підсудного, але прокурор не може доповнити обвинувачення новими епізодами злочинної діяльності або звинуватити підсудного у вчиненні іншого злочину, якщо тільки цей злочин не знаходиться в ідеальній сукупності із тим злочином, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.
Ці вимоги закону дотриманні не були, в порушення вимог ст.277 КПК України прокурор змінив обвинувачення підсудному у бік погіршення його становища та пред’явив йому обвинувачення у вчиненні більш тяжкого злочину, обставини вчинення якого, зокрема – застосування щодо потерпілих насильства, що є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, не перевірялись під час розслідування справи і ОСОБА_2 не пред’являлись.
Суд припустився аналогічної помилки і, в порушення вимог ст.277 КПК України, визнав винним та засудив ОСОБА_2 за зміненним обвинуваченням.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_2 у частині засудження його за ч.ч.1 та 2 ст.187 КК України підлягає скасуванню з направленням справи на нове розслідування. У зв’язку з цим підлягає скасуванню також вирішення судом першої інстанції цивільних позовів ОСОБА_20 і ОСОБА_4
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Луганської області від 16 січня 2009 року щодо ОСОБА_2 в частині засудження за ч.ч.1 та 2 ст.187 КК України та в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_20 і ОСОБА_4 скасувати, а справу у цій частині направити прокурору Луганської області на нове розслідування.
Цей же вирок в частині призначення ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.115 КК України змінити і вважати його засудженим за цим законом до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання цього покарання з покараннями, призначеними за ч.3 ст.15, п.п.9,13 ч.2 ст.115, ч.ч.2 та 3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 УК України, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
С У Д Д І:
Федченко О.С. Гриців М.І. Таран Т.С.