РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2021                                                        Провадження №2/425/573/21

                                                               Справа №425/2824/21

м.Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області  в складі:

головуючого - судді Москаленко В.В.

за участю секретаря судового засідання - Окрошко О.О.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження  цивільну справу за позовом  Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

10.09.2021 представник АТ КБ «ПриватБанк»  звернувся  до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 16.07.2010 відповідач, з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н, відповідно до якої йому було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування контрахунку, яка додана до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку ; у подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 16000,00 грн.

Відповідач підтвердив особистим підписом у заяві свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та привалами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Цією заявою відповідач підтверджує той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були наданні йому для ознайомлення в письмовій формі.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач, при укладанні договору, дав свою згоду щодо прийняття будь- якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Позивач свої зобов,язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та вимог договору позичальник своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 10.08.2021 у сумі 53 320,27 грн., з яких: 15 803,06 грн. – заборгованість за кредитом; 37 517,21 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн.- заборгованість за комісією; 0,00 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов,язань за договором.

Добровільно сплатити на користь позивача суму заборгованості відповідач відмовляється.

Просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.07.2010, станом на 10.08.2021, у розмірі 53 320,27 грн. та судові витрати по справі в сумі 2 270,00 грн.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2021 цей позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті, з викликом сторін.

08.11.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказав, що відповідачем не визнаються обставини укладення між сторонами кредитного договору, оскільки крім заяви, жодного документу відповідач не підписував, тобто відповідач не погоджував у письмовій формі викладені в цих документах умови кредитного договору, зокрема сплату процентів, їх розмір, збільшення позовної давності тощо. Вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов,язання, з підстав та у розмірах встановлених законодавчими актами, зокрема статтями 625,1048 ЦК України, позивач не пред,явив, отже підстав для стягнення процентів, заявлених позивачем, немає. Крім того зазначає, що при зверненні до суду з цим позовом, позивачем було пропущено строк позовної давноті. Просить відмовити в задоволенні позову ( а.с.75-76).

24.11.2021 до суду надійшли заперечення на відзив, в яких представник позивача виклав обставини, зазначені в позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі ( а.с.83-88).

23.12.2021 до суду надійшла заява представника відповідача, де він просить не розглядати вимогу щодо застосування строку позовної давності, вказану ним у відзиві на позов ( а.с.-94).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в прохальній частині позову міститься його клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку.

Відповідач та його представник у судове засідання не з,явилися, про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

У відзиві на позов від 08.11.2021 представник просить розглянути справи без його участі та у відсутність відповідача ( а.с.76)

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що сторони не скористалися правом брати участь у судовому засіданні, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи дійшов наступного.

       Судом встановлено, що 16.07.2010 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої виявив бажання оформити на своє ім,я картку з кредитним лімітом, а також ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банка, що підтверджується його підписом (а.с.- 12).

Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомився відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

       Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що надані до позову, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.07.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.07.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі отриманого кредиту, а саме: 15 803,06 грн.

Заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 37 517,21 грн., стягненню не підлягає.

За таких обставин, з урахуванням не надання відповідачем доказів про погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог, тому відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України судовий збір необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що буде складати  671, 92 грн.

На підставі ст. ст. 257, 264, 267, 525, 526, 549, 611, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 247, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.07.2010, станом на 10.08.2021, у розмірі 15 803 (п`ятнадцять тисяч вісімсот три), 06 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 671 ( шістсот сімдесят одна), 92 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі  37 517 ( тридцять сім тисяч п`ятсот сімнадцять), 21 грн.

Повний текст рішення складено 28.12.2021.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області, або безпосередньо до Луганського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, вулиця Грушевського, будинок 1-Д, місто Київ, ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_1 .

Відповідач:  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя:                                        В.В. Москаленко