Справа № 2а-1611/10

П О СТ А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 року          Приморський  районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі              Лещенко О.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі засідань суду в м. Одесі справу адміністративної юрисдикції  за позовом ОСОБА_1  до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснення перерахунку та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

25.02.2010 року  позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що вона у зв'язку з народженням дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі за текстом Закон) перебуває на обліку у відповідача. Відповідачем, як органом, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, відповідно до  Закону була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що згідно із ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі не меншому  встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, але відповідач не в повному обсязі здійснював виплату допомоги, а тому просила визнати протиправними дії та с тягнути з відповідача загальну суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 29.03.2008 року по 18.05.2010 року в розмірі 12 893,68 гривень. Зобов’язати відповідача призначити та сплачувати, відповідно ст. 15Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»  щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення ОСОБА_2 трирічного віку, в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ті років щомісяця, до закінчення строку передбаченого законом виплати. Стягнути з відповідача на ії користь загальну суму недотриманої допомоги по догляду за дітьми  ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до досягнення ними трирічного віку, а саме 17 015, 82 гривень.

Позивачка звернулась до суду з письмовою заявою про розгляд справи за ії відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення в яких вона посилаючись на безпідставність пред’явлених позовних вимог просить  відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила сина ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 року доньку ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про народження.

З часу народження дітей Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі Управління як структурний підрозділ Департаменту без статусу юридичної особи) нараховував допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, яка виплачується виплачувалась в мінімальному розмірі.

Відповідно    до   ст. 152   Конституції    України   закони  та  інші  нормативно-правові  акти,  які за рішенням Конституційного суду  України визнаються неконституційними, втрачають  чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.

З 01.01.08 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107-VI внесено зміни до Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і ст. 15 викладено в новій редакції, яка передбачає,  що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Зазначені зміни до ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» чинність не втратили, неконституційними не визнавалися.

Посилання позивачки на ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», суд до уваги не приймає, оскільки його преамбулою визначено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Спеціальною нормою, а саме - Законом України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  у преамбулі визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Таким чином, при наявності спеціального закону, суд зобов’язаний застосовувати  спеціальний норму закону, якою є ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яка на даний час є чинною, неконституційною не визнана та є обов’язковою для її застосування відповідачем.

Враховуючи, що відповідно до положень зазначеної ст. 15 Закону позивачкою довідки про середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, як до Департаменту так і до суду не надавалися, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради правомірно, законно та обґрунтовано виходив із вимог ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та здійснював виплату в мінімальному розмірі передбаченому Законом.

Відповідно до вимог ст.99 КАС України ( в редакції Закону, що діяв на час звернення позивачки до суду) – адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.

Суд приходить до висновку, що права позивача підлягають не захисту в межах річного строку звернення до суду, оскільки позивач не надав суду поважні причини пропуску строку звернення до суду.

      Керуючись ст. ст. 2, 6-12, 71,  122,  160-163  КАС України,  суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснення перерахунку та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дітей трирічного віку – відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення,   а особи, що брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Суддя

Приморського  районного

  суду міста Одеси                             Чернявська Л.М.