Справа № 2-264/2011 р.

У Х В А Л А

          07 лютого 2011 р.                                                                      м. Рені                    

Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І., розглянувши  позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,  -          

         В С Т А Н О В И В

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 із вимогами про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

В ході розгляду матеріалів позовної заяви суддею було встановлено, що позовна заява не відповідала вимогам п.п. 2, 3, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України щодо її форми та змісту. Так, звертаючись до суду, позивач не вказав свій повний адрес, а також повну адресу відповідача (відсутні індекси, найменування області, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі).

Далі, викладаючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, він не навів жодного доказу на їх підтвердження. Крім того, вимоги позивача не конкретизовані, з них незрозуміло, при яких саме обставинах відбувалися події.

У тексті позову, позивач зазначає, що присутній на зборах ветеранів праці с. Котловина, 09.01.2010 р., ветеран праці –відповідач ОСОБА_2, без всіляких на то підстав, обвинуватив його та ОСОБА_3 (нині вже покійного), що нібито порушення Закону про паювання земель, які знаходилися у колективній власності ВАТ «Перемога»–це результат їх дій, на що позивач намагався надати роз’яснення про те, що у 2003 р. на підставі листа Ренійської районної державної адміністрації № 11-03/352 від 04.03.2003 р. роботи по паюванню земель були призупинені, вони (тобто позивач та покійний ОСОБА_3Д.) не працювали в господарстві, знаходилися на пенсії. Але, на пояснення позивача, відповідач ніяк не прореагував, продовжував стверджувати про винність позивача. Аналізуючи викладені обставини, суду незрозуміло в чому саме висловлювалося обвинувачення позивача відповідачем, які саме дії позивачем були учинені та що саме взагалі обумовило обвинувачення з боку відповідача.    

Як вказано у позові, ОСОБА_1 вважає недостовірною інформацію, озвучену ОСОБА_2 на зборах ветеранів праці в с. Котловина, які були скликані 09.01.2010 р. в с. Котловині (знову таки, зі змісту позову не зрозуміло яка саме інформація). Мова в позові йде про причетність позивача у порушеннях під час паювання земель, які знаходилися у колективній власності ВАТ «Перемога». Однак, де, коли та яким чином позивач має відношення до вирішення питань про паювання земель, також не зрозуміло, хоча й зазначив в позові, що він нібито раніше працював головним бухгалтером ВАТ «Перемога», але доказів про це не надав.

Судом також було звернено увагу на те, що в позовній заяві мова йде про збори ветеранів праці с. Котловина, на якому позивач виступив з інформацією про порушення Закону, які були допущені при паюванні земель, які знаходилися у колективній власності ВАТ «Перемога», але у позовній заяві відсутні будь які посилання на те, чи має ця організація ветеранів праці який-небудь офіційний статус, чи зареєстрована у встановленому законом порядку, а також, чи вівся протокол цих зборів.        

Крім того, суду незрозуміло з яких міркувань виходив позивач визначаючи ціну позову.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Викладаючи обставини спору, позивач не зазначив у чому полягало заподіяння йому моральної шкоди, в чому вона виражалася та які негативні наслідки виникли (настали) у нього у зв’язку із начебто неправомірними діями відповідача.

У зв'язку із цим, на підставі ст. 121 ЦПК України, ухвалою судді від 20.12.2010 р. позовну заяву позивача було залишено без руху із наданням йому строку для усунення недоліків. Однак, позивач у наданий судом строк недоліки, вказані в ухвалі судді від 20.12.2010 р., не усунув. Вже після спливу визначеного судом строку, усунення недоліків позивач виконав надавши суду у вигляді «листа-звернення»12.01.2011 р., що є порушенням строку передбаченого ч. 1 ст. 121 ЦПК України.  

           Крім того, суд звертає увагу на те, що позовна заява знову таки не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України. Позовна заява не містить чіткого викладу обставин справи. Відсутні посилання на докази, якими позивач обґрунтовує свої доводи.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, у випадку якщо позивач відповідно до вказівок судді у встановлений строк виконає всі необхідні вимоги, передбачені ст. ст. 119, 120 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первинної подачі в суд. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу згідно із ухвалою судді.

На підставі вищенаведеного,

          Керуючись ст. 121  ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди - визнати неподаною та повернути ОСОБА_1.

          У відповідності зі ст.ст. 293-294 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга  подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                В.І. Дудник