13.01.2011
Справа №22ц-620,2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Заболотний В.М.
Категорія: 27 Доповідач –Цуканова І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року січня місяця «13»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого –Цуканової І.В.
Суддів: Кузнєцової О.А., Полікарпової О.М.
при секретарі – Кримцевій І.І.
з участю адвоката – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від «30»листопада 2010 року
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_3, про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010р. ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 269960 грн. При цьому покликалася на те, що в серпні 2009р. вона, позивачка, передала відповідачці за зазначеним договором 34000 американських доларів, які остання зобов’язалася повернути протягом двох тижнів, про що склала власноруч розписку. Оскільки в обумовлений строк ОСОБА_3 гроші не повернула, то позивачка просила стягнути з відповідачки суму, еквівалентну 34000 доларів США, за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 30.11.2010р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг у розмірі 269892 грн. та судові витрати у розмірі 1820 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що між сторонами у серпні 2009р. укладено договір позики, за яким ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 у борг 34000 доларів США, а остання зобов’язалася їх повернути протягом двох тижнів частками.
При цьому суд вважав достовірним, достатнім та допустимим доказом написану власноруч відповідачкою розписку.
Показання допитаних за клопотанням відповідачки свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про отримання відповідачкою восени 2008р. суми, меншої ніж зазначено в розписці, суд не прийняв до уваги, оскільки відповідачкою не доведено, що договір позики було укладено, а розписку написано внаслідок обману та психологічного тиску з боку позивачки.
Так як відповідачка зобов’язання за договором позики не виконала, то суд стягнув із неї на користь позивачки суму боргу в еквіваленті у національній грошовій одиниці України за курсом Національного банку України станом на 30.11.2010р. /а.с.57/.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.
Рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтки про недоведеність позивачкою факту укладення між ними договору позики з посиланням на відсутність у розписці істотних умов договору позики.
При цьому колегія суддів виходить з того, що згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Юридично неспроможним є також, за думкою судової колегії, аналіз апелянткою, показань свідків, допитаних за ініціативою сторін, оскільки згідно п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов’язань, що виникли з правочину.
Твердження апелянтки про наявність інших виконаних боргових зобов’язань перед позивачкою не стосуються предмету позову у даній справі, тому до уваги також не приймаються.
Керуючись ст.ст. 303,308,315, п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 30 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: