Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Собіни І.М.
При секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ „ ВіЕйБі Банк” Оверчук О.М. на рішення Рівненського міського суду від 7 грудня 2010 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „ Всеукраїнський акціонерний банк” в особі Рівненського відділення № 8 про визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 7 грудня 2010 р. задоволено позов ОСОБА_2 : припинено дію договору іпотеки за № 137/06 Р від 7.12.2006 р. , укладеного між ПАТ „ Всеукраїнський акціонерний банк” та ОСОБА_2
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вважає його незаконним, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом порушено вимоги Закону України „ Про іпотеку” . Ст. 11 вказаного Закону передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником зобов”язання в межах вартості предмета іпотеки. Суд послався на ст.ст. 553-559 ЦК України, які регулюють правовідносини сторін щодо поруки, яка не має відношення до договору іпотеки, до якого не можуть бути застосовано вимоги припинення договору поруки. У договорі іпотеки відсутня підстава припинення іпотеки у разі збільшення основного зобов”язання боржника. Поручитель відповідає перед кредитором усім своїм майном, іпотекодавець – лише в межах вартості предмета іпотеки. Окрім того, якщо основне зобов”язання було збільшено без внесення змін до іпотечного договору та їх державної реєстрації, іпотекодавець буде відповідати перед іпотекодержателем у межах первісного зобов”язання, визначеного у іпотечному договорі.
Порушено вимоги ст. 17 вказаного Закону, якою чітко передбачено випадки припинення іпотеки. Аналогічні підстави наявні і у самому договорі іпотеки. Ст . 599 ЦК України передбачено припинення зобов”язання його виконанням, проведеним належним чином, а не ухваленням рішення судом.
Будь яких доказів про порушення свого права позивачем суду не надано. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2
Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 7.12.2006 р. між сторонами в справі було укладено договір іпотеки № 137/06 Р/1, яким забезпечено зобов”язання ОСОБА_3 по сплаті кредиту у розмірі 15 000 доларів США, відсотків за користування ним та інших виплат за кредитним договором № 137/06Р від 7.12.2006 р. (термін дії –до 7.12.2011 р.) , укладеним останньою з відповідачем.
Предметом договору іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності. Вартість предмету іпотеки зазначена у договорі –151 500 грн.
Вказаним договором забезпечується виконання зобов”язання боржником ОСОБА_3 умов кредитного договору, у передбачених ним розмірах ( п. 1.2.)
П.1.3. даного договору визначено витрати , які несе іпотекодавець , у т.ч. на забезпечення виконання зобов”язання боржником за кредитним договором.
Апеляційним судом встановлено, що зміни, визначені банком та боржником ОСОБА_3 у додатковому договорі від 28.11.2008 р. не були внесені до іпотечного договору та не пройшли державну реєстрацію.
У відповідності до вимог ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем) зобов”язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Ст. 574 цього Кодексу передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
До застави, яка виникає на підставі договору, застосовуються положення цього кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або іншої особи і у разі невиконання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави ( ч.1 ст. 589 ЦК).
Також, згідно з ч. 4 ст. 590 ЦК , у разі часткового виконання боржником зобов”язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 599 цього Кодексу, зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 не виконала зобов”язання, покладені на неї кредитним договором, термін дії якого ще не сплив.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України „ Про іпотеку” іпотека – вид забезпечення виконання зобов”язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов”язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Основне зобов”язання –зобов”язання боржника за договором позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов”язання, що виникає з підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.
Статтею 3 цього Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов”язання і є дійсною до припинення основного зобов”язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов”язання.
Апеляційним судом встановлено, що підставою для звернення до суду з даним позовом та для його задоволення ОСОБА_2 вважає одностороннє збільшення банком на підставі додаткового договору № 1 від 24.11.2008 р. (а.с. 12) відсотків за користування кредитними коштами з 14 до 17 %, без його згоди, тому просив суд в порядку вимог ст. 553 ЦК України припинити дію вказаного договору іпотеки.
Вказана стаття регулює правовідносини, що склалися на підставі договору поруки , укладеного між кредитором та поручителем боржника і не стосується правовідносин , що виникли між кредитором та іпотекодавцем, який несе відповідальність забезпеченням виконання боржником зобов”яання за кредитним договором предметом іпотеки.
Однак, задовольняючи позов ОСОБА_2 про припинення договору іпотеки, суд 1-ї інстанції послався саме на норми ст. 553 ЦК України, тобто, застосував норми матеріального права , які не поширюються на спірні правовідносини.
Також, у відповідності до вимог Закону України „ Про іпотеку”, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Вказані обставини передбачені і п.1.2 договору іпотеки.
Згідно зі ст. 17 Закону України „ Про іпотеку” та п. 6.2 оспорюваного договору, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Оскільки ОСОБА_2 , окрім вищезазначеної підстави, з якої він просить визнати договір іпотеки припиненим, інших підстав не наведено та не надано доказів на їх обґрунтування, і передбачені діючим законодавством випадки припинення договору іпотеки відсутні, позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними і до задоволення не підлягають.
У зв”язку з наведеним, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. ст. 572, 574, 575, 590, 599 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 11, 17 Закону України „ Про іпотеку”, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк” Оверчук О.М. –задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 7 грудня 2010 р. –скасувати.
В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „ Всеукраїнський акціонерний банк” про визнання договору іпотеки від 7.12.2006 р. за № 137/06Р/І таким, що припинив свою дію –відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді