Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   В.Б.Туренко

суддів   Л. І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання -О.М.Буравльовій

за участю представників сторін:

від позивача -О.М. Косогов

від відповідача -не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1

на  рішення господарського суду Миколаївської області від 13.07.2007р.

у справі № 2/345/07

за позовом   ВАТ „Вознесенський спецагропромтранс” м. Вознесенськ

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 32746.81грн.

                                                          встановив:

        ВАТ „Вознесенський спецагропромтранс” 23 травня 2007 року звернулось з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 28270.00грн. та пені в сумі 4476.81грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 4.09.2006р. між сторонами укладено договір № 4/09-06 про надання транспортних послуг, виконання яких підтверджено актом виконаних робіт від 31.10.06р..  Рахунок № 42 від 31.10.2006р. на суму 28270.00грн. не оплачений  відповідачем, що зумовило звернення з даним позовом. Пеня в сумі 4476.81грн. нарахована у розмірі потрійної облікової ставки НБУ, як це передбачено п.3.4. договору, за 169 днів прострочки, тобто за період з 6.11.2006р. по 23.04.2007р. (а.с.2-3, 7).

        Відповідач письмові заперечення на позов не надав.

       Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.06.2007р. за заявою позивача вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 28270.00грн., що належать відповідачу (а.с.19).

     Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.07.2007р. (суддя Моргуленко Т.Є.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 28270.00грн. основного боргу, 3594.54грн. пені та 436.64грн. судових витрат, скасовано вжиті заходи до забезпечення позову. Рішення мотивовано тим,  що заборгованість по оплаті за надані послуги в сумі 28270.00грн. підтверджена договором, актом виконаних робіт від 31.10.2006р., рахунком № 42 від 31.10.2006р. Вимоги в частині стягнення пені задоволені частково в сумі 3594.54грн., виходячи із потрійної облікової ставки НБУ за 181 календарний день прострочки платежу -з 22.11.06р. по 22.05.07р. включно, тобто до дати  звернення  з позовом (а.с.27).

    9 жовтня 2007 року Приватний підприємець  ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на те, що договір № 4/09-06 від 4.09.2006р. він з позивачем не укладав, акт виконаних робіт від 31.10.2006р. та рахунок № 42 від 31.10.2006р. не підписував. Печатка, якою скріплені зазначені документи, у нього було викрадено влітку 2006 року, у зв'язку з чим він звертався до Веселіновського РВ УМВС України в Миколаївській області, а 18.11.2006р. опублікував в газеті Веселіновської райдержадміністрації та райради „Зоря” відповідне оголошення. Одночасно скаржник просив відновити пропущений процесуальний строк подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що позовну заяву, ухвали та рішення суду не отримував, оскільки з листопада 2006 року по теперішній час за місцем постійного проживання відсутній, так як знаходиться в смт.Казанка  Миколоївської області, де працює за договором підряду на ремонтах шкіл Казанківського р-ну селах                     Троїцько-Сафронівське, Миколаївка, Весела Балка.  Про прийняте  судом рішення   дізнався лише в процесі його виконання. Клопотання задоволено судовою колегією, згідно ст.ст.53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 10.10.2007р..  

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надійшли.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи та додатково надані документи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія відзначає наступне.

Згідно довідки Управління статистики у Вознесенському р-ні                   ВАТ „Вознесенський спецагропромтранс”, як юридична особа, зареєстровано Виконавчим комітетом  Вознесенської міської ради 11.09.1995р., перереєстровано  8.12.2005р. (а.с.16).

Громадянин  ОСОБА_1 як підприємець-фізична особа, зареєстрований 27.03.2000р. Веселинівською райдержадміністрацією (а.с.28-29).

4 вересня 2006 року між сторонами укладено договір № 4/09-06  про надання транспортних послуг строком дії до 31.12.2006р. Згідно  двостороннього  акту виконаних робіт від 31.10.2006р., який скріплений печатками як замовника (підприємця ОСОБА_1), так і виконавця (ВАТ „Вознесенський спецагропромтранс”), транспортні послуги , відповідно до вказаного договору, були надані в загальній сумі 28270.00грн. і 31.10.2006р. відповідач отримав від позивача рахунок № 42 для здійснення оплати (а.с.5-6).

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що підприємець ОСОБА_1 не визнає факт надання йому товариством „Вознесенський спецагропромтранс” транспортних послуг за договором № 4/09-06 від 4.09.2006р., оскільки цей договір ним не укладався, акт виконаних робіт від 31.10.2006р. та рахунок № 42 від 31.10.2006р. не підписував, печатка якою скріплені зазначені документи була викрадена у нього ще  влітку 2006 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції витребував від позивача подорожні  листи та товарно-транспортні накладні, які є основними первинними транспортними документами на перевезення вантажів, згідно з вимогами Закону України „Про автомобільний транспорт” від 5.04.2001р. № 2344-ІІІ (із змінами), Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Позивач надав подорожні листи за вересень-жовтень 2006 року № 706, 707, 724, 733, 743, 744, 754, 756, 757, 758, 781, 797, 799, 926 360, 926 364, 926 365,          926 368 та товарно-транспортні накладні до них, які засвідчені печаткою відповідача в отриманні вантажів, і ця печатка є аналогічною тій, якою були скріплені договір, акт виконаних робіт та рахунок(а.с.4-6, 72-105).

Крім зазначених доказів, підтвердженням факту надання позивачем відповідачу транспортних послуг на виконання договору № 4/09-06 є власноручна заява ОСОБА_1 від 9.10.2007р., що подавалась на ім'я голови                          ВАТ „Вознесенський спецагропромтранс” (а.с.59).

Посилання підприємця ОСОБА_1 на те, що вказана печатка була викрадена у нього влітку 2006 року, у зв'язку з чим він звертався до Веселинівського райвідділу УМВС України в Миколаївській області та 18.11.2006р. опублікував в газеті „Зоря” відповідне оголошення, не заслуговує на увагу, оскільки, по-перше, довідка Веселинівського райвідділу УМВС України в Миколаївській області не надана  суду; по-друге, в газеті „Зоря” розміщено оголошення слідуючого змісту: „Загублену печатку ПП „ОСОБА_1” вважати недійсною”, тоді як договір, акт виконаних робіт, рахунок, подорожні листи і товарно-транспортні накладні засвідчені печаткою: „Миколаївська область Веселинівський район Приватний підприємець -ОСОБА_1 -НОМЕР_1” і саме такою печаткою відповідач 26.10.2006р. засвідчив ксерокопію свідоцтва   НОМЕР_2. Приватному підприємцю ОСОБА_1 (а.с.4-6, 53, 58).

Таким  чином, судова колегія вважає встановленим факт надання позивачем відповідачу в вересні-жовтні 2006 року транспортних послуг на загальну суму 28270.00грн., від сплати якої останній ухилився, у зв'язку з чим  вказана сума боргу стягнута судом першої інстанції правомірно у відповідності  із ст.ст.525, 526 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення пені за прострочку платежу, то судова колегія зазначає слідуюче.

Згідно п.3.3. договору, замовник перераховує грошові кошти на рахунок виконавця протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку (а.с.4).

Рахунок № 42 від 31.10.2006р. був отриманий підприємцем          ОСОБА_1  31.10.2006р. (а.с.6).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, початком дня нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Враховуючи означене, умови п.3.3. договору, порядок обчислення строку, який  припадає на неробочі дні, пеня за простроку  платежу за надані транспортні послуги підлягає нарахуванню з 6.11.2006р. по 6.05.2007р..

Згідно п.3.4. договору № 4/09-06 від 4.09.2006р., у разі порушення строків оплати, вказаних у п.3.3. договору, або неповної оплати, замовник зобов'язаний  сплатити виконавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі потрійної облікової ставки НБУ  встановленої в цей період на суму простроченого платежу (а.с.4).

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543/96-ВР (із змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми  простроченого платежу та  не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, період за який вона нараховується, визначений судом першої інстанції невірно, без урахування вимог ч.6 ст.232 ГК України,        ст.ст. 1,3  Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань,” у зв'язку з чим судовою колегією здійснений перерахунок і встановлено, що пеню слід стягнути в сумі 2473.63грн..

Саме за вказаних обставин судове рішення підлягає зміні.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права є безпідставними, виходячи із наступного.

Оскаржуючи рішення господарського суду відповідач зазначив, що копію позовної заяви не отримував і на момент пред'явлення  позову за місцем постійного проживання був відсутній, оскільки з листопада 2006 року знаходиться в              смт. Казанка, де працює  за договором підряду на ремонтах шкіл. Вважає, що спір вирішено за його відсутністю, без доказів про його повідомлення щодо наявності в провадженні суду даної справи, її розгляду, чим порушені його права, зокрема, на участь у судовому засіданні, наданні відзиву на позов та інше.

Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві адреса відповідача зазначена та сама, як і в реєстраційних документах підприємця ОСОБА_1 Більш того, така ж адреса вказана самим скаржником і в апеляційній скарзі. По цій адресі господарський суд направляв відповідачу процесуальні документи, які були повернуті поштовим повідомленням без  вручення  з відміткою про вибуття адресату (а.с.21, 32).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними у матеріалах  справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п. вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

       Керуючись ст. ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

                                                     постановила:

   Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.07.2007р. у справі

№ 2/345/07 змінити, виклавши резолютивну частину в слідуючій редакції:

          „ 1. Позов задовольнити частково.

             2. Стягнути з приватного підприємця „ОСОБА_1” -ОСОБА_1 на користь ВАТ  „Вознесенський спецагропромтранс”   28270.00грн. -основного боргу,  2473.63грн. -пені, 307.43грн. -витрати по держмиту, 118.00грн. -витрати на ІТЗ судового процесу.

             3.В іншій частині позову відмовити.

             4. Заходи до забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 20.06.2007р. скасувати.”

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                  В.Б. Туренко

          Суддя                                                                      Л.І. Бандура

           Суддя                                                                              Л.В.Поліщук