Справа №- 22-ц- 164/11р. Головуючий 1 інст. Савченко Г.М. Категорія – стягнення коштів. Доповідач – Міненкова Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого судді : Міненкової Н.О.
Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.
При секретарі Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики, -
в с т а н о в и л а
в січні 2009 року до суду звернувся позивач і просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 30000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20 жовтня 2007 року відповідач за договором позики отримав від нього 30000 грн. та зобов’язався повернути гроші 30 жовтня 2007 року. Гроші не повернув, а тому позивач звернувся до суду.
Справа розглянута за відсутності відповідача. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
Не погодився з рішенням апелянт й у апеляційній скарзі просить його скасувати як необґрунтоване.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наданий оригінал розписки позичальника, а тому в позові відмовлено з причин ненадання доказів.
Судова колегія не може погодитися з висновком суду з наступних підстав.
В суді апеляційної інстанції представником позивача наданий оригінал розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 узяв в борг у ОСОБА_1 30000 грн. та зобов’язався повернути у поточному місяці. Представник позивача пояснювала, що оригінал розписки вона надавала для огляду в суді першої інстанції.
ОСОБА_2 пояснив в судовому засіданні, що вказану розписку він писав власноручно і не заперечує, що за борговою розпискою отримував вказану в ній суму. Але вважає, що частково виконав зобов’язання, так як передав ОСОБА_1 автомобіль, який був пошкоджений в результаті ДТП і на його думку його вартість на той час складала не менш 15000 грн.
ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні, що дійсно автомобіль знаходиться у нього. ОСОБА_2 керував цим автомобілем на підставі генеральної довіреності і офіційно його право власності на автомобіль не оформлено. Крім того, в результаті її пошкодження в результаті ДТП він витратив гроші на її ремонт і за оцінкою експертів її дійсна вартість складає 9000 грн. ОСОБА_2 проти такої оцінки автомобіля заперечував, зазначаючи, що автомобіль коштує значно більше.
Відповідно до ст. 1046 за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Судовим розглядом було встановлено, що за договором позики ОСОБА_2 отримав в борг 30000 грн. і зобов’язався їх повернути. На день розгляду справи в суді апеляційної інстанції боргові зобов’язання щодо повернення грошей виконані не були.
Доводи боржника щодо часткового погашення боргу шляхом передачі позивачу автомобіля, яким він управляв на підставі генеральної довіреності, судова колегія вважає такими, що не можуть бути прийняті, так як умовами договору позики не передбачено повернення суми боргу, визначеного у грошовому еквіваленті іншими речами. Крім того, автомобіль не належить відповідачу на праві власності, його вартість між сторонами договору не визначена. При таких обставинах, судова колегія не має можливості щодо зменшення суми боргу за рахунок автомобіля, який знаходиться у користуванні ОСОБА_1
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог з підстав ненадання доказів, так як ОСОБА_2 не заперечував наявності у нього боргових зобов’язань перед ОСОБА_1, а також і те, що борг повернуто не було.
Керуючись ст.ст. 218.303,304,307,309,316,317,319 ЦК України судова колегія,
В И Р І Ш И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики 30 000 грн. та судові витрати 330 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді -