Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2007 р. Справа № 47/411-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
1-го та 2-го позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_5.
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го та 2-го позивачів (вх. № 3084Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.07 р. по справі № 47/411-07
за позовом 1) ОСОБА_1, с. Сінне; 2) СТОВ "Вперед" с. Сінне
до 1) ОСОБА_2, с. Сінне 2) ОСОБА_3 м. Харків
про визнання договору купівлі-продажу недійсним -
встановила:
У квітні 2007 р. 1-й позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Вперед”, с. Сінне та 2-й позивач - ОСОБА_1, с. Сінне звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового паю НОМЕР_1 від 20.05.06 р. укладений між 1-м відповідачем -ОСОБА_2, с. Сінне та 2-м відповідачем - ОСОБА_3, м. Харків, та стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.07 р. (суддя Светлічний Ю.В.) по справі № 47/411-07 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що Статут СТОВ "Вперед" не передбачає переважного права будь-кого на придбання майнового паю КСП "Вперед", належного учаснику товариства; що предметом договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 26.05.2006 р. виступав майновий пай 1-го відповідача в майні пайового фонду КСП "Вперед", в той час як частка у статутному фонді СТОВ „Вперед” ним не відсуджувалась; що позивачами в обґрунтування своїх вимог не надано доказів виходу 1-го відповідача зі складу учасників господарства та передання ним своєї частки іншій особі; що установчими документами СТОВ "Вперед" та чинним законодавством України не передбачено можливості формування статутного фонду товариства майновими паями КСП; що позивачами не надано доказів виконання вимог Порядку N 62 від 14.03.2001 р., ст. 334 ЦК України, а саме, що до суду не надано Свідоцтва про право власності на майновий пай першого відповідача з відміткою СТОВ "Вперед" про виділення майна в натурі, не надано документів, що підтверджували б право власності першого відповідача на виділене в натурі рухоме чи нерухоме майно з пайового фонду КСП "Вперед"; що зміст договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 26.05.2006 р. повністю відповідає вимогам чинного законодавства України (ст. 639, параграф 1 глави 54 Цивільного кодексу України), оскільки він має всі ознаки, передбачені законодавством для договору купівлі-продажу -сторони договору та їх реквізити, предмет, ціна, умови переходу права власності, сам договір укладений в простій письмовій формі, що відповідає вимогам ст.639 та ст. 657 ЦК України; що чинне законодавство України не містить норм, які заперечували б можливість укладення цивільно-правової угоди, предметом якої є майновий пай члена КСП, а майновий пай 1-го відповідача на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу перебував у вільному цивільному обігу та міг бути предметом цивільно-правової угоди; що право власності на майновий пай КСП "Вперед", який належав 1-му відповідачу, відповідно до договору від 12.03.05 р. в оренду СТОВ "Вперед" 1-м відповідачем не передавався, і позивачами не надано доказів в підтвердження того, що першим та другим відповідачами укладався договір купівлі-продажу основних засобів (індивідуально визначеного майна), а також доказів права власності 1-го відповідача на таке індивідуально визначене майно та ін.
1-й та 2-й позивачі з рішенням господарського суду не погоджуються, вважають його незаконним та необґрунтованим, подали апеляційну скаргу в якій просять рішення скасувати та задовольнити їх позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивачі вказують на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо майна, яке передав 1-й відповідач до статутного фонду СТОВ „Вперед” і не стосується предмету договору НОМЕР_1 від 26.05.06 р., оскільки, на думку позивача, доказом передачі частки майна, на яке має право 1-й відповідач, в статутний фонд СТОВ „Вперед” є, акт приймання-передачі внесків засновників СТОВ „Вперед” майнових прав на нерухомість до статутного фонду товариства в розмірі 1417 грн., і вартість частки майна, яке ввійшло до статутного фонду є вартістю частки майнового паю, право на який має 1-й відповідач відповідно до майнового сертифікату. Тобто на думку позивача, майно, яке ввійшло до статутного фонду СТОВ „Вперед” є частиною майна, на яке має право 1-й відповідач, і яке є предметом договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 26.05.06 р.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивачі вказують на безпідставність висновків суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_2 не мала можливості передати свій майновий пай до Статутного фонду СТОВ „Вперед”, так як повинна була самостійно або з іншими власниками отримати майно в натурі та потім передати до Статутного фонду не майновий пай, а окремо визначене майно. Зокрема, на думку позивача, відповідно до протоколу № 1 від 22.01.2000 р. установчих зборів колишніх членів КСП, його учасники на базі виділених єдиним майновим комплексом майнових паїв створили СТОВ „Вперед” і затвердили Статутний фонд товариства, тобто майно було виділено єдиним майновим комплексом. А підтвердженням того, що частина майна, на яке мали право кожен із співвласників, в тому числі і ОСОБА_2, ввійшла до Статутного фонду, на думку позивачів, є рішення виконкому Сінянської сільської ради № 82 від 15.06.2001 р., яким було оформлено право власності на столярну майстерню, вартість якої становила величину статутного фонду СТОВ „Вперед” і склад внеску ОСОБА_2 становив 500 грн. Разом з тим, позивач зазначає, що при реорганізації КСП „Вперед” учасники не могли керуватися Порядком розподілу та використання майна реорганізованих КСП, який було затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. за № 62, оскільки реорганізація відбувалась до введення в дію вказаного порядку. Таким чином, позивачі вважають, що Статутний фонд СТОВ „Вперед” було сформовано не майновими паями, а майном на яке мали право засновники даного товариства і при цьому внесли частину своїх майнових прав, які були визначені в грошовій формі, до Статутного фонду СТОВ „Вперед”.
Окрім того, позивач вказує на те, що ОСОБА_2 не надавши можливості будь-кому із співвласників на купівлю її частки у майні, яке знаходиться у спільній частковій власності, тим самим порушила вимоги п. 1 ст. 362 ЦК України та порушила права інших співвласників, а сам договір купівлі-продажу НОМЕР_1 укладено всупереч вимогам чинного законодавства України, не посвідчений нотаріально. При цьому позивач зазначає, що за договором купівлі - продажу сторона, яка продає майно повинна його передати в натурі покупцю, і ОСОБА_2 своє майно, яке знаходиться в спільній частковій власності на суму 29232.27 грн. не виділила і не реєструвала в належному порядку, а отже і не мала можливості передати його іншій особі.
Разом з тим, позивач вказує на необґрунтованість висновків господарського суду про те, що в оренду СТОВ „Вперед” 1-м позивачем передавалися основні засоби, а право власності на майновий пай в оренду не передавалося, оскільки майно майнового паю ОСОБА_2 при реорганізації КСП виділялось разом з іншими членами КСП єдиним комплексом, особисто їй виділення майна в натурі не проводилося, а майно, яке було передано в оренду СТОВ „Вперед”, належить на праві спільної часткової власності всім учасникам товариства і ОСОБА_2 з цього майнового комплексу передала і свою частку, яка знаходиться в грошовому виразі на суму 27 815 грн. 27 коп., яке було взято СТОВ „Вперед” на облік як основні засоби, що використовуються в господарській діяльності товариства. При цьому підтвердженням того, що ОСОБА_2 передала свою частку майна в оренду є договір оренди, підписаний всіма засновниками господарства та переліком майна, яке знаходиться на бухгалтерському обліку як основні засоби та використовуються товариством у господарській діяльності та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу та доповненнях до заперечень 2-й відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що частка 1-го відповідача в статутному фонді СТОВ „Вперед” була сформована майновими правами, що належали 1-му відповідачу (а саме, правом користування майном, що було розпайоване в ході реорганізації КСП „Вперед”), а не майновими паями КСП „Вперед”; що обмеження стосовно права вільного розпорядження 1-м відповідачем належним йому майном визначені для його частки в статутному фонді СТОВ „Вперед”, та не відносяться до іншого майна, що належить учаснику на праві приватної власності, і при цьому статут СТОВ „Вперед” не передбачає переважного права будь-кого на придбання майнового паю КСП „Вперед”, належного учаснику товариства; що предметом договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 26.05.06 р. виступав майновий пай 1-го відповідача в майні пайового фонду КСП „Вперед”, в той час як частка у статутному фонді СТОВ „Вперед” 1-м відповідачем не відчужувалась; що майновий пай 1-го відповідача на момент укладання спірного договору перебував у вільному цивільному обігу та міг бути предметом цивільно-правової угоди; що позивачами в обґрунтування своїх вимог не було надано доказів в підтвердження того, що предметом оскаржуваного договору були основні засоби (індивідуально визначене майно), а також доказів права власності 1-го відповідача на таке індивідуально визначене майно; що зміст оскаржуваного позивачами договору, на думку 2-го відповідача, повністю відповідача повністю відповідає вимогам чинного законодавства України; що з урахуванням вимог чинного законодавства майновий пай не може бути передано до статутного фонду товариства саме в якості паю, в зв'язку з чим майновий пай не передбачає можливості керування господарством, оскільки володіння ним не тягне за собою володіння корпоративними правами; що оскільки предметом спірного договору був майновий пай, а не нерухоме майно, вказаний договір не повинен, на думку 2-го відповідача посвідчуватись нотаріально та ін.
1-й відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснень по скарзі не надав, про причини неявки не повідомив.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколів № 1 та № 2 від 22.01.2000 р. уповноважених співвласників КСП "Вперед", 57 громадян співвласників, в тому числі ОСОБА_2, були виведені з членів КСП "Вперед" зі своїм майновим паєм. При цьому рішенням загальних зборів учасників створено СТОВ "Вперед" (далі - товариство).
Передача майна засновникам СТОВ "Вперед" була здійснена актом приймання-передачі майна від 22.01.2000 р. Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільгосппідприємства (майновий сертифікат) майновий пай ОСОБА_2 склав 29232,27 грн..
Згідно з довідкою СТОВ "Вперед" від 12.03.05 р. (а.с. 99) до статутного фонду СТОВ “Вперед” станом на дату її видання ОСОБА_2 внесено 1417 грн., що склало 4,36 % частки учасника у статутному фонді товариства.
Згідно з протоколом загальних зборів № 8 від 12.03.05 р., учасниками затверджена нова редакція статуту СТОВ "Вперед", відповідно до якого частка ОСОБА_2 склала 1417 грн., що становить 4.36% статутного фонду.
12.03.2006 р. між товариством в особі директора ОСОБА_1 та учасниками товариства, в тому числі ОСОБА_2 укладено договір оренди, відповідно до умов якого співвласники передали належні їм на праві власності основні засоби господарству в оренду строком на 5 років.
Розмір частки ОСОБА_2 згідно з додатком № 1 до цього договору визначено в сумі 27815,27 грн., що складає 4,37% спільного майна.
Пунктом 8.3 договору оренди від 12.03.2006 р., передбачено, що товариство має виключне право на придбання орендованих основних засобів.
26.09.2006р. між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу майнового паю НОМЕР_1 від 26.05.06 р., відповідно до умов якого продавець (ОСОБА_2) зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити за умовами договору майновий пай Продавця у майні КСП „Вперед” (СТОВ „Вперед”).
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що Статут СТОВ "Вперед" не передбачає переважного права будь-кого на придбання майнового паю КСП "Вперед", належного учаснику товариства; що предметом договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 26.05.2006 р. виступав майновий пай 1-го відповідача в майні пайового фонду КСП "Вперед", в той час як частка у статутному фонді СТОВ „Вперед” ним не відсуджувалась; що позивачами в обґрунтування своїх вимог не надано доказів виходу 1-го відповідача зі складу учасників господарства та передання ним своєї частки іншій особі; що установчими документами СТОВ "Вперед" та чинним законодавством України не передбачено можливості формування статутного фонду товариства майновими паями КСП; що позивачами не надано доказів виконання вимог Порядку N 62 від 14.03.2001 р., ст. 334 ЦК України, а саме, що до суду не надано Свідоцтва про право власності на майновий пай першого відповідача з відміткою СТОВ "Вперед" про виділення майна в натурі, не надано документів, що підтверджували б право власності першого відповідача на виділене в натурі рухоме чи нерухоме майно з пайового фонду КСП "Вперед"; що зміст договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 26.05.2006 р. повністю відповідає вимогам чинного законодавства України (ст. 639, параграф 1 глави 54 Цивільного кодексу України), оскільки він має всі ознаки, передбачені законодавством для договору купівлі-продажу -сторони договору та їх реквізити, предмет, ціна, умови переходу права власності, сам договір укладений в простій письмовій формі, що відповідає вимогам ст.639 та ст. 657 ЦК України; що чинне законодавство України не містить норм, які заперечували б можливість укладення цивільно-правової угоди, предметом якої є майновий пай члена КСП, а майновий пай 1-го відповідача на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу перебував у вільному цивільному обігу та міг бути предметом цивільно-правової угоди; що право власності на майновий пай КСП "Вперед", який належав 1-му відповідачу, відповідно до договору від 12.03.05 р. в оренду СТОВ "Вперед" 1-м відповідачем не передавався, і позивачами не надано доказів в підтвердження того, що першим та другим відповідачами укладався договір купівлі-продажу основних засобів (індивідуально визначеного майна), а також доказів права власності 1-го відповідача на таке індивідуально визначене майно.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний Договір ОСОБА_2 укладала будучи власником належного їй на праві приватної власності майнового паю, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективу сільськогосподарського підприємства “Вперед” (майновий сертифікат) від 01.08.01 р. в сумі 29232,27 грн. Разом з тим, як вже зазначалося вище, ОСОБА_2 є засновником СТОВ „Вперед”, і розмір її внеску до статутного фонду складає 1417 грн., що становить 4.36% цього фонду, в зв'язку з чим, вона співвласником товариства в частці, що становить 1417 грн., а не 29232,27 грн. як зазначають відповідачі.
Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів учасників товариства, установчого договору товариства (ст. 4), та його статуту (зі змінами) частка ОСОБА_2 у статутному фонді була сформована належними їй майновими правами а не майновими паями, як зазначають відповідачі. До того ж з урахуванням вимог п. 4.4 установчого договору товариства його учасники мають право робити свої внески до статутного фонду виключно майновими та немайновими правами, майном або грошима.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що предметом спірного договору купівлі-продажу виступав майновий пай першого відповідача в майні пайового фонду КСП "Вперед", в той час як частка у статутному фонді СТОВ „Вперед” ним фактично не відчужувалась. Таким чином, також безпідставними є посилання позивача щодо наявності у інших учасників СТОВ "Вперед” переважного права на придбання майнового паю ОСОБА_2, та порушення останньою вказаного права інших учасників товариства, а так само на те, що спірним договором було відчужено частку в статутному фонді СТОВ „Вперед”.
При цьому не можуть прийматися судом до уваги доводи позивачів про те, що відповідно до протоколу № 1 зборів учасників товариства СТОВ „Вперед” було створено на базі виділених єдиним майновим комплексом майнових паїв КСП „Вперед”, оскільки по-перше і в статуті і в установчому договорі товариства відсутні посилання про те, що статутний фонд товариства сформовано саме таким чином, по-друге, протоколом №1 від 22.01.2000 р. установчих зборів учасників СТОВ "Вперед" склад та порядок формування статутного фонду не визначений, по-третє таке формування статутного фонду товариства в будь-якому випадку суперечить вимогам Пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.01р. № 62, з урахуванням вимог якого передати до статутного фонду майновий пай власник такого майнового паю не має можливості, оскільки він зобов'язаний самостійно або спільно з іншими власниками отримати майно в натурі та передавати до статутного фонду вже не майновий пай, а окремо визначене майно, доказів здійснення чого при формуванні статутного фонду учасниками товариства позивачі не надали.
Разом з тим, п. 15 вказаного Порядку передбачає наступне:
При виділенні майна у натурі групі співвласників, які уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, співвласники передають підприємству-правонаступнику (користувачу) один примірник цього договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі.
Підприємство - правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акту приймання - передавання майна робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у Свідоцтвах цієї групи співвласників, що засвідчені підписом керівника підприємства та печаткою.
Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть бути підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Тобто стверджувати, що особа реалізувала своє право власності на майновий пай шляхом отримання в натурі майна можна лише у випадку виконання нею вищезазначених вимог, а також вимог чинного цивільного законодавства щодо державної реєстрації прав власності на окреме, індивідуально визначене майно. В разі виділення майна в натурі навіть групі співвласників, в свідоцтвах кожного з них робиться відповідна відмітка, засвідчена підписом та печаткою підприємства, після чого співвласники мають оформити своє право власності на набуте майно, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, права власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Як свідчать матеріали справи, позивачі в обґрунтування своїх вимог не надали документів, які підтверджують право власності СТОВ „Вперед” на майновий пай ОСОБА_2 з відміткою товариства про виділення майна в натурі, не надали документів, що підтверджували б право власності ОСОБА_2 на виділене в натурі рухоме чи нерухоме майно з пайового фонду КСП "Вперед" (витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідок ДАІ про право власності на транспортні засоби тощо), що крім іншого, також спростовує посилання позивачів на порушення ОСОБА_2 першочергового права учасників товариства на придбання майнового паю.
Крім того, відповідно до визначення, наданого Методикою уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (Затв. Постановою КМУ N 177 від 28.02.2001 р.), майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Тобто поняття „майновий пай” не передбачає переліку індивідуально визначеного майна, що входить до паю конкретної особи, а це - лише можливість отримати в натурі майно відповідної вартості, в зв'язку з чим, твердження позивачів про здійснення неправомірного продажу першим відповідачем майна пайового фонду без виділення його в натурі, а так само про те, що не відповідають юридичним можливостям та фактичним обставинам справи. Тобто враховуючи те, що предметом оскаржуваного позивачами договору купівлі-продажу був саме майновий пай а не індивідуально визначене майно, що яке знаходиться в спільній власності, що чинне законодавство України не містить норм, що заперечували б можливість укладення цивільно-правової угоди, предметом якої є майновий пай члена КСП (зокрема п. 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (Затверджений Наказом Міністерства аграрної політики України N 62 від 14.03.2001р.) передбачає можливість такого шляху використання майнового паю його власником, як відчуження паю будь-яким способом в установленому законом порядку), що право власності ОСОБА_2 на майновий пай КСП "Вперед" з моменту його набуття - 01.08.2001 р. (дати видачі свідоцтва про право власності на майновий пай) - до теперішнього часу ані позивачами, ані іншими особами не оскаржувалось, реалізоване шляхом, отримання особисто ОСОБА_2 або в групі з іншими пайщиками в натурі майна з пайового фонду КСП "Вперед" не було, суд не вбачає перешкод для реалізації ОСОБА_2 свого права на продаж даного майнового паю.
Крім того, також правомірними є висновки суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_2 продаючи за спірним договором належний їй майновий пай не порушувала умови договору оренди від 12.03.2005 р., оскільки відповідно до умов зазначеного договору оренди остання, в числі інших пайщиків, СТОВ „Вперед” були передані в оренду основні засоби, перелік яких додається до цього договору. При цьому в тексті означеного договору відсутні посилання на те, що в оренду СТОВ „Вперед” передавався майновий пай КСП „Вперед” (тобто індивідуально визначене майно), що був належний ОСОБА_2
Таким чином позивачами в обґрунтування своїх вимог не надано доказів в підтвердження того, що першим та другим відповідачами укладався договір купівлі-продажу основних засобів (індивідуально визначеного майна), а також доказів права власності першого відповідача на таке індивідуально визначене майно, в зв'язку з чим, посилання позивачів на порушення ОСОБА_2 п. 8.3 договору оренди є безпідставними.
З урахуванням вказаного в судової колегії відсутні підстави вважати, що СТОВ „Вперед” як юридична особа, з урахуванням вимог ст. 329 ЦК України набувало права власності на майно у вигляді майнового паю ОСОБА_2, оскільки в матеріалах справи з урахуванням вимог ст. 34 ГПК України відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 передавала у власність товариства вказаний майновий пай КСП „Вперед”, в зв'язку з чим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу НОМЕР_1 від 26.05.2006 р. відповідає вимогам чинного законодавства України, і його укладення не порушує вимоги та положення установчих документів СТОВ "Вперед".
При цьому враховуючи, що предметом спірного договору була не частка майна у статутному фонді товариства, а належний ОСОБА_2 майновий пай, який, як вже зазначалося вище, не вносився нею до статутного фонду СТОВ „Вперед”, в зв'язку з чим, і ОСОБА_3 придбавши вказаний майновий пай не набула право на частку у статутному фонді вказаного товариства.
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що зміст оскаржуваного договору купівлі-продажу повністю відповідає вимогам чинного законодавства України (ст. 639, параграф 1 глави 54 Цивільного кодексу України), як то: договір має всі ознаки, встановлені законодавством для договору купівлі-продажу -сторони договору та їх реквізити, предмет, ціна, умови переходу права власності; договір укладений в простій письмовій формі, що відповідає вимогам ст.639 та ст. 657 ЦК України.
При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивачів про те, що спірний договір купівлі-продажу паю сторонами не посвідчено нотаріально, оскільки враховуючи те, що майновий пай це лише право особи на частку майна, а не нерухоме майно, як зазначають позивачі, вимоги щодо обов'язковості нотаріального посвідчення зазначеного договору законодавством не встановлені.
Водночас судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна з наведених цій статті осіб, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. За змістом цієї вказаної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Однак в даному випадку порушене право позивачів відсутнє, оскільки продаж ОСОБА_2 свого майнового паю ОСОБА_3 не зачіпає прав і обов'язків товариства.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 26.09.07 р. по справі № 47/411-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повний текст постанови підписано 03.12.07 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.