ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.01.11 р. Справа № 44/100пд
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (представник до судового засідання не з’явився) до приватного акціонерного товариства „Будівельно-промислова фірма „Донецькжитлобуд” (представник Волосян Л.В., довіреність від 01.11.10 року), про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 01.01.09 року, а також за зустрічною позовною заявою приватного акціонерного товариства „Будівельно-промислова фірма „Донецькжитлобуд” до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 01.01.09 року та про відшкодування збитків (неотриманого прибутку) в розмірі 70’285,28 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі – Орендар) звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства „Будівельно-промислова фірма „Донецькжитлобуд” (далі – Орендодавець) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 01.01.09 року (далі – Приміщення), за яким позивачеві було надано в оренду нежитлове приміщення площею 194,3 м2, розташоване по АДРЕСА_1 (далі – Приміщення). Позовні вимоги Орендаря ґрунтуються на приписах статей 203, 215, 638 ЦК України та статті 284 ГК України, зокрема, на тому, що Договір не містить істотних умов правочину щодо вартості Приміщення та порядку її індексації, а також щодо індексації орендної плати, щодо порядку використання амортизаційних відрахувань та відновлення предмету оренди.
Представник позивача до судового засідання жодного разу не з’явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, відзиву на зустрічну позовну заяву не надав. Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки ненаданий суду відзив на зустрічний позов не може істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім того, надання відзиву на зустрічну позовну заяву є правом, а не обов’язком Орендаря.
Представник Орендодавця пояснив про згоду свого довірителя із позовними вимогами Орендаря та в порядку статті 60 ГПК України подав зустрічну позовну заяву, якою просив визнати Договір недійсним з підстав, аналогічних заявленим позивачем, а також через те, що з боку Орендодавця Договір підписано не головою правлення, а його заступником, який на вчинення зазначеного правочину уповноважений не був. Окрім того, Орендодавець просив суд відшкодувати суму неотриманого прибутку у розмірі 70’285,28 грн., які б Орендодавець міг отримати від передачі в оренду Приміщення на договірній основі за звичайних умов.
Вислухавши у судовому засіданні представника Орендодавця, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що основний та зустрічний позови не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Орендаря та Орендодавця, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового найму (суборенди) нерухомого майна, який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.
Таким чином, в силу статті 759 ЦК України, а також розділу 1 Договору, Орендодавець зобов’язався надати, а Орендар – прийняти у строкове платне користування Приміщення. 01.01.09 року актом прийому-передачі в порядку статті 765 ЦК України Орендодавець передав наймачеві предмет оренди.
За розділом 4 Договору орендна плата становить 42 грн. за один квадратний метр орендованої площі Приміщення, причому означена плата вноситься до 15 числа кожного відповідного поточного місяця.
Речові права Орендодавця відносно Приміщення на моменту укладення Договору ґрунтувалися на іншому договорі оренди нежитлового приміщення № 37 від 01.01.09 року, згідно якого об’єкти нерухомості, розташовані по АДРЕСА_1 (у тому числі Приміщення) передані Орендодавцю у тимчасове оплатне користування власником – товариством з обмеженою відповідальністю „Стальбуд”.
Згодом, 07.05.09 року на підставі договору купівлі-продажу № 1665 Орендодавець набув право власності на Приміщення, з огляду на що, в силу статті 770 ЦК України, Договір став правочином оренди, а не суборенди.
Статтею 782 ЦК України встановлено (як один з способів захисту порушеного цивільного права Орендодавця) – право самостійно, в позасудовому порядку, відмовитись від Договору у разі наявності неоплати орендної плати протягом трьох місяців та вимагати повернення предмету оренди, причому у цьому випадку Договір вважатиметься розірваними з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
19.11.09 року наймодавець надіслав Орендареві листа № 1-3/1-85, в якому зазначалося про відмову Орендодавця від Договору в порядку статті 782 ЦК України внаслідок невиконання грошового зобов’язання протягом строку понад три місяці поспіль (з липня до листопада 2009 року включно). Доказом вручення 01.12.09 року Орендареві зазначеної письмової відмови слугує поштове повідомлення, фіскальний чек № 3143 та опис вкладення у цінний лист. Враховуючи те, що всупереч норм статті 33 ГПК України Орендар не довів суду факту виконання грошового зобов’язання за Договором у період з липня до листопада 2009 року, суд вважає, що з 01.12.09 року строк дії Договору – припинився.
Посилання обох сторін процесу на недійсність Договору через відсутність в ньому істотних умов (неукладеність) – не береться судом до уваги, оскільки відсутність всіх обов’язкових умов Договору має своїм наслідком лише ставлення суду до цього правочину як до неукладеного, наразі визнання неукладеного правочину недійсним можливо лише у випадках, прямо передбачених законом (на кшталт договору оренди державного та комунального майна), тому визнання судом Договору недійсним через його неукладеність суперечило би принципу законності, який є основною засадою судочинства в силу статті 129 Конституції України.
Твердження відповідача про те, що з боку наймодавця Договір підписаний не головою правління, а його заступником, який не був уповноваженим на вчинення правочину – суд також не бере до уваги, оскільки приймаючи в період з січня до червня 2009 року частини платежів за Договором та передавши Приміщення за актом приймання-передачі в порядку частини 1 статті 241 ЦК України Орендодавець схвалив Договір, укладений заступником голови правління із перевищенням повноважень.
До того ж, правила частини 3 статті 92 ЦК України передбачають, що у відносинах з третіми особами (у тому числі контрагентами на кшталт Орендаря), обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, водночас, Орендодавцем не було доведено, що Орендар був поінформований про обмеження повноважень заступника голови правління наймодавця.
Нарешті, фактичних доказів підписання Договору з боку наймодавця не головою правління Орендодавця, а його заступником – суду також не надано.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених вище фактів та обставин, суд вважає, що Договір не може бути визнаний судом недійсним за наведених сторонами правових підстав.
Зустрічні позовні вимоги щодо відшкодування Орендарем неотриманого наймодавцем прибутку, втраченого внаслідок недійсності Договору – також слід відмовити, оскільки факт недійсності Договору та безпідставності користування Орендарем Приміщення – не є доведеним.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на сторін. що їх понесли.
На підставі вказаних норм національного матеріального права, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 60, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства „Будівельно-промислова фірма „Донецькжитлобуд” про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 01.01.09 року.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову приватного акціонерного товариства „Будівельно-промислова фірма „Донецькжитлобуд” до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 01.01.09 року та про відшкодування збитків (неотриманого прибутку) в розмірі 70’285,28 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення.
Повний текст рішення оголошено та складено 26 січня 2011 року.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Надруковано у 3 примірниках:
1 –позивачу;
2 –відповідачу;
3 –господарському суду Донецької області