УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        27 листопада  2007 року                                           Справа № 2453-7/31

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Олійника В.Ф.,  судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В. 

при секретарі -Кобзєвої Л.О.

за участю представників сторін:

кредитора УПФУ  -не з'явився

боржника -не з'явився

ТОВ «Регіон» - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу (вх.3415С/2) кредитора, Управління пенсійного фонду України в Середино-Будському районі на  ухвалу  господарського суду Сумської області  від   20.08.2007 року по  справі   №2453-7/31

за заявою кредитора -АК АПБ «Україна»в особі С.Будського територіального відокремленого без балансового відділення Сумської обласної дирекції

до Державного підприємства «Зноб -Новгородський льонозавод»

про  визнання банкрутом, -                                                               

                                                         встановила:

         В липні 2007 року Управління пенсійного фонду України в Середино-Будському районі (далі -УПФ) звернулось до суду  з заявою  про розірвання мирової угоди у справі про банкрутство з підстав, передбачених п. 5 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закон) у разі невиконання боржником умов такої угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів, оскільки заборгованість УПФ 22882,42 грн. із 25742,72 грн.   є непогашеною і становить більш ніж третина непогашених кредиторських вимог.

         Ухвалою  господарського суду Сумської області  від  20.08. 2007 року (суддя Рижков М.Б.) заяву УПФ про розірвання мирової угоди по  справі  №2453-7/31, затверджену судом 19.09.2002р.,  відхилено з тих мотивів, що вимоги даного кредитора до боржника становлять менше 1/3 від усіх вимог кредиторів і не надають даному кредитору достатньо повноважень для розірвання мирової угоди.

 УПФ в апеляційній скарзі порушує питання про скасування зазначеної ухвали,  посилаючись на неповне з'ясування судом  обставин, що мають значення для справи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також  судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому вважає, що погашені вимоги конкурсних кредиторів не можуть бути включені до мирової угоди при розрахунку відсотка її  невиконання  і для розрахунку відповідної суми необхідно виходити з непогашених. Вимога УПФ  до боржника в розмірі 25742,72 грн.  становить більш ніж третину непогашених вимог. Крім того винесення ухвали про відхилення  заяви про розірвання мирової  угоди не передбачено ГПК України.

           Боржник вважає рішення суду першої інстанції правомірним. В телеграмі  від 26.11.07р. просить наступне засідання призначити на січень-лютий 2008р. у зв'язку з тим, що він не встиг підготуватися до судового засідання.

         Голова комітету кредиторів, ліквідатор та ТОВ «Регіон»-третя особа, що виконує зобов'язання боржника на умовах і в порядку, передбаченому мировою угодою в засідання суду апеляційної інстанції 27.11.07р. не з'явились, про причини неявки суду не повідомили. Копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду направлялись їм в строк за зазначеними в справі  адресами, про  що свідчить відтиск печатки  на зворотній стороні ухвали суду.

           Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих кредитором в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в ухвалі суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, суд  встановив, що  апеляційна скарга  підлягає  частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

          Відхиляючи заяву про розірвання мирової угоди, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 39 Закону, якою передбачено розірвання мирової угоди у справі про банкрутство за рішенням господарського суду у випадках та з підстав, зазначених цією статтею. Однак суд першої інстанції не врахував при цьому вимог процесуального законодавства  і не вирішив спір по суті.

Так, відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно п. 1 ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

           При цьому колегія суддів зазначає, що вирішення спору по суті у суді першої інстанції повинно закінчуватися винесенням судового акта, який називається рішенням. Постановленням судового рішення закінчується діяльність суду по розгляду справи і вирішення спору. Результат вирішення справи по суті знаходить офіційне закріплення в судовому рішенні, яке містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і ґрунтується на нормі права, що застосована судом.

При розгляді  заяв кредиторів на підставі ст. 39 Закону суд може винести одне з наступних рішень:

-  розірвати  мирову угоду;

-  відмовити в розірванні мирової угоди;

-  розірвати мирову угоду відносно окремого кредитора.

За загальним правилом суд в процедурі банкрутства виносить ухвалу.

           Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 20.08.07р. заяву УПФ про розірвання мирової угоди -відхилено.  Прийняття такого рішення судом першої інстанції не відповідає нормам  ГПК України.  Тобто господарським судом Сумської області фактично не розглянуто заяву УПФ України  про розірвання мирової угоди   і не прийнято по суті відповідного рішення.

                   Оскільки, суд першої інстанції по суті не здійснивши правосуддя, порушив норми Конституції України, Закону, Господарського процесуального законодавства України, при тому, що апеляційна інстанція перевіряє законність і обгрунтованість  судового акту, який має бути прийнятий виходячи із способу захисту права чи інтересу, передбаченого  законодавством, ухвала  суду від 20.08.2007 року підлягає скасуванню, а справа  направленню на розгляд по суті заявлених вимог до суду першої інстанції.

       Щодо клопотання боржника ( нова назва -ВАТ «Імпульс») про призначення наступного засідання на січень-лютий 2008р. у зв'язку з  не підготовкою до судового засідання, колегія суддів залишає його без задовольння, як необґрунтоване та керуючись приписами ст. 102 ГПК України, згідно якої  встановлено  строк  розгляду апеляційної скарги два  місяця  від дня надходження справи разом з апеляційною скаргою.

          На підставі викладеного,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню, прийнята судом ухвала від 20.08.2007 року   скасуванню, справа №2453-7/31 підлягає направленню для розгляду по суті до господарського суду Сумської області.

            Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями  99, 101, ч. 2 ст. 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

         Клопотання боржника - Державного підприємства «Зноб -Новгородський льонозавод» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Середино-Будському районі задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Сумської області від  20.08. 2007 року по  справі   №2453-7/31 скасувати.

          Справу № 2453-7/31 направити на розгляд господарському суду Сумської області.

         Головуючий суддя                                                    В.Ф Олійник

           Суддя                                                    Т.В. Гончар

          Суддя                                                    Т.В.Кравець