СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
20 листопада 2007 року |
Справа № 2-23/1408-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Черткової І.В.,
Щепанської О.А.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Бисикало Тетяна Анатоліївна, довіреність № 4574/6 від 06.10.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 23.07.2007 по справі № 2-23/1408-2007А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, Алушта, 98500)
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень: №0001881701/0 від 22.12.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110881,560грн. (у тому числі: основний платіж - 70521,00грн., штрафні санкції -40360,50грн.); №0001871701/0 від 22.12.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, (у тому числі основний платіж - 72,78грн., штрафні санкції-145,56грн., пеня - 95,46грн.), (аркуш справи 6,7).
Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях на позов.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2007 у справі № 2-23/1408-2007 А (суддя Іщенко Г.М.) позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0001881701/0 від 22.12.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110881,560грн., у частині позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0001871701/0 від 22.12.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -відмовлено.
При прийнятті постанови суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість винесення податкового повідомлення-рішення № 0001871701/0 від 22.12.2006, оскільки по трудовим угодам, укладеним з найманими позивачем працівниками, не включені в об'єкт оподаткування суми внесків у пенсійний фонд та внесків у фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, утримані за трудовими угодами, що відповідно до закону стягуються за рахунок доходу працівника.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001881701/0 від 22.12.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110881,560грн., суд зазначив, що у податкового органу не було правових підстав для його прийняття у зв'язку з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість позивача.
Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим оскаржує постанову суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, основним з яких є неправильне застосування судом норм матеріального права, вважаючи цілком обґрунтованим податкове повідомлення-рішення № 0001881701/0 від 22.12.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110881,560грн.
Заперечення проти доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.
Позивач не скористався своїм правом участі у судовому засіданні 20.11.2007.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 20.11.2007 у складі колегії суддю Борисову Ю.В. було замінено у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому процесі на суддю Щепанську О.А.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Алушті Автономної Республіки Крим проведено виїзну планову перевірку підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, за результатами якої складений акт перевірки від 15.12.2006 за №1927/17-01/2308017428, (аркуш справи 8).
Перевіркою встановлено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого чиста сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 70521,00грн.
Підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 70521,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 40360,50грн. стали наступні обставини.
У перевіряємому періоді позивач здійснював торгово-посередницьку діяльність з реалізації побутових, господарських та будівельних товарів відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємства».
Позивач 25.05.1998 був зареєстрований платником податку на додану вартість в Державні податковій інспекції у м. Алушті.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більш десяти осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
13.12.2001 позивач звернувся до відповідача із заявою (вх.№22664) про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності з першого кварталу 2002 року, що підтверджується наданими суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі - ОСОБА_1 Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим свідоцтвами про сплату єдиного податку: на період з 01.01.2003 по 31.12.2003 НОМЕР_1, на період з 01.01.2004 по 31.12.2004 НОМЕР_2, на період з 01.01.2005 по 31.12.2005 НОМЕР_3, на період з 01.01.2006 по цей час НОМЕР_4.
Отже, згідно пункту 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.
Податковий орган прийшов до висновку, що позивач є платником податку на додану вартість, оскільки заява про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивачем не надана і свідоцтво платника податку на додану вартість не здавалось.
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем поза увагою залишився той факт, що відповідно до пункту 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Закон передбачає, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «г»цього пункту здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»- «г»цього пункту.
Крім того, органи державної податкової служби здійснюють самостійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б»- «г»пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, яке затверджене наказом Державної податкової адміністрації України 01.03.2000р. за №79.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було анульоване свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.05.1998р., про що був складений акт тільки 17.03.2006р., згідно пункту 3 якого суб'єкт господарювання - фізична особа - ОСОБА_1 заборгованості з податку на додану вартість не має.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не надані докази, які спростовують доводи позивача відносно донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 110881,50грн.
За таких обставин, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2007 у справі № 2-23/1408-2007А залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді І.В. Черткова
О.А. Щепанська