Справа №2-517/11                                                    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Злотнікова В.Я.,

при секретарі – Зудіновій К.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 26.04.2008р. у сумі 79 655 грн. та за договором позики від 26.04.2009р. у сумі 136 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 26.04.2008 р. між сторонами був укладений договір позики, згідно якого позивачка передала відповідачу грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, що за курсом НБУ на час пред’явлення позовної заяви складає 79 655 грн., а відповідач зобов’язався повернути позикодавцеві цю суму у строк до 26.07.2008р., проте до теперішнього часу суму позики не повернув. Крім того, 26.04.2009р. між сторонами був укладений ще один договір позики, згідно якого позивачка передала відповідачу грошові кошти у сумі 136 000 грн., а останній зобов’язався повернути позикодавцеві цю суму у строк до 30.11.2009р., проте позичену суму також до теперішнього часу не повернув.

У судовому засіданні представник позивача мотивовано підтримав заявлені вимоги по тих же підставах, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково у сумі 55 655 грн., пояснивши, що дійсно ним 26.04.2008р. від позивачки була отримана грошова сума у розмірі 10 000 доларів США, що за курсом НБУ на час пред’явлення позовної заяви складає 79 655 грн., про що ним власноручно була написана відповідна розписка з поставленням на неї відтиснення його печатки приватного підприємця. Позичена грошова сума була ним повернута частково у розмірі 24 000 грн., у зв’язку з чим, його борг перед позивачкою за даним договором складає 55 655 грн., які він не відмовляється повернути позивачці, проте вважає, що для цього необхідно укладення між сторонами мирової угоди. В частині стягнення грошової суми за договором позики від 26.04.2009р. відповідач позов не визнав, пояснивши, що дійсно 26.04.2009р. ним був підписаний вказаний договір, проте грошові кошти за договором у сумі 136 000 грн. він так і не отримав, про що свідчить відсутність його печатки приватного підприємця на самому договорі, оскільки, як пояснив відповідач, коли він отримує грошові кошти, ним завжди на відповідному документі ставиться його печатка, у зв’язку з чим, просив відмовити у задоволенні позову в цієї частині.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню по наступних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між сторонами 26.04.2008 р. був укладений договір позики, на підтвердження укладення якого ОСОБА_2. написав розписку (договір) від 26.04.2008 р., яка посвідчує отримання ним грошової суми у розмірі 10 000 доларів США,  що за курсом НБУ на час пред’явлення позовної заяви складає 79 655 грн., що сторонами не заперечувалося та підтверджується матеріалами справи. Згідно умов договору позичальник зобов’язався повернути суму позики позикодавцеві до 26.07.2008р.

02 листопада 2008р., тобто вже після спливу строку повернення позики, на даній розписці відповідачем зроблено дописування наступного змісту «Дана розписка продовжена до остаточного розрахунку». Як пояснили у судовому засіданні сторони, дане дописування означає те, що строк повернення позики, за обоюдною домовленістю був продовжений та визначений моментом пред’явлення вимоги позивачки до відповідача про повернення позики. Як пояснив представник позивача така вимога була пред’явлена відповідачу позивачкою у телефонній розмові у жовтні 2010 року, дана обставина визнана відповідачем у судовому засіданні.

Крім того, між сторонами 26.04.2009р. був укладений ще один договір позики грошових коштів, згідно якого позивачка в день укладення даного договору надала відповідачу грошові кошти у розмірі 136 000 грн., а останній зобов’язався повернути цю суму до 30.11.2009р., проте до теперішнього часу суми позики не повернув.    

Частиною 1 ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом критично оцінюються заперечення відповідача стосовно часткового повернення суми позики  за договором від 26.04.2008р. у розмірі 24 000 грн. та безгрошовості договору позики від 26.04.2009р. виходячи з наступного.

Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.  

Відповідачем у судовому засіданні не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження його заперечень, зокрема доказів часткового повернення ним суми позики у розмірі 24 000 грн. та доказів на підтвердження не одержання ним суми позики за договором позики від 26.04.2009р., що повністю заперечувалося представником позивачки у судовому засіданні. Посилання відповідача на відсутність на договорі його печатки приватного підприємця не може свідчити про безгрошовість договору, оскільки не ґрунтується на законі, та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню заборгованість за договорами позики у розмірі 130 000 грн., а також понесені позивачем судові витрати по справі.

На підставі ст.ст.1046,1047,1049,1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,209,212-215, 224-226,294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2  суму  позики  за  договором позики від 26.04.2008 року у розмірі 79 655 грн., суму позики за договором позики від       26.04.2009 року у розмірі 136 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі          1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього у сумі 217 475 (двісті сімнадцять тисяч чотириста сімдесят п’ять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: