Справа №- 22-ц- 217/11р. Головуючий 1 інст. Іванова І.В.
Категорія – земельні. Доповідач – Міненкова Н.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого судді : Міненкової Н.О.
Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.
При секретарі Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою, -
в с т а н о в и л а
в червні 2006 року до суду звернулась позивачка та просила виділити їй земельну ділянку на її частку в будинку АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що є власницею Ѕ частини спірного будинку. Власницею іншої частини будинку є відповідачка. При обмірі земельних ділянок, якими користувалися співвласники було встановлено, що у позивачки у користуванні знаходиться земельна ділянка площею 240 кв.м. За будинком закріплена земельна ділянка площею 621 кв.м., а тому відповідачка фактично користується земельною ділянкою площею 380 кв.м. Вважає, що, у зв,язку з тим, що у домоволодінні їй належить ј частка, згідно договору дарування від 21.07.98 року та 1\4 частина на підставі договору купівлі – продажу від 07.12.2001 року. Між колишніми власниками будинку 11.09 1957 року була укладена мирова угода про порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якої кожному власнику виділялась у користування земельна ділянка, відповідно до частки в будинку.
Відповідачка проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що порядок користування земельною ділянкою був встановлений ще колишніми співвласниками, встановлені паркани, які не переставлялися. Вважає, що право власності на домоволодіння виникло як у неї так і у позивачки до введення в дію ЦК України, а тому вважає,що повинні застосовуватися норми Земельного Кодексу в редакції від 25.10 2001 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Визнаний порядок користування земельною ділянкою відповідно до першого варіанту висновку додаткової судової будівельно – технічної експертизи №- 8363 від 17 листопада 2008 року, відповідно до якого кожному із співвласників виділена земельна ділянка у розмірі, відповідно до їх часток у праві власності та у відповідності з мировою угодою, яка була укладена між колишніми співвласниками будинку 11 вересня 1957 року.
Не погодилась з рішенням ОСОБА_1 й у апеляційній скарзі просить рішення скасувати частково та визначити порядок користування земельною ділянкою за додатком №-2( варіант 1 до висновку додаткової судової будівельно – технічної експертизи № 772 від 10.06.2010 року. Вважає, що суд застосував помилково норму ст. 88 Земельного Кодексу 2002 року, замість ст. 120 цього ж Кодексу та ст. 30 ЗК 1990 року. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано посилався на мирову угоду, укладену у 1957 році між колишніми співвласниками, так як пізніше вже інші співвласники усно домовилися про інше та встановили паркани і фактично користуються земельною ділянкою, відповідно до встановлених парканів.
Заперечуючи проти апеляційної скарги представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначав, що будинок належить співвласникам в рівних ідеальних частках. Відповідачка користується земельною ділянкою, яка значно перевищує розмір земельної ділянки, якою користується позивачка. Мировою угодою від 11 вересня 1957 року, затвердженою ухвалою суду, встановлений порядок користування земельною ділянкою співвласниками, відповідно до їх часток в праві власності на будівлі, вона не скасована і враховує розташування надвірних будівель, які належать співвласникам і які цими будівлями користуються. Наступні угоди про порядок користування земельною ділянкою між іншими співвласниками, на які посилається відповідачка не є доведеними.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, їх представників судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що співвласники будинку по АДРЕСА_1 мають у праві власності на будинок рівні частки, тобто по Ѕ частині кожна.
Площа земельної ділянки, якою фактично користується позивачка складає 246 кв.м., що на 64, 5 кв.м. менше ніж припадає на її частку.
Площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 складає 375 кв.м., що на 64,5 кв. м. більше.
Загальна площа земельної ділянки, порядок користування якою визначався і яка закріплена за вказаним домоволодінням складає 621 кв.м.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №-7 від 16.04. 2004 року „ в разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх” ... п. 21 постанови” порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається їхньою угодою залежно від розміру їх часток у спільній власності на будинок.
Судом встановлено, що 11 вересня 1957 року колишніми співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 була укладена мирова угода, за змістом якої та відповідно до акту Харківського БТІ від 16.05.1958 р. встановлювався порядок користування земельною ділянкою площею 621 кв.м. відповідно до часток у праві власності співвласників на домоволодіння ( а.с. 1-17), що підтверджується листом КП „ХМБТІ” №-23-3261 від 28.08.2006р.( а.с. 29) та правовстановлюючим документом відповідачки( а.с. 76).
В свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 11 листопада 1994 року, на підставі якого ОСОБА_1 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_4 Ѕ частину будинку, також є посилання на мирову угоду від 11 вересня 1957 року, затверджену ухвалою нарсуду 1 –ї дільниці Жовтневого району м. Харкова від 11 вересня 1957 року та зареєстровану у ХМБТІ №-1375 від 16.04.83 р. №-1375.( а.с. 76)
По справі було проведено декілька судово будівельно – технічних експертиз, яким була дана оцінка в судовому рішенні. Приймаючи за основу висновок судово – будівельно – технічної експертизи від 17 листопада 2008 року, суд першої інстанції зазначив, що за вказаною експертизою у користування співвласникам виділяються земельні ділянки пл. пл. 305,0 кв. м. кожному і по 5.5 кв.м. виділяється кожному співвласнику в загальне користування. Даний варіант експертизи забезпечує додержання вимог п. 1.3.3 ВСН 61-89, а також вказаний висновок відповідає мировій угоді від 11 вересня 1957 року, якою було визначено користування земельною ділянкою відповідно до часток у праві власності на домоволодіння.
Згідно з ч.3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві часткової власності. Такий же принцип визначений у ч.4 ст. 120 ЗК „ при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Порядок користування земельною ділянкою був визначений між колишніми співвласниками будинку, який був затверджений мировою угодою, укладеною між ними. Порядок користування був визначений відповідно до частки кожного у праві власності на будинок.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що після укладання мирової угоди, пізніше, нові власники усно домовилися про іншій порядок користування земельною ділянкою та встановили паркани, що і підтверджує цю домовленість між співвласниками, судова колегія вважає такими, що протиріч ять вищезазначеним нормам закону, а також у зв’язку з не доведення їх обґрунтованості.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстави для скасування рішення суду, вважає його законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 218,303,304,307,308,313,317 ЦПК України судова колегія,
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді -