ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2006 р. | № 41/19-02/16 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя | Муравйов О. В. |
судді | Полянський А. Г. Рогач Л. І. |
розглянувши |
касаційну скаргу | Вишгородського районного споживчого товариства |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року |
по справі Господарського суду | № 41/19-02/16 Київської області |
зза позовом | Київської обласної спілки споживчих товариств |
до | - Споживчого товариства “Міжгір’я” - Вишгородського районного споживчого товариства |
про | витребування майна з чужого незаконного володіння |
За участю представників сторін:
від позивача: | Сукманюк О. О. –дов. № 01-139 від 10.04.2006р. |
від відповідача-1: від відповідача-2: | не з’явився не з’явився |
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Коробенко Г. П. касаційна скарга Вишгородського районного споживчого товариства була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 10 хв. 31.08.2006 року.
У зв’язку з відпусткою судді Коробенко Г. П. розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 41/19-02/16 в касаційному порядку утворена колегія суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Рогач Л. І.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. В день слухання справи 31.08.2006р. до канцелярії Вищого господарського суду України надійшла заява заявника касаційної скарги Вишгородського районного споживчого товариства, в якому заявник просить відкласти розгляд справи на інший день у зв’язку з хворобою представника та неможливістю укласти договір з іншим. Представник позивача проти зазначеного клопотання заперечує, мотивуючи тим, що представництво інтересів Вишгородського районного споживчого товариства здійснювали декілька представників. З матеріалів справи вбачається, що в засіданнях апеляційної інстанції інтереси Вишгородського районного споживчого товариства представляли Сибільов В. В. та адвокат Ваннікова А. М. Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. про прийняття касаційної скарги та призначення її до розгляду явка представників сторін обов’язковою не визнавалася. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 1117 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України без участі представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а тому заява відповідача-2 задоволенню не підлягає.
За згодою представника позивача в судовому засіданні 31.08.2006 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2002р. по справі № 41/19-02 задоволений позов Київської обласної спілки споживчих товариств: зобов’язано Споживче товариство “Міжгір’я”, Вишгородське районне споживче товариство передати Київській обласній спілці споживчих товариств майно: будівлі та обладнання хлібокомбінату, ковбасного цеху, прохідну-вагову, насосну станцію, два приміщення складів, дизельну, трансформаторну станцію, газорозподільчу станцію та огорожу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2002р. рішення місцевого суду в цій частині залишено без змін; резолютивна частина рішення доповнена пунктами 3 та 4 про розподіл судових витрат між відповідачами.
За заявою відповідача-1 Споживчого товариства “Міжгір’я” рішення місцевого господарського суду від 19.04.2002р. переглянуто за нововиявленими обставинами. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2003р. по справі № 41/19-02 рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2002р. скасовано, в позові Київській обласній спілці споживчих товариств до СТ “Міжгір’я” та Вишгородського районного споживчого товариства про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2003р. по справі № 41/19-02 задоволена апеляційна скарга Київської обласної спілки споживчих товариств, рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2003р. у справі № 41/19-02 скасоване, а рішення цього ж суду від 19.04.2002р. у цій ж е справі залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2003р. по справі № 41/19-02 постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2006р. залишена без змін.
Відповідач-2 Вишгородське районне споживче товариство звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2002р. по справі № 41/19-02.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11-05.12.2005р. по справі №41/19-02/16 (суддя Христенко О. О.) зазначена вище заява Вишгородського районного споживчого товариства № 221 від 21.10.2005р. залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2002р. у справі 3 41/10-02 залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні заяви Вишгородського районного споживчого товариства місцевий суд виходив з того, що викладені в заяві про перегляд рішення суду обставини (підробний відтиск печатки на свідоцтві про право власності на будівлі та споруди, виконання підпису на свідоцтві не головою Новопетрівської сільської ради, виконання записів у свідоцтві одним почерком) не підтверджені належними доказами, заявник посилається тільки на візуальний огляд цих документів, процесуальних документів, які б набрали законної сили, за результатами реагування на зазначені обставини (вирок суду тощо) заявником надано не було. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2003р. по справі № 24/243-1 та рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2005р. по справі № 371/7-04/3-05 було встановлено правомірність рішення Новопетрівської сільської ради № 61 від 30.04.99р., на підставі якого видавалося свідоцтво про право власності на спірні об’єкти. Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Місцевий суд дійшов висновку, що викладені заявником обставини, не доведені належними доказами, не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні від 19.04.2002р., та не є нововиявленими обставинами відповідно до норм ст. 112 ГПК України.
Постановою Київського міжобласного господарського суду від 23.02.2006р. по справі № 41/19-02/16 (головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді Рибченко А. О., Швець В. О.) ухвала Господарського суду Київської області від 23.11-05.12.2005р. у справі № 41/19-02/16 залишена без змін., а апеляційна скарга Вишгородського районного споживчого товариства –без задоволення.
Не погоджуючись з постановою, відповідач-2 Вишгородське районне споживче товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 23.11-05.12.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.02.2006р. скасувати, направити заяву Вишгородського РайСТ про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на новий розгляд з обов’язковим призначенням судових експертиз свідоцтва про право власності.
Позивач Київська обласна спілки споживчих товариств у відзиві на касаційну скаргу проти викладених в ній доводів та вимог заперечує. Представник позивача в судовому засіданні також заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Відхиляючи доводи відповідача-2, викладені в заяві про перегляд рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача на спірне майно грунтувалося на рішенні виконкому Новопетрівської сільської ради № 61 від 30.04.99р. На виконання цього рішення було видане свідоцтво про право власності. Отже суттєвим для вирішення питання про існування у позивача права власності на спірне майно є вирішення питання про підстави виникнення права власності. Оскільки судом з посиланням на рішення господарських судів, які набрали законної сили, встановлено, що зазначене вище рішення виконкому Новопетрівської сільської ради є законним, підстави для визнання його недійсним відсутні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи, викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, про візуальні ознаки підробки документів не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснених судом у рішення від 19.04.2002р.
Заявником касаційної скарги не наведеного обгрунтованих заперечень в касаційній скарзі щодо висновків суду про те, що зазначені в заяві обставини не є нововиявленими.
Що стосується висновку про недоведеність обставин, то суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду та апеляційного господарського суду про те, що такі обставини повинні бути доведені заявником допустимими засобами доказування відповідно до ст. 33, 34 ГПК України. Заявник не надав допустимих доказів на підтвердження доводів про підробку документів, якими, зокрема, могли бути вирок з кримінальної справи тощо. Доводи заявника грунтувалися виключно на припущеннях, а тому правомірно відхилені судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що місцевим судом дана вірна правова оцінка обставинам справи та доводам заявника в їх сукупності, правильно застосовані норми процесуального права, зокрема, ст. 112-114 ГПК України, під час розгляд заяви заявника порушень норм процесуального законодавства, які б могли бути підставою для скасування винесеної ухвали, допущено не було.
Суд апеляційної інстанції також дав вірну оцінку доводам заявника апеляційної скарги, і дійшов вірного висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а тому підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду також немає.
За таких обставин касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117-12 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року по справі № 41/19-02/16 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.11-05.12.2005 року по справі № 41/19-02/16 залишити без змін.
Головуючий суддя | О. В. Муравйов |
Судді | Л. І. Рогач А. Г. Полянський |