Справа №  1-159/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року   Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді                                         Поступайла В.В.,

при секретарі                                                  Чорнобривець О.Є.,                     

з участю прокурора                                        Кушнірьова О.М.,

захисника-адвоката                                        ОСОБА_1,

підсудних                                                            ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який проживав та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст.89 КК України не маючого судимостей,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а також відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, а підсудний ОСОБА_3 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я за таких обставин.

08 жовтня 2010 року близько 14 год. ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов до присадибної ділянки АДРЕСА_3, належної ОСОБА_4 та реалізуючи свій злочинний намір з метою власної наживи, переконавшись, що його ніхто не бачить, шляхом вільного доступу таємно викрав 5 секцій належного останній металевого паркану загальною вартістю 366 грн. 20 коп. Після цього ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 366 гривень 20 копійок.

Крім того, 16 листопада 2010 року близько 19 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи на вулиці Курганній біля буд. №14 в м. Кіровограді, побачив сварку між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, яка переросла в бійку. Після бійки ОСОБА_3 відійшов від ОСОБА_5 та пішов по вул. Курганній в м. Кіровограді. При цьому ОСОБА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, переконавшись, що ОСОБА_5 не в змозі чинити йому опір, повторно відкрито викрав з лівої кишені спортивних штанів останнього гроші в сумі 150 гривень та з лівої нагрудної кишені куртки мобільний телефоном «Нокіа 2330»вартістю 436 гривень 80 копійок, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «МТС»вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилось 83 копійки. Після цього ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 612 гривень 63 копійки.

Крім того, 16 листопада 2010 року близько 19 год. ОСОБА_3, проходячи біля будинку №14 по вулиці Курганній в м. Кіровограді, побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_5, з яким у нього виникла суперечка, в ході якої на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_3 своєю правою ногою наніс не менше десяти ударів по голові, по руках та по тулубу ОСОБА_5, тим самим спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому 5-ї п’ясної кістки правої кисті з кутовим зміщенням, саден та гематом обличчя, навколоочної гематоми зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №2033 від 15.12.2010 року відносяться до категорії середньої ступені тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров’я. Після цього ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник.

Допитаний у судовому засіданні у якості підсудного ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України визнав повністю, розкаявся та показав, що він 08.10.2010 року зранку перебував у себе вдома та у нього виник умисел на викрадення металевого паркану. З цією метою він в обідню пору прийшов до присадибної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4, та яка межує з його присадибною ділянкою та переконавшись, що його ніхто не бачить, відкрутив п’ять секцій металевого паркану, які завантажив на тачку, яку взяв з собою з дому, та продав їх на пункт прийому металобрухту. Виручені гроші витратив на придбання ліків для сина співмешканки. Визнає кількість та вартість викраденого майна, вказує, що знав про те, що майно знаходиться у чужому володінні.

Крім того, 16.11.2010 року у вечірній час він йшов по вул. Курганній в м.Кіровограді разом з ОСОБА_5, з яким познайомився того ж дня та з яким вживав алкогольні напої. По цій же вулиці у цей час також проходив його знайомий ОСОБА_3 зі своїми знайомими. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виникла словесна перепалка, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 близько десяти ударів ногою по голові, по рукам та по тулубу. Після цього ОСОБА_3 пішов геть, а він підійшов до ОСОБА_5, у якого з кишені спортивних штанів забрав 150 гривень та з нагрудної кишені його куртки забрав мобільний телефон «Нокіа». У подальшому гроші він витратив на придбання продуктів харчування, а телефон заклав до ломбарду через свого знайомого ОСОБА_6 Визнає кількість та вартість викраденого майна, а також те, що злочин вчинив повторно та відкрито стосовно потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні у якості підсудного ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України визнав повністю та показав, що він 16.11.2010 року у вечірній час разом з товаришами проходив по вулиці Курганній в м.Кіровограді. Проходячи по цій вулиці, у нього виникла сварка з невідомим йому хлопцем, як пізніше дізнався - його прізвище ОСОБА_5 У подальшому сварка з ініціативи ОСОБА_5, який наніс йому два удари кулаком в обличчя, переросла у бійку, під час якої вони разом впали на землю, де потерпілий спробував його душити. Йому вдалося вирватися від потерпілого та встати першим, після чого він наніс ОСОБА_5, який намагався встати, удари правою ногою орієнтовно в область голови та рук потерпілого, якими він прикривав голову. Точно в яку частину тіла потерпілого потрапляли удари він зазначити не може, оскільки на вулиці були темно та він не бачив. Кількість нанесених ударів не пам’ятає, але не заперечує інкриміновану йому кількість не менше десяти, а також погоджується із їх наслідками –отриманням потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров’я, вказаних в його обвинуваченні. Після цього він залишив ОСОБА_5, який вставав із землі та пішов із місця злочину. Обставини викрадення у потерпілого майна ОСОБА_2 він не бачив. Щиро кається та жалкує про вчинене.

Підсудним ОСОБА_2, ОСОБА_3 та іншим учасникам процесу роз’яснені та зрозумілі суть обвинувачення та обставини справи. Як пояснили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час досудового слідства та в суді вони давали покази правдиво та добровільно, вони відповідають дійсним обставин справи, а обставини вчинення злочинів у обвинуваченні вказано правильно. У зв’язку з цим після роз’яснення всім учасникам процесу наслідків, передбачених ч.3 ст.299 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у справі суд обмежився допитами підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності їхніх позицій.

Таким чином, обвинувачення, пред’явлене підсудним, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

У зв’язку з цим суд, розглядаючи справу в межах пред’явленого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а також за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно. Дії підсудного ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України як вчинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

При призначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_2 вчинив злочини, віднесені до категорій середньої тяжкості та тяжких, умисні та закінчені, заподіяні потерпілим збитки відшкодовано добровільно.

Як особа ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює та не одружений, осудний, на обліках у лікарнях не перебуває, відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що немає судимостей, водночас раніше двічі притягався до кримінальної відповідальності.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданих потерпілим збитків, що підтверджується їх розписками, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки з показань підсудного вбачається, що отримані від злочину кошти він витратив на лікування сина співмешканки та харчування сім’ї, яка складається із 9 осіб (т.2 а.с.29).

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_2, суд визнає вчинення ним злочину стосовно ОСОБА_5 у стані алкогольного сп’яніння після вживання з останнім спритних напоїв.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи підсудного ОСОБА_2 суд вважає за необхідне призначити йому покарання як за ч.1 ст.185 КК України, так і за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, до яких суд відносить повне визнання підсудним вини та його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування заподіяних збитків та відсутність майнових претензій у потерпілих, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, які суд визнає виключними, а також враховуючи позитивну характеристику особи підсудного, суд вважає за можливе, застосувавши ст.69 КК України, призначити ОСОБА_2 основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.186 КК України.

Враховуючи тяжкість вчинених злочинів та їх обставини, те, що ОСОБА_2 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів та до нього раніше застосовувалася міра покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, він належних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин, суд вважає, що підстави до застосування ст.75 КК України при призначенні підсудному покарання відсутні, оскільки він представляє суспільну небезпеку для оточуючих та його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин, віднесений до категорії середньої тяжкості, умисний та закінчений, заподіяні потерпілому збитки відшкодовано добровільно.

Як особа ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює та не одружений, осудний, на обліках у лікарнях не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Із врахуванням обставин справи та особи підсудного ОСОБА_3 суд вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі. Однак враховуючи те, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, відшкодував потерпілому завдану шкоду, щиро кається у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст.75 КК України, звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням з встановленням протягом іспитового строку обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Обрані підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такі види покарання, за глибоким переконанням суду, відповідатимуть не тільки тяжкості вчинених ними злочинів та обставинам справи, але й особам підсудних, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

Цивільні позови у справі не заявлено.

Судові витрати по кримінальній справі відповідно до ст.93 КПК України за проведення судових товарознавчих експертиз у розмірі 258 грн. (т.1 а.с.188) та у розмірі 412 грн. 80 коп. (т.1 а.с.202) необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Речовий доказ - мобільний телефон «Нокіа 2330», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5, відповідно до вимог ст.81 КПК України підлягає залишенню йому як власнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.321-324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.2 ст.186 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання, тобто з 26 листопада 2010 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередню - взяття під варту.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_3 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз у розмірі 670 грн. 80 коп.

Речовий доказ –мобільний телефон «Нокіа 2330»- залишити потерпілому          ОСОБА_5

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м.Кіровограда, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда В. В. Поступайло