Україна

Харківський апеляційний господарський суд

     П О С Т А Н О В А

     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

        "20"  листопада 2007 р.          №2-499/07

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді   Олійника В.Ф., суддів Гончар Т.В., Кравець Т.В.

при секретарі -Кобзевій Л.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача -. не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 3207С/2-5)

на рішення Зарічного районного суду Сумської області від 01.10.07 по справі № 2-499/07

за позовом ОСОБА_1, м. Суми

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна фірма “Магазин “Славутич”, м. Суми

3-я особа: ОСОБА_2, м. Суми

про зобов'язання провести інвентаризацію основних фондів, їх переоцінку, оцінку корпоративного права

                                                   встановила:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернуся до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна фірма “Магазин “Славутич”, м. Суми (далі ТОВ “Торгівельна фірма “Магазин “Славутич”) з позовом, який в подальшому було доповнено,  про зобов'язання відповідача провести інвентаризацію основних фондів відповідача з метою перевірки реальноїй вартості основних фондів та провести переоцінку основних фондів відповідача: нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1153 кв. м., з метою встановлення його реальної вартості. Також позивач просив провести оцінку його корпоративних прав.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01.10.2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Суд послався на те, що позивач звернувся до суду за захистом свого непорушеного права.

В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для розгляду даної справи по суті та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич»є юридичною особою, зареєстрованою 25.04.1994 року, код ЄДРПОУ 14008264, має самостійний баланс, печатки та штампи.

На підставі договору купівлі-продажу від 17.01.1997 року КП №06, укладеного між Представником Фонду державного майна в м. Суми та ТОВ «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», ТОВ придбало нежитлове приміщення площею 1153 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.09.2005 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3, який на той момент був учасником товариства, у власність частку у статутному фонді ТОВ розміром 21,5%.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що згідно фінансового звіту на 01.01.2007 року залишкова балансова вартість основних фондів ТОВ становить 140900 грн., або 122,2 грн. за кв. м. Вартість усіх активів ТОВ складає   248600 грн. Позивач вважає, що ринкова вартість квадратного метру нежитлового приміщення, згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи №441-06 судового експерта МЮУ ОСОБА_4, складає 2318,00 грн., що, на його думку, перевищує балансову вартість квадратного метру. Позивач зауважує на тому, що оскільки балансова вартість основних фондів суттєво занижена в порівнянні з ринковою вартістю, то порушується майновий інтерес учасника ТОВ, оскільки при виході з ТОВ, вартість частки, яка належала йому до виплати буде значно нижчою її дійсної вартості частки в майні ТОВ.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд послався на те, що позивач не довів суду факт його порушеного права з боку відповідача.

З даним висновком погоджується колегія суддів.

На даний час ОСОБА_1 є учасником ТОВ, з заявою про вихід з ТОВ до інших учасників він не звертався, з проханням провести інвентаризацію та оцінку основних фондів позивач до керівництва ТОВ теж не звертався, тобто на момент звернення з позовом до суду відсутній спір між позивачем та відповідачем.

Правомірними висновками  місцевого суду є також ті, що позивач не навів підстав своїх позовних вимог, тобто звернення його до суду мотивовано лише припущеннями. Самого факту порушення його прав, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич»при виході його з нього та оцінки вартості його частки при виході, позивач не навів, тому місцевий суд законно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях позивача, без наявності документальних доказів.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації та інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єктів підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених, або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а  також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Таким чином, господарським процесом передбачений засіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ст. 33 ГПК України вказує на обов'язок доказування і подання доказів, закріплюючи положення про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Так, в порушення цієї норми, позивач не надав суду жодних доказів тих обставин на які він посилається в позовній заяві.  Також позивачем не було чітко доведено коли, які саме його права і якими діями відповідача його права були порушені.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду правомірними та обґрунтованими, а рішення господарського суду Харківської області таким, що відповідає нормам діючого законодавства, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1ст. 103, ст. 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, одностайно, -

                                                       постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без  задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 1.10.2007 року по справі  №2-499/07 залишити без змін.

Справу №2-499/07 повернути до Зарічного районного суду м. Суми.

            Роз'яснити сторонам, що вони можуть на дану постанову подати касаційну скаргу протягом місяця до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд

              Судді                                                                      В. Олійник                                                                                        

                                                                                              Т. Кравець

                                                                                             Т. Гончар

          Постанова підписана 23.11.2007 року