Справа № 22-ц-198/2011 Головуючий у I інстанції – Бездідько В.М.
Категорія –цивільна Доповідач - Заболотний В. М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШарапової О.Л.,
суддів:Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.,
при секретарі:Штупун О.М.,
за участю:позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, представника ПАТ „Банк „Демарк” Пилипенко І.С., представника ПАТ „Дельта Банк” Матвієнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про поділ майна подружжя,
в с т а н о в и в:
У липні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з даним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка була придбана нею та відповідачем під час шлюбу в кредит, та усунути їй перешкоди в користуванні вказаною квартирою.
Оскільки за час перебування в шлюбі сторони придбали значну кількість транспортних засобів, тому позивачка просила розподілити їх наступними чином.
Залишити у її власності: автомобіль SKANIA, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 30000 дол. США; автомобіль ВАЗ-2109, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 3000 дол. США; напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_3, вартістю 10000 дол. США; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_4, вартістю 10000 дол. США; на загальну суму 53 000 дол. США.
Передати у власність ОСОБА_9: автомобіль SKANIA, 2002 р.в., д.н.з. НОМЕР_5, вартістю 25000 дол. США; автомобіль ВАЗ-2103, 1980 р.в., д.н.з. НОМЕР_6, вартістю 2000 дол. США; напівпричіп KOGEL SVKT 24P10, 1996 р.в., д.н.з. НОМЕР_7, вартістю 10000 дол. США; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_8, вартістю 10000 дол. США; напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_3, вартістю 10000 дол. США; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1994 р.в., д.н.з. НОМЕР_10, вартістю 10000 дол. США; напівпричіп RENDERS, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_11, вартістю 20000 дол. США; автобус ГАЗ-3221 (Газель), 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_12, вартістю 3000 дол. США; будівельну конструкцію „Єріда”, 1972 р.в., вартістю 15000 дол. США, та будівельну конструкцію „Діамант”, 1974 р.в.; вартістю 15000 дол. США; на загальну суму 120 000 дол. США.
Різниця вартості між майном, що залишається у власності ОСОБА_5 та передається у власність відповідача складає 67 тис. дол. США, які підлягають стягненню з ОСОБА_9 на користь позивачки.
Крім того, під час шлюбу відповідач відчужив без згоди ОСОБА_5 та обернув на власну користь отримані кошти від реалізації наступних транспортних засобів: TRAILER, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_13, вартістю 10000 дол. США; KRONE, 1997 р.в., д.н.з. НОМЕР_13, вартістю 10000 дол. США; RENAULT KANGOO, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_14, вартістю 10000 дол. США; TRAILOR, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_15, вартістю 5000 дол. США; SCANIA, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_16, вартістю 15000 дол. США; SCHMITZ SPR 24, 1997 р.в., д.н.з. НОМЕР_17, вартістю 5000 дол. США; MAN, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_18, вартістю 15000 дол. США; на загальну суму – 70 тис. дол. США. А тому ОСОБА_5 просила стягнути з відповідача на її користь половину вартості вказаного майна на суму 35000 дол. США.
Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 19.11.2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю сторін квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль ГАЗ-3221, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_12. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також, вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що визнавши спірну квартиру спільною власністю сторін, суд залишив поза увагою вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні цим житлом. ОСОБА_5 наполягає на тому, що в період шлюбу відповідач без її згоди реалізував сім транспортних засобів, а отримані кошти витратив на власний розсуд. Також, позивачка зазначає, що транспортні засоби, які придбані її колишнім чоловіком за договором фінансового лізингу у ТОВ ”Сканія Кредит Україна”, є спільною власністю подружжя, а всі лізингові платежі були сплачені повністю на користь товариства за період перебування сторін у шлюбі. Крім того, ОСОБА_5 стверджує, що легкові автомобілі ВАЗ-2103 та ВАЗ-2109, а також автобус ГАЗ-3221 придбавались під час шлюбу, в зв’язку з чим також підлягають поділу. Апелянт зазначає, що будівельні конструкції „Діамант” і „Єріда”, та напівпричіп RENDERS також є спільною власністю сторін, а тому з відповідача на її користь необхідно стягнути половину вартості вказаного майна.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.
Положеннями ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.11.1999 року по 10.03.2010 року (а.с.7, 152). 23 травня 2008 року ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.05.2008 року (а.с.148). В цей же день за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно (а.с.149).
Таким чином, спірна квартира придбана під час перебування сторін по справі в шлюбі, право власності на неї також зареєстровано під час шлюбу, тобто зазначена квартира є спільною власністю подружжя, а тому кожен з них має право власності на Ѕ частину вказаного майна. В зв’язку з цим, підлягають задоволенню позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні цією квартирою, оскільки дані твердження ОСОБА_5 відповідачем жодним чином не спростовані.
Згідно ст.ст. 60-61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Сторонами визнається, що транспортні засоби ВАЗ-2103, 1980 р.в., д.н.з. НОМЕР_6, та ВАЗ-2109, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, придбані ними в період шлюбу, а тому кожен з них має право власності на Ѕ частину вказаного майна.
Відповідно до положень ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов’язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов’язань за кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, під час перебування сторін у шлюбі, між ВАТ „Банк „Демарк” та ФОП ОСОБА_9 були укладені кредитні договори, за якими останній отримав грошові кошти: 13 грудня 2006 року – 150 000 грн., строком до 11.12.2008 року, зі сплатою 22% річних; 28 лютого 2007 року – 135 000 грн., строком до 27.02.2009 року, зі сплатою 22% річних; 03 квітня 2007 року – 50 000 грн., строком до 02.04.2009 року, зі сплатою 22% річних.
З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаними кредитними договорами, 13.12.2006 року, 28.02.2007 року та 03.04.2007 року між ВАТ „Банк „Демарк” та ФОП ОСОБА_9 були укладені договори застави, з наступними змінами (а.с.52-65), за якими останній передав банку в заставу транспортні засоби: напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_3; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_4; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_8; напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_3; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1994 р.в., д.н.з. НОМЕР_10; автобус ГАЗ-3221 (Газель), 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_12; будівельну конструкцію „Єріда”, 1972 р.в., та будівельну конструкцію „Діамант”, 1974 р.в. Всі вказані транспортні засоби були придбані подружжям ОСОБА_9 під час перебування в шлюбі (а.с.67-70), що не заперечується відповідачем.
Твердження ОСОБА_9, що будівельні конструкції „Діамант” та „Єріда” йому не належать, не заслуговують на увагу. Так у договорі №2 від 16 липня 2007 року про внесення змін до договору застави №12/1 від 28.02.2007 року, який є невід’ємною частиною цього договору, зазначено, що заставодавець підтверджує, що він є власником предмету застави (будівельних конструкцій) і має право його відчужувати (а.с.59-60).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 щодо визнання спільною сумісною власністю транспортних засобів, які перебувають в заставі ПАТ „Банк „Демарк”, та поділу вказаного майна, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 586 ЦК України заставодавець не має права розпоряджатися транспортними засобами без згоди заставодержателя до закінчення терміну дії застави, а тому не підлягають задоволенню вимоги про визнання права власності на ці транспортні засоби за іншими особами.
Проте, такий висновок суду не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним, в зв’язку з чим у судовому порядку можливо здійснити поділ спільного майна подружжя (транспортних засобів та будівельних конструкцій) шляхом визнання права власності на нього.
За таких обставин, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання транспортних засобів: напівпричепа SCHMITZ SPR 24, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_3; напівпричепа SWARZMULLER SPA, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_4; напівпричепа SWARZMULLER SPA, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_8; напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_3; напівпричепа SWARZMULLER SPA, 1994 р.в., д.н.з. НОМЕР_10; автобуса ГАЗ-3221 (Газель), 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_12; а також будівельної конструкції „Єріда”, 1972 р.в., та будівельної конструкції „Діамант”, 1974 р.в., спільною власністю подружжя, визнання за нею права власності на 1\2 її частину підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.
Згідно довідки ПАТ „Банк „Демарк” №03/12-187 від 14.01.2011 року станом на 12 січня 2011 року заборгованість ФОП ОСОБА_9 перед ПАТ „Банк „Демарк” по кредитному договору №41 від 13.12.2006 року складає 305 679,70 грн., по кредитному договору №12 від 28.02.2007 року – 269 971,56 грн., по кредитному договору №18 від 03.04.2007 року - 79 479,61 грн.; а всього на загальну суму 655 130,87 грн.
Так як розірвання шлюбу не звільняє подружжя від боргових зобов’язань, то з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 необхідно стягнути половину боргу по кредитних договорах від 04.09.2007 року, що станом на 12.01.2011 року становить 327 565,44 грн. (655130,87 : 2). В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 не заперечувала проти стягнення з неї вказаної суми боргу.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню. При цьому, суд вважає за необхідне визнати за позивачкою право власності на автомобіль ВАЗ-2109, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_2; напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_3; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_4; а всього на загальну суму – 23 000 дол. США.
За відповідачем слід визнати право власності на автомобіль ВАЗ-2103, 1980 р.в., д.н.з. НОМЕР_6; напівпричіп KOGEL SVKT 24P10, 1996 р.в., д.н.з. НОМЕР_7; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_8; напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_3; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1994 р.в., д.н.з. НОМЕР_10; автобус ГАЗ-3221 (Газель), 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_12; будівельну конструкцію „Єріда”, 1972 р.в., та будівельну конструкцію „Діамант”, 1974 р.в.; а всього на загальну суму – 75 000 дол. США.
Вартість вказаних транспортних засобів та будівельних конструкцій визначена позивачкою і ОСОБА_9 не оспорюється. Станом на 21 січня 2011 року офіційний курс долара США, встановлений НБУ України, складає: 100 дол. США – 794, 45 грн. („Урядовий кур’єр”, №11 від 21.01.2011 року).
Оскільки, кожній із сторін необхідно виділити майна на суму 49 000 дол. США ( (23000 + 75000) : 2), а також розподілити порівну боргові зобов’язання, то з метою врівноваження їх часток, слід стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 121125 грн. 44 коп. грошової компенсації.
Відповідно до положень ч.2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 пояснила, що протягом всього часу перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі вона займалась документальним супроводом підприємницької діяльності чоловіка.
У своїх запереченнях ОСОБА_9 зазначав, що всі транспортні засоби були реалізовані з відома позивачки, кошти від їх реалізації були спрямовані на купівлю інших транспортних засобів, а також на потреби сім’ї. Дані твердження відповідача жодним чином апелянтом не спростовані.
Виходячи з цього, не можуть бути взяті до уваги посилання ОСОБА_5 на те, що транспортні засоби TRAILER, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_13; KRONE, 1997 р.в., д.н.з. НОМЕР_13; RENAULT KANGOO, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_14; TRAILOR, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_15; SCANIA, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_16; SCHMITZ SPR 24, 1997 р.в., д.н.з. НОМЕР_17; MAN, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_18; були реалізовані відповідачем без її згоди, оскільки будь-якими належними доказами вони не підтверджуються.
Пунктом 29 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” передбачено, що майно приватного підприємця чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль SKANIA, 2002 р.в., д.н.з. НОМЕР_5, та автомобіль SKANIA, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, були придбані ФОП ОСОБА_9 згідно договорів фінансового лізингу № 69-04749 від 11.02.2005 року та № 89-01089 від 12.04.2007 року. Станом на 24.12.2010 року заборгованість відповідача за договором №69-04749 від 11.02.2005 року складає 9630 євро (не враховуючи залишкової вартості за договором), а за договором №89-01089 від 12.04.2007 року, станом на 10.11.2010 року, складає 10097,18 євро.
Виходячи з цього, позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання вказаних транспортних засобів спільною сумісною власністю та поділ даного майна не підлягають задоволенню.
Також, з матеріалів справи вбачається, що напівпричіп-фургон Е RENDERS, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_11, зареєстрований за ОСОБА_11, що мешкає в АДРЕСА_2, і відповідачу ОСОБА_9 не належить (а.с.143).
В зв’язку з цим, вимоги ОСОБА_5 про визнання даного транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя і визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину вказаного майна задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_9 підлягають стягненню на користь ОСОБА_5 1141 грн. у відшкодування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 61, 65, 70 СК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2010 року – скасувати.
Позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5 та за ОСОБА_9 право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Зобов’язати ОСОБА_9 надати ОСОБА_5 ключі від вказаної квартири та не змінювати в подальшому замки на вхідних дверях квартири без згоди ОСОБА_5.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль ВАЗ-2109, 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_2; напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2001 р.в., д.н.з.НОМЕР_3; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1995р.в., д.н.з.НОМЕР_4.
Визнати за ОСОБА_9 право власності на автомобіль ВАЗ-2103, 1980 р.в., д.н.з. НОМЕР_6; напівпричіп KOGEL SVKT 24P10, 1996 р.в., д.н.з. НОМЕР_7; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_8; напівпричіп SCHMITZ SPR 24, 2000 р.в., д.н.з. НОМЕР_3; напівпричіп SWARZMULLER SPA, 1994 р.в., д.н.з. НОМЕР_10; автобус ГАЗ-3221 (Газель), 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_12; будівельну конструкцію „Єріда”, 1972 р.в., та будівельну конструкцію „Діамант”, 1974 р.в.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 121125 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять п’ять) гривень 44 копійки грошової компенсації.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 1141 (одну тисячу сто сорок одну) гривню у відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: