Справа №1-92/11р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 січня 2011 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді - Рудніцького В.А.,

при секретарі –Сухіні Н.В.,

за участю  прокурора –Налапко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Комінтернівське справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Кінне Комінтернівського району Одеської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1 Одеської області, раніше не  судимого;

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 березня 2010 року ОСОБА_1 було зобов’язано виплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 400грн. щомісячно, починаючи з 04 лютого 2010 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 06 листопада 2025 року. Достовірно знаючи про необхідність  виконання рішення суду, ОСОБА_1 від сплати аліментів злісно ухилявся та станом на 09 листопада 2010 року мав заборгованість по сплаті аліментів за 9 місяців, що в грошовому виразі складає 3557,14грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину в об’ємі пред’явленого обвинувачення та пояснив, що тривалий час не працював і займався пошуками роботи. В даний час працює по найму у приватних осіб. Аліменти не платив, оскільки знаходився в скрутному матеріальному становищі. В найближчий час має намір погасити заборгованість в повному об’ємі.

У вчиненні злочину щиро розкаявся.

Враховуючи те, що підсудний не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.          

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При призначенні покарання суд враховує особу підсудного та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.  

Підсудний ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, є щире розкаяння у вчиненні злочину.

Обставин, що обтяжує покарання підсудного суд не вбачає.

З урахуванням викладеного суд вважає, що виправлення підсудного можливе без його ізоляції від суспільства з призначенням покарання з випробовуванням.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Судових витрат та речових доказів по справі немає.

Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд –                                         

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1  у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання, якщо він на протязі однорічного  іспитового строку не скоїть нового злочину.

Згідно ст.76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - залишити підписку про невиїзд з місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Одеської області в 15-дений термін з дня його проголошення.

Суддя:/підпис/

ВІРНО:

         Суддя: