Справа № 2-26/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          21 січня 2011 року        Ржищівський міський суд Київської  області в складі:                           

          головуючої судді:             Козіної С.М.

          при секретарі:                  Проценко Ю.В.          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області справу за позовом Ржищівської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та роботи з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, про знесення самочинного будівництва, -

В С Т А Н О В И В :

          24.07.2008 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради, треті особи без самостійних вимог: Кагарлицька районна державна нотаріальна контора, Ржищівське бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на садибу за спадкоємцем.

          Ухвалою Ржищівського міського суду від 08.10.2010 року даний позов було залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача ОСОБА_1 та представника позивача Шевченка В.М. в судове засідання без поважної причини. Станом на 21.01.2011 року ухвала Ржищівського міського суду Київської області від 08.10.2010 року набрала законної сили.

          15.10.2008 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява Ржищівської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та роботи з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, про знесення самочинного будівництва, в якій вказано, що так зване “будинковолодіння” по АДРЕСА_1, на яке в судовому порядку намагається визнати право власності відповідачка, називаючи себе його спадкоємцем, насправді являється самочинним будівництвом, проведеним відповідачем в 2008 році. До того ж, на сьогоднішній день, це будівництво не завершене.

          Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

          Належного дозволу на дане будівництво відповідачеві не надавалось і належно затверджений проект будівництва у відповідача відсутній.

          Більше того, дане самочинне будівництво проводиться на земельній ділянці, яка належала до земель запасу Ржищівської міської ради про що зазначено в листі начальника відділу земельних ресурсів у м. Ржищів Київської області від 30.07.2008 року № 08009/01-10.

          Отже, має місце самозахват земельної ділянки відповідачем, що передбачає притягнення його до відповідальності, згідно ст. 211 Земельного кодексу України.

          Факт, що самочинне будівництво проводиться відповідачем саме на вищевказаній земельній ділянці підтверджується письмовою інформацією начальника відділу земельних ресурсів у м. Ржищів, про яку йшлося вище; заявою ОСОБА_4 від 04.06.2008 року; актом комісії виконкому Ржищівської міської ради від 12.06.2008 року; письмовою інформацією Ржищівського МВМ від 02.08.2008 року № 551.

          Твердження відповідача, що на даній земельній ділянці колись знаходилося будинковолодіння, яке могло належати відповідачеві належним чином не доведене.

          В копії рішення Народного суду Ржищівського р-ну Київської області від 22.11.1952 року йдеться про визнання права власності за гр-н ОСОБА_5 на домоволодінняпо АДРЕСА_1, а в договорі дарування від 25.11.1971 року йдеться про домоволодіння за іншою адресою —АДРЕСА_1 крім того, на договорі купівлі-продажу будинку відсутня відмітка про його державну реєстрацію.

          Відповідач навмисно намагається приховати факт проведення самочинного будівництва, прикриваючи його так званою реконструкцією колишнього домоволодіння. Але це твердження відповідача не відповідає дійсності. Те, що дана земельна ділянка протягом тривалого періоду була вільною від будь-яких будівель та споруд, додатково підтверджується довідками, виданими Ржищівським БТІ від 25.04.2008 року № 88 та Ржищівським відділом містобудування та архітектури від 03.06.2008 року № 04-1900. Це також можуть засвідчити працівники Ржищівського МВМ, які неодноразово виїжджали на цю земельну ділянку та громадяни, які проживають поблизу від неї.

          Відповідно до ч. 3 ст. 125 Земельного Кодексу України приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Такі докумети у відповідача відсутні.

          В позовній заяві позивач просить постановити рішення суду про знесення за рахунок відповідача здійсненого ним самочинного будівництва по АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану; стягнути судові витрати.

          18.11.2008 року предстанвик відповідача Шевченко В.М. надав суду заперечення на позов, в якому позов не визнав, посилаючись на те, що в липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ржищівської міської ради про визнання права власності на будинковолодіння за спадкоємцем, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина на будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 та на будинковолодіння по АДРЕСА_2.

          Вона вчасно звернулась до Кагарлицької районної державної контори та в червні 1990 року було заведено спадкову справу № 235, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину від 24 листопада 1990 року.

          При оформлені своїх прав на спадкове майно, було успадковано будинковолодіння по АДРЕСА_2.

          В зв'язку з погіршенням стану здоров'я вона не змогла оформити на той час спадщину  на будинковолодіннн, АДРЕСА_1, але про спадкове майно весь час дбала: доглядала за будинком та обробляла город.

          Так як будинок був глиняний, то вона весь час проводила роботи по укріпленню стін, але оскільки будинок було збудовано ще в 1920 році, то в цьому році їй довелось повністю перебудовувати зовнішні стіни, але при цьому вона не порушувала розміри старого будинку, що підтверджується копією з поетажного плану будинку по АДРЕСА_1 за вересень 1971 року, який виготовлявся перед заключенням договору дарування та копією поетажного плану за липень 2008 року. Фактично самочинного будівництва як такого не велось.

          Дані обставини підтверджуються технічним паспортом на будинок АДРЕСА_1, складеним в вересні 1971 року.

          Технічний паспорт, складений після ремонту будинку 21.07.2008 року, повністю відповідає розміру буднику, який зафіксований в техпаспорті за 1971 рік.

          Як видно з матеріалів справи, на спірній ділянці вже знаходився будинок, який руйнувався і потребував негайного ремонту, що і було зроблено за вказівкою ОСОБА_1

          В ст. 376 ЦК України йдеться мова про самовільне будівництво, а не про самовільний ремонт, переобладнання будинку.

          Громадянам, які є власниками (користувачами) земельних ділянок у селах, селищах та містах районного значення, спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури може надавати будівельний паспорт об'єкта містобудування та погоджувати проектну документацію на бідівництво об'єкта містобудування без попереднього надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо його інженерного забезпечення. Перелік об'єктів містобудування, щодо яких застосовується спрощена процедура, а також порядок надання будівельного паспорта встановлюються регіональними правилами забудови.

          ОСОБА_1, як спадкоємиця, являлася користувачем спірної земельної ділянки, власником будинку, а тому не взяла в міськвиконкомі дозвіл на переобладнання будинку.

          За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Водночас Цивільний Кодекс встановлює умови, за яких самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: а) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; б) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб. У цьому випадку особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, розмір яких може визначатись за погодженням сторін або в судовому порядку.

          Якщо позивач вважає, що спірний будинок був зведений самочинно, то виконком повинен був розглянути питання про виділ земельної ділянки забудовнику, перевірити чи числиться дана земельна ділянка за ким-небудь з громадян, чи не є вона спірною, чи не порушені норми земельного законодавства, чи не порушуються права інших осіб.

          Крім того, представник відповідача вважає, що на даний час ОСОБА_1 являється неналежним відповідачем, оскільки на спірний будинок на підставі рішення Ржищівського міськвиконкому від 19.09.2008 року був виданий на ім'я ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства розміром 0,2 га та серіїНОМЕР_3 для будівництва та ослуговування житлового будинку в розмірі 0,1 га. Акти отримані 6 жовтня 2008 року довіреною особою ОСОБА_4 —ОСОБА_7, яка 8 жовтня 2008 року зробила відчуження обох земельних ділянок шлюхом оформлення договору купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_2

          Фактично відповідачем по справі являється ОСОБА_4, а ОСОБА_2 співвідповідачем, оскільки згідно ч. ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України особа може стати власником на підставі договору відчуження після його державної реєстрації.

          25.06.2010 року до суду надійшло письмове заперечення на позов ОСОБА_1 третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2, згідно якого він просив задоволити позовні вимоги Ржищівської міської ради Київської області про знесення самочинного будівництва.

          Представник позивача в судове засідання не з'явився з поважної причини згідно поданої 27.12.2010 року заяви про проведення розгляду справи у його відсутність та згідно з якою представник позивача підтримує позов в повному обсязі.

          Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась без поважної причини та в силу ч. 5 ст. 76 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про день, час та місце слухання справи.

          Представник відповідача Шевченко В.М. 21.01.2011 року залишив зал судових засідань, відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 169 ЦПК України суд визнав неявку представника відповідача без поважної причини та відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України як недобросовісне здійснення представником відповідача своїх процесуальних прав та недобросовісне виконання процесуальних обов'язків.

          Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з поважних причин згідно поданої 31.12.2010 року заяви про проведення розгляду справи у його відсутність та згідно з якою він підтримує позовні вимоги та просить задоволити позов в повному обсязі.

           Представник третьої особи відділу містобудування та архітектури Журило О.В. в судове засідання не з'явилась з поважних причин згідно поданої заяви про проведення розгляду справи у її відсутність та згідно з якою представник третьої особи підтримує позов в повному обсязі.

          Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що зустрічний позов Ржищівської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та роботи з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, про знесення самочинного будівництва, - підлягає до задоволення в повному обсязі, обгрунтовуючи своє рішення нижчезазначеними доказами.

          Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

          Судом було встановлено, що земельна ділянка, на якій здійснено самочинне будівництво, на сьогоднішній день належить на праві приватної власності третій особі ОСОБА_2, який придбав дану земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу у ОСОБА_4, що підтверджується письмовими доказами по справі: рішення Ржищівської міської ради від 19.12.2007 року “Про надання дозволу на підготовку проекту відведення по наданню у власність земельних ділянок в м. Ржищів”; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 06.10.2008 року на ім'я ОСОБА_4; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 06.10.2008 року на ім'я ОСОБА_4; договір купівлі-продажу земельних ділянок від 08.10.2008 року; державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 24.06.2010 року на ім'я ОСОБА_2; державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 24.06.2010 року на ім'я ОСОБА_2.

          Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 ЗК України (в редакції статті від 05.03.2009 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину, а право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. До внесення змін в статтю 126 ЗК України, тобто на час виконання бідівельних робіт відповідачкою, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалось лише державними актами.

          Судом встановлено, що відповідачка, звівши самочинно будівлю на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності третій особі ОСОБА_2, порушила права та законні інтереси третьої особи, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 31.12.2010 року, згідно з якою останній просить позов про знесення самочинного будівництва задовольнити в повному обсязі.

          Згідно з вимогами п.п. “в” п. 21 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (затверджене наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 05.12.2000 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.12.2000 року), яке діяло на час виконання відповідачем будівельних робіт, то для отримання дозволу на виконання будівельних робіт необхідно було надати документ, що засвідчує право власності забудовника чи право користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування.

          Згідно з п. “д” ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, а також згідно з п. “ґ” ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Отже, право на забудову земельної ділянки у власника чи користувача виникає після набуття права власності чи права користування земельною ділянкою. Таке ж положення закріплене і в ст. 22 Закону України “Про основи містобудування” та ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій”.

          Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у   цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо  якої встановлено ці обставини.

          Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 16.09.2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Ржищівська міська державна нотаріальна контора, про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними, яке згідно з ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25.02.2010 року залишене в силі, було встановлено, що земельні ділянки, які були передані в приватну власність ОСОБА_4, виділялись з земель запасу Ржищівської міської ради, таким чином, вони не перебували у власності чи користуванні інших осіб, в тому числі і відповідачки ОСОБА_1.

          Суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача про те, що він на прохання своєї тітки ОСОБА_1 лише здійснив переобладнання будинку, який перебував в аварійному стані, оскільки в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, факт відсутності в 2007 році на земельній ділянці, переданій у власність ОСОБА_4, будь-яких споруд чи будівель встановлено рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 16.09.2009 року, що набрало законної сили.

          Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

          Представник позивача Шевченко В.М., згідно з поданим письмовим запереченням, визнав той факт, що він дійсно на земельній ділянці, що належала на праві приватної власності ОСОБА_4, а згодом —ОСОБА_2, на прохання відповідачки в 2008 році повністю перебудував аварійний житловий будинок без отримання будь-яких дозволів на виконання будівельних робіт.

          Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем було здійснене на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, самовільне будівництво будинку.

          Також суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача відносно того, що на здійснення переобладнання відповідачці не потрібно було отримувати будь-які дозволи, так як було здійснено перебудову аварійного будинку не порушуючи розміри старого будинку, оскільки згідно з Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (затверджене наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 05.12.2000 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.12.2000 року), яке діяло на час виконання відповідачем будівельних робіт, передбачався вичерпний перелік будівельних робіт, на які не вимагався дозвіл, і повна перебудова будинку з влаштуванням фундаменту до даного переліку не відносилась.

          Крім того, така перебудова не могла мати місце в силу відсутності будь-якої споруди на даній земельній ділянці, як вже зазначалось вище.

          Згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. А згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

          Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок.

          Згідно з поданою до суду заявою, ОСОБА_2, який являється власником земельної ділянки, на якій відповідач здійснила самочинне будівництво, просить суд задовольнити позов Ржищівської міської ради про знесення самочинного будівництва, таким чином, будівля, збудована відповідачем самочинно, має бути знесена останнім або за його рахунок.

          Згідно з ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст серед інших повноважень належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності,  додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

          Згідно з пп. 3 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

          Крім того, право на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, виходячи з норм ч. 7 ст. 376 ЦК України, належить до повноважень  відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

          Таким чином, суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача про те, що Ржищівська міська рада являється неналежним позивачем, оскільки воно спростовується вищезазначеними нормами законодавства.

          Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України та ч. 2 ст. 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

          Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Факт сплати позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 75 від 24.06.2008 року та квитанцією № 74 від 24.06.2008 року.

          Оскільки суд прийшов до висновку щодо задоволення позову в повному обсязі, то судові витрати в розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок —сплата судового збору та 7 (сім) гривень 50 копійок —сплата за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, підлягають стягненню з відповідачки.

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 14, 41 Конституції України, ст. 376 ЦК України, ст. ст. 12, 90, 95, 126, 212 ЗК України, ст. ст. 3, 4, 88, 154, 169, 208, 209, 213, 215, 218, 224, 228 ЦПК України, ст. 22 Закону України “Про основи містобудування”, ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій”, ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов Ржищівської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та роботи з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, про знесення самочинного будівництва,-  задовольнити в повному обсязі.

          Зобов'язати ОСОБА_1, прож. в АДРЕСА_3, знести за власний рахунок самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці, що розташована по вул. Воровського, в м. Ржищів Київської області та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

          Зобов'язати ОСОБА_1 відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

          Стягнути з відповідачки ОСОБА_1, прож. в АДРЕСА_3, на користь Ржищівської міської ради судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 (сім) гривень 50 копійок.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                      Суддя: