АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гайворонського С.П.,
Кононенко Н.А.,
за участю секретаря Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 серпня 2010 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Рибо-Аграрного закритого акціонерного товариства "Красний Рибак" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, за участю в якості третьої особи приватного підприємства "Інто-Вітас",
встановила:
05 червня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу і визнання права власності на відчужуване майно, посилаючись на те, що 25 грудня 2004 року між ними і відповідачем був укладений договір купівлі-продажу незавершеної будівництвом їдальні, розташованої на території Будацької коси Білгород-Дністровського району Одеської області біля села Курортне.
Незважаючи на те, що всі істотні умови договору з обох сторін були виконані повністю та належним чином, договір не був нотаріально засвідчений через відмову на ці дії відповідача. Наслідком того, що договір не був нотаріально посвідчений, стала його недійсність, що спричинило порушення майнових прав позивачів, які вони виявили намір реалізувати, шляхом звернення до суду з зазначеним позовом.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були задоволені у повному обсязі.
Ухвалою того ж суду від 11 березня 2010 року зазначене рішення було скасовано у зв’язку з нововиявленими обставинами.
03 лютого 2010 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернулося Рибо-аграрне закрите акціонерне товариство „Красний Рибак” (далі по тексту – РАЗАТ „Красний Рибак”) з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Комунального підприємства „Білгород-Дністровське БТІ Одеської області” про визнання права власності на нерухоме майно і зобов’язання вчинити певні дії, треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 березня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були виключені із числа третіх осіб і залучені до участі у справі в якості співвідповідачів (а.с.34).
Ухвалою того ж суду від 07 квітня 2010 року зазначені справи були об’єднані в одне провадження (а.с.35).
__________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Боярський О.О. Справа № 22ц-19559/2010р.
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія ЦП: 5
2.
Ухвалою зазначеного суду від 01 липня 2010 року за заявою РАЗАТ „Красний Рибак” позовні вимоги останнього були залишені без розгляду (а.с.43).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення з ухваленням нового – про задоволення їх позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, відсутня оплата за спірне майно, відсутній акт прийому і передачі цього майна позивачам, а також відсутні докази того, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
З таким висновком суду повністю погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Незавершена будівництвом їдальня знаходиться у володінні РАЗАТ "Красний рибак" на підставі рішення Приморської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області № 33 від 11.07.1996 року "Про передачу земельних ділянок, розташованих на Будацькій косі у тимчасове користування строком на 25 років", згідно якого РАЗАТ "Красний рибак" для рибогосподарських цілей була надана земельна ділянка площею 0,47 га строком на 25 років на території Будацької коси в с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.16.17).
17 грудня 2004 року загальними зборами акціонерів РАЗАТ "Красний рибак" було вирішено реалізувати незавершене будівництвом зазначеної їдальні на Будацькій косі, у зв'язку з вирішенням тяжкого фінансово-економічного стану господарства, про що був складений протокол загальних зборів № 3 (а.с.6-а).
На підставі цих зборів 25 грудня 2004 року в м. Білгород-Дністровському Одеської області між позивачами і рибо-аграрним закритим акціонерним товариством "Красний рибак", в особі голови правління Хмелевського М.Т., у письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого РАЗАТ "Красний рибак" продало, а позивачі купили незакінчене будівництво їдальні (а.с. 23).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу від 25.12.2004 року покупці повинні були сплатити продавцю 50 000 грн. На підтвердження здійснення повної оплати за договором позивач ОСОБА_2 надав суду квитанцію від 20.10.2004 року, рахунок № 83 від 20.10.2004 року та квитанцію від 21.10.2004 року, на загальну суму 23000 грн.
Однак вищевказані платіжні документи не підтверджують здійснення повної оплати за договором, оскільки відповідно до квитанції від 20.10.2004 року платником, який здійснив платіж є ПП „Інто-Вітас”, яке не є стороною за договором купівлі-продажу, крім того у даній квитанції призначенням платежу вказано - сплата за будівельні роботи, а не оплата за договором купівлі-продажу (а.с.46).
Рахунок № 83 від 20.10.2004 року також не свідчить про те, що оплата має бути здійснена саме позивачами, крім того у рахунку вказано, що до сплати підлягає 25 000 грн., а не 50 000 грн., як це передбачено договором (а.с.47).
Згідно квитанції від 21.10.2004 року отримувачем платежу є ПП „Інто-Вітас”, платником – „Гайкова”, вид платежу – ?иручка”, сума - 23000 грн. (а.с.48).
Згідно довідок відділення Одеської філії ЮГРУ „Приватбанк” та РАЗАТ „Красний Рибак” грошові кошти за договором купівлі-продажу нерухомого майна від ПП „Інто-Вітас”, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на розрахункові рахунки РАЗАТ „Красний Рибак” не надходили (а.с.34-а,35-а).
З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі не надали суду жодних належних доказів того, що ними була здійснена оплата за договором купівлі-продажу незакінченої будівництвом їдальні від 25.12.2004 року.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. З огляду на викладене, позивачі не довели суду цих обставини.
3.
У судовому за сіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_2 вказав, що вищезазначені платіжні документи не мають ніякого відношення до даної справи, оплата за договором купівлі-продажу їдальні у сумі 50000 грн. була здійснена за іншим платіжним документом, який до теперішнього часу не зберігся і дослідити його в суді неможливо.
Крім того, судом було обґрунтовано зазначено, що у відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Оскільки договір купівлі-продажу від 25.12.2004 року не було нотаріально посвідчено, то відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України він є нікчемним.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), а у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд вказав, що згідно ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Судова колегія зазначає, що посилання позивача на ч. 2 ст. 220 ЦК України, як на підставу визнання правочину дійсним, є необґрунтованим, оскільки у відповідності до ст. 210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України такий договір купівлі-продажу нерухомого майна вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Враховуючи, що правило ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, такий правочин є нікчемним.
Такі правові позиції викладені в п. 8 та п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.
Оскільки договір купівлі-продажу від 25.12.2004 року є недійсним (нікчемним), то він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Також є безпідставними доводи апелянта про незаконність ухвали суду від 11 березня 2010 року про скасування у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 червня 2007 року (а.с.66-а-68-а), оскільки зазначена ухвала оскарженню не підлягає і не є предметом даного апеляційного провадження.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, у відповідності до норм матеріального і процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення, а тому судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області: (підпис) С.М. Сегеда
(підпис) С.П. Гайворонський
(підпис) Н.А. Кононенко
Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда