Справа № 2-24/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011  року  Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

                    головуючого судді                                        Клімашевської І. В.

                    з участю секретаря                                        Янової В.М.

                    представника позивача                              ОСОБА_1

                    відповідача за первісним позовом          і

                    позивача за зустрічним позовом                    ОСОБА_2

                    представника відповідача за

                    первісним позовом          і

                    позивача за зустрічним позовом                    ОСОБА_3

                    третьої особи                                         ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4  про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення часток у спільному майні подружжя, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

          В квітні 2010 року позивач, ОСОБА_5, звернулась до суду з позовом про поділ майна, що є  спільною сумісною власністю подружжя, в якому просила визнати за нею право особистої власності  на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи у суді. Свій позов мотивувала тим, що вказаний будинок було набуто нею та її чоловіком під час шлюбу, тому він є їх спільною сумісною власністю. Домовленості щодо добровільного поділу майна між ними не досягнуто, тому вона і звернутись до суду із зазначеним позовом.

          В травні 2010 року відповідач, ОСОБА_2, подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_5 про визначення часток у спільному майні подружжя, в якому зазначив, що принципових заперечень по суті заявлених ОСОБА_5 позовних вимог він не має. Водночас, враховуючи те, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 ними придбано ще і будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вважав, що необхідно здійснити поділ і цього майна, належного їм на праві спільної сумісної власності. Враховуючи зазначене, просив суд: припинити режим спільної сумісної власності щодо жилого будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_3 шляхом визнання за ОСОБА_5 та за ним, ОСОБА_2, по ?  частині у праві власності на зазначений будинок.

          В подальшому, позивач за первісним позовом, ОСОБА_5, подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій підтвердила факт того, що під час шлюбу з ОСОБА_2 ними було придбано два будинки в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Вважала, що ці об’єкти права спільної сумісної власності  підлягають поділу між нею та її колишнім чоловіком, оскільки подальше спільне користування цими об’єктами є неможливим. З урахуванням висновку експерта просила суд визнати за нею право особистої власності на житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути з неї на користь відповідача різницю вартості часток співвласників у розмірі 9350,00 грн., а з відповідача стягнути на її користь понесені нею судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

          Крім того, в серпні 2010 року ОСОБА_4 - третя особа по справі за первісним позовом, заявила самостійні вимоги на предмет спору, подавши про це відповідну позовну заяву до ОСОБА_2 В заяві ОСОБА_4, зокрема, зазначила, що вона є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_2 В свій час вона була вселена до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, як член сім»ї, а в подальшому –зареєстрована за вказаною адресою. На даний час батько, ОСОБА_2 до будинку її не пускає, ключів не дає, чим чинить їй перешкоди щодо користування вказаним жилим приміщенням. За таких обставин вона вимушена була звернутись до суду та просила поновити порушене право користування жилим приміщенням і вселити її у житловий будинок, в якому вона зареєстрована.

          Не погодившись з поданим позовом, відповідач, ОСОБА_2,  подав зустрічний позов до ОСОБА_4, в якому зазначив про те, що приблизно в 2003 році  ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 забрали свої речі і виїхали з будинку АДРЕСА_2  і до цього часу проживають за адресою: АДРЕСА_1 (який ОСОБА_5 успадкувала після смерті батька). На даний час його донька проживає в цивільному шлюбі, а він вдруге одружився та вже з новою родиною проживає у  будинку АДРЕСА_2. Неприязні стосунки, які склались між ним та його донькою, унеможливлюють проживання  з нею в одному будинку. Крім того, вважав, що оскільки з 2003 року донька не проживає з ним, вона втратила право на користування цим житлом. Звернувшись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_2 просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування вказаним житлом та зобов’язати сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського МВ УМВС України в Сумській області зняти її з реєстрації за вказаною адресою.

          В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом збільшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на визнанні за ОСОБА_5 права особистої власності на житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та говорила про готовність позивача за цим позовом сплатити відповідачу різницю вартості часток в сумі 9350,00 грн. єдиним платежем відразу після прийняття судом відповідного рішення.  Таку позицію представник позивача ОСОБА_5 –ОСОБА_1 мотивувала тим, що у вказаному будинку зареєстрована ОСОБА_4 –донька сторін за первісним позовом, яка  бажає проживати з матір’ю, а поділ цього будинку шляхом визнання за ОСОБА_5 та відповідачем по ? частині вказаного будинку може негативно вплинути на права дитини.  За таких обставин, вважала, що запропонований в позовних вимогах варіант поділу майна подружжя є обґрунтованим, тому просила позов ОСОБА_5 задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_2 –відмовити повністю.

          Крім того, представник позивача за первісним позовом повністю підтримала позовні вимоги третьої особи – ОСОБА_4, вважаючи їх обґрунтованими, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом просила суд відмовити, оскільки, на її думку, ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду із зазначеним позовом.

          Відповідач за первісним позовом –ОСОБА_2 та його представник –ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом до ОСОБА_5 підтримали в повному обсязі, висловили свою незгоду з приводу запропонованого позивачкою варіанту поділу майна та суду пояснили, що  після придбання в 1998 році будинку АДРЕСА_2, який був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2,  подружжя ОСОБА_2 та їх донька –ОСОБА_4 проживали в цьому будинку. В 2000 році подружжя придбало ще один будинок в АДРЕСА_3, та зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5 В 2003 році ОСОБА_5 та ОСОБА_2 фактично припинили шлюбні відносини та ОСОБА_5 разом із донькою переїхали до будинку АДРЕСА_1 (в якому проживають і по даний час). Весь цей час ОСОБА_2 постійно проживає в будинку АДРЕСА_2, доглядає як будинок, так і прибудинкову територію та город, проводе косметичні ремонти в будинку. В квітні 2010 року ОСОБА_2 розлучився з ОСОБА_5 та одружився вдруге. На даний час за вказаною адресою ОСОБА_2 проживає разом із своєю новою дружиною. З урахуванням вказаного, вважав, що доцільним є наступний поділ майна подружжя: залишити у його власності будинок АДРЕСА_2, а у власності його колишньої дружини –ОСОБА_5  - будинок АДРЕСА_3, при цьому говорив про свою готовність сплатити ОСОБА_5 різницю вартості часток в майні подружжя, розмір якої визначено експертом.

          Проти позову третьої особи –ОСОБА_4, відповідач та її представник заперечили в повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим, а свій зустрічний позов до ОСОБА_4  –підтримали та просили суд його повністю задовольнити, пояснюючи, що проживання з донькою в одному будинку  є неможливим та через неприязливі стосунки, які склались між ними останнім часом, може привести до руйнації його нової сім»ї.

          Третя особа, ОСОБА_4, в судовому засіданні свої позовні вимоги про поновлення порушеного права та вселення підтримала в повному обсязі, вказуючи суду на те, що після того як її батьки стали проживати окремо, вона разом з матір’ю виїхала з вказаного будинку, але в будинку залишились її речі, вона постійно навідувалась до батька, а потім виїхала на час навчання до м.Харків. Після повернення з навчання вона хотіла проживати в будинку з батьком по АДРЕСА_2, проте ОСОБА_2 її до будинку не пускає, ключів не дає. З приводу порушення батьком її права на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_2 вона зверталась до правоохоронних органів. За її заявою Охтирським МВ УМВС України в Сумській області було проведено перевірку, а за результатами перевірки -  надано відповідь, в якій роз’яснено про те, що за захистом свого порушеного права та його поновленням їй необхідно звертатись до суду, оскільки дані правовідносини є цивільно-правовими. За таких обставин просила суд задовольнити її позов: винести рішення про її вселення до будинку АДРЕСА_2, а в задоволенні зустрічного позову її батька щодо визнання її такою, що втратила право на користування житлом та зобов’язання зняти її з реєстрації –відмовити в зв’язку з необґрунтованістю вимог.

          Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

               Сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_2 08.08.1987 року зареєстрували шлюб в Куземинській селищній раді Охтирського району Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-БП №НОМЕР_1 (а.с.5).

          Рішенням Охтирського міськрайоного суду Сумської області від 05.05.2010 року шлюб між сторонами було розірвано ( копія рішення суду додається - а.с.32).

               Також судом встановлено, а сторонами по справі не заперечувалось, що за час шлюбу подружжям набуто:

-          на підставі договору купівлі-продажу від  23 грудня 1991 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Куземинської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 103, -  будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33  інвентарної справи на вказане домоволодіння). Право власності на будинок зареєстровано в КП Охтирське МБТІ за ОСОБА_2 (а.с. 34 інвентарної справи);

-          згідно договору купівлі-продажу від  21 квітня 2000 року, посвідченого нотаріально  та зареєстрованого в реєстрі за № 895, -  будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.24  інвентарної справи на вказане домоволодіння).

          Відповідно до абзацу другого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом, його положення застосовуються  до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним  чинності.

          За змістом ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є іхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України 1969 року, який діяв на час придбання подружжям майна, а втратив чинність з набранням чинності 01 січня 2004 року діючого Сімейного кодексу України (далі –СК України), майно,  нажите за час шлюбу подружжям, є його спільною сумісною власністю.

          Відповідно до ч. 1 ст. 60 діючого СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від  того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку чи доходу.

          Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу.

          У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором (ч. 1 ст.70 СК України).

          Відповідно до ст. 71 СК України якщо дружина  та  чоловік  не  домовилися  про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси  дружини,  чоловіка,  дітей  та інші обставини,  що мають істотне значення.

          Судом встановлено, що набуті сторонами під час шлюбу будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

              Між сторонами не досягнуто домовленості про порядок поділу цього майна, у зв»язку з чим спір вирішується судом. При вирішенні даного питання суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, а також наступні обставини справи, що мають істотне значення.

          Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 2003 року  фактично шлюбні стосунки припинили, спільне господарство не ведуть, разом не проживають (даний факт встановлено рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.04.2010 року по справі №2-515/10, копія якого додається –а.с.32). З пояснень, наданих сторонами в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3. З 2004 року разом з донькою, ОСОБА_4, фактично проживає  по АДРЕСА_1 –в будинку, який вона успадкувала після смерті свого батька, що підтверджується довідкою наданою Куземинською сільською радою 28.09.2010 року за № 787/02-17.  Крім того, інформацію про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 тривалий час не проживають в будинку АДРЕСА_2, та не допомагають ОСОБА_2 утримувати будинок та вести господарство підтвердили в судовому засіданні також свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10

          ОСОБА_2 зареєстрований та весь час фактично проживає в будинку АДРЕСА_2. 08.08.2010 року він вдруге одружився, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії  1-БП №НОМЕР_2  (а.с.106) та  у вказаному будинку проживає із своєю новою родиною.

          Таким чином, з викладеного вбачається, що ОСОБА_2 після фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_5 продовжує проживати в будинку АДРЕСА_2 та утримувати  його, а ОСОБА_5 забезпечена житлом у вигляді будинку АДРЕСА_3 та фактично проживає в будинку АДРЕСА_1.

          З урахуванням викладених обставин суд вважає, що позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічний позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення часток у спільному майні подружжя необхідно задовольнити частково:  припинивши режим спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуто під час шлюбу, та визнавши за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_3, а за ОСОБА_2 – право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

          На переконання суду даний варіант поділу є найбільш доцільним в даній ситуації, не завдасть шкоди інтересам сторін, оскільки не порушує уклад життя, який склався під час їх окремого проживання, а також унеможливлює спори та конфлікти, які можуть виникнути  в разі обрання інших варіантів поділу.

          При цьому суд не може прийняти до уваги твердження позивача про те, що такий варіант поділу майна зашкодить інтересам їх дитини, ОСОБА_4, оскільки, як зазначалось вище, ОСОБА_4 разом з матір’ю виїхала з будинку, де постійно проживає батько. З 2004 року вона проживала з матір’ю в іншому будинку. Тобто, після припинення фактичних шлюбних відносин між батьками, місце проживання ОСОБА_4 було визначено та  спорів щодо цього питання між подружжям не виникало. Крім того, питання місця проживання ОСОБА_4 не ставилось і в подальшому, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_5 продовжували проживати окремо, а ОСОБА_4 досягла чотирнадцяти років і з огляду на ч.3 ст.160 СК України мала право самостійно обирати місце проживання. З показів свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, як зазначалось вище, таким місцем проживання був будинок АДРЕСА_1, де ОСОБА_4 проживала з матір’ю. На даний час ОСОБА_4 досягла повноліття, є працездатною особою та продовжує проживати в будинку АДРЕСА_1.

          Вирішуючи питання про поділ майна, суд виходить з того, що частки чоловіка та дружини повинні бути рівними, а згідно висновку експерта №1679 від 09.12.2010  станом на 09.12.2010 року ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_2 Охтирського району дорівнює 46800,00 грн., а домоволодіння  АДРЕСА_3  - 28100,00 грн., тобто різниця вартості часток співвласників складає 9350,00 грн. (а.с.128-141).

          Враховуючи те, що ОСОБА_2 виділено у власність будинок АДРЕСА_2, вартість якого на 9350,00 грн. більша аніж вартість будинку АДРЕСА_3, що залишився за ОСОБА_5, та виходячи з принципу рівності часток кожного із співвласників у  праві спільної сумісної власності, суд вважає необхідним стягнути вказану різницю вартості часток з ОСОБА_2

          При вирішенні питання в суді сторонами сплачувались судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрати на правову допомогу, які з урахуванням часткового задоволення первісного та зустрічного позовів, граничного розміру витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» підлягають стягненню на користь кожної сторони майже в однаковому розмірі, а тому суд вважає можливим покласти ці витрати на кожну сторону  у фактично понесених розмірах без їх стягнення на користь кожної із сторін.

          В той же час, відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути частину витрат, пов’язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, понесених позивачем в розмірі 1745,25 грн. та частину витрат, пов’язаних з організацією проведення експертизи в розмірі 28,72 грн.

          Вирішуючи по суті позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права на користування житловим приміщенням та вселення її до будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, судом встановлено наступне.

          23.12.1991 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав у власність будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору (а.с. 33 інвентарної справи на вказаний будинок).

          Зазначений житловий будинок з господарськими спорудами ОСОБА_2  зареєстрував в Комунальному підприємстві «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації»19.09.2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.34 інвентарної справи).

          Згідно інформації, яка міститься у відповідній графі паспорта серії МВ №НОМЕР_3 ОСОБА_4 з 15.09.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2  (а.с.108).

          Разом з цим, згідно інформації наданої Куземинською сільською радою 28.09.2010 року за № 787/02-17 ОСОБА_4 за місцем реєстрації не проживає з 2004 року.

          Факт того, що ОСОБА_4 після припинення шлюбних відносин між батьками стала проживати разом з матір’ю в будинку АДРЕСА_1 в судовому засіданні знайшов своє підтвердження, про що зазначалось вище.

          Крім того, як вбачається з документів про отримання освіти ОСОБА_4 : додатку до диплома  про вищу освіту КВ № НОМЕР_4, ОСОБА_4 вступила до до Соломоніва університета, що знаходиться в м.Харків, в 2005 році. Тобто, до від’їзду на навчання ОСОБА_4 не проживала в будинку вже рік.

          Відповідно до ст. 107 ЖК України у разі  вибуття  наймача та  членів  його  сім'ї  на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле  приміщення в  тому  ж  населеному  пункті  договір  найму  жилого  приміщення вважається розірваним з дня  вибуття.  

          Згідно ч. 2 ст.405 ЦК України член сім»ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

          В судовому засіданні встановлено, що домовленості щодо користування будинком АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не досягнуто. ОСОБА_2 вдруге одружився та проживає в зазначеному будинку з новою сім’ю.

          Надаючи оцінку події, яка мала місце 08.06.2010 року та стала приводом для подання ОСОБА_4 до Охтирського МВ УМВС України в Сумській області заяви про перешкоджання вільного доступу до будинку АДРЕСА_2, суд, враховуючи пояснення сторін з цього приводу та пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, вбачає, що інцидент склався з приводу вивозу фортепіано, яке знаходилось на збереженні у ОСОБА_2, на день розгляду спору по суті між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 цей інцидент вирішено та інших фактів перешкоджання не встановлено.

          Під час проведення судових засідань вбачалось, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_13 –дружиною ОСОБА_2, на даний час склались неприязливі стосунки, що унеможливлює їх спільне користування одним будинком.

          Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 тривалий час не проживала в будинку, в якому зареєстрована, будучи вже повнолітньою не допомагала батьку утримувати будинок, питання вселення виникло лише під час розгляду справи про поділ майна в суді, суд вважає, що право ОСОБА_4 на користування цим будинком не порушено і підстав для вселення її в будинок, де проживає батько, немає, тому її позов не підлягає задоволенню.

          В той же час, суд вважає, що є підстави для визнання ОСОБА_4 особою, яка втратила право на користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

          Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

          З урахуванням зазначеного, суд вважає правомірною вимогу ОСОБА_2 про зобов’язання сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського МВ УМВС України в Сумській області зняти з реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.

          При цьому, суд вважає безпідставною заяву представника позивача про те, що ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду з вимогою про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим будинком та зняття її з реєстрації, оскільки ОСОБА_2 станом на день розгляду позову є власником майна, а ОСОБА_4, фактично мешкаючи в іншому будинку, продовжує бути зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 по АДРЕСА_2, чим порушує права батька щодо користування та розпорядження житлом.

          Згідно із ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Керуючись ст. ст. 368-370,391 ЦК України, ст.ст. 69-71 СК України,  10,11,88,212,213,214,215,223,294  ЦПК України, суд –

  ВИРІШИВ:   

          Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічний позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення часток у спільному майні подружжя задовольнити частково.

          Припинити режим спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2  на житлові будинки з надвірними спорудами, набуті ними за час шлюбу, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

          Визнати: за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_3, а за ОСОБА_2 –право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 різницю вартості частки співвласників в розмірі 9350,00 грн. (дев’ять тисяч триста п’ятдесят гривень 00 копійок); частину витрат, пов’язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, понесених позивачем в розмірі 1745,25 грн.(одна тисяча сімсот сорок п’ять гривень 25 копійок), та частину витрат, пов’язаних з організацією проведення експертизи в розмірі 28,72 грн. (двадцять вісім гривень 72 копійки),  а всього: 11123,97 грн. (одинадцять тисяч  сто двадцять три гривні 97 копійок).

          Зняти арешт, накладений на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2, який було накладено ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2010 року з метою забезпечення позову.

          Зняти арешт, накладений на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3, який було накладено ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.05.2010 року з метою забезпечення позову.

          В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 щодо відновлення порушеного права користування жилим приміщенням та вселення її у житловий будинок –відмовити.

          Зустрічний позов ОСОБА_2  до ОСОБА_4 задовольнити повністю, визнавши ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житлом, яке розташовано в АДРЕСА_2.

          Зобов’язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського МВ УМВС України в Сумській області зняти з реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.

          Стягнути з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_2  понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в розмірі 37,00 грн., а всього: 45,50 грн. (сорок п’ять гривень 50 копійок).

          Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд  протягом 10 днів з дня його проголошення.Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть оскаржити його протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                                                І. В. Клімашевська