Справа №- 22-ц- 105/11р. Головуючий 1 інст. Чередник В.Є. Категорія – договірні. Доповідач – Міненкова Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого судді : Міненкової Н.О.
Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.
При секретарі Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія Провіта”, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Техно_Арт” про визнання частини договору недійсною та стягнення грошової сум, -
в с т а н о в и л а
в лютому 2010 року до суду звернулася позивачка і просила визнати недійсним речення 2 п.12.3 договору добровільного страхування наземного транспорту №-23-02-5636221, укладеного між ОСОБА_1 та СК „Провіта” 04 серпня 2008 року і стягнути на користь ТОВ ”Техно АРТ” 5933,57 для оплати послуг з ремонту автомобіля.
В червні 2010 року позивачка змінила позовні вимоги і просила визнати недійсною частину договору та стягнути суму на користь ОСОБА_1 шляхом перерахування суми на рахунок ТОВ „ТехноАрт”( а.с. 48).
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач повністю погодилась з умовами договору страхування, який був підписаний нею 04 серпня 2008 року та до 2009 року не зверталася з пропозицією про внесення у нього змін. Страхова компанія здійснила виплати за договором страхування і відповідно до його умов та за рахунком № 7-00000648 від 30 березня 2009 року, який був наданий позивачкою для сплати. Виплати проводилися відповідно до п.12.3 договору, який передбачає, що якщо на день складання страхового акту страхова сума або її залишок складає певну частку дійсної вартості ТЗ, визначеної оцінювачем на момент настання події, що має ознаки страхового випадку, то страхове відшкодування виплачується в такій саме частці від розміру прямих збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.10.2010 року позовні вимоги задоволені.
Не погодився з рішенням представник відповідача й у апеляційній скарзі просить рішення скасувати й у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на ті ж обставини, що й у запереченнях на позов.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2008 року між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” та ОСОБА_1 було укладено договір №-23-2/56636221 добровільного страхування наземного транспорту. Договір підписаний сторонами договору без яких то застережень.
Відповідно до ст.983 ЦК договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Судовим розглядом було встановлено і ці обставини сторони не заперечували, що договір страхування, укладений між сторонами набув чинності 05 серпня 2008 року і до лютого 2010 року( час звернення до суду) жодна із сторін договору не зверталася з заявою про його зміну або про припинення його дії.
З настанням страхового випадку, який відбувся 31 січня 2009 року до ТДВ СК „Провіта” були надані необхідні документи щодо страхового випадку, які прийняли документи та визнали подію, яка сталася 31 січня 2009 року з застрахованим транспортним засобом Mitsubisi Colt, держ. номер НОМЕР_1, страховим випадком. Про що ОСОБА_1 був направлений лист за №-1-1/2884( а.с. 12).
ОСОБА_1 30 березня 2009 року звернулася до директора ТДВ СК „Провіта” із заявою про компенсацію на підставі рахунку №-7-00000684 від 30 березня 2009 року( а.с. 32,33). Страхове відшкодування відповідачем було виплачено 07 травня 2009 року, підставою стали заява позивачки від 30 березня 2009 року, рахунок – фактура №-7-00000648 від 30 березня 2009 року ТОВ „Техно – АРТ” на суму 10 512,50 грн. та страховий акт №-02-4746-09. Виплата проведена відповідно до умов, укладеного між сторонами договору, з урахування п. п. 11.12.1 цього договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачці у прийнятті до виплати рахунку – фактури №- 7-00000367 від 24.02.2009 року на суму 13819,50 грн. що не передбачено умовами договору. Між тим, судова колегія вважає, що висновок суду в цій частині необґрунтований, так як зазначений рахунок – фактура не був поданий позивачкою для сплати разом із заявою, як це передбачалося умовами договору. З заявою про виплату страхового відшкодування був наданий рахунок – фактура від 30 березня 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним речення 2 п.12.3 договору страхування суд першої інстанції виходив з того, що зазначена норма договору не відповідає загальній меті договору страхування, встановленій законодавством України, оскільки дозволяє зменшити розмір страхового відшкодування, а тому є несправедливою стосовно до Закону „Про захист прав споживачів”
Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 626,627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погодженні сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові в силу чинного законодавства.
Порядок зміни умов договору, припинення дії договору передбачений п.14 вищевказаного договору страхування( а.с. 10), відповідно до якого зміни до умов Договору вносяться за взаємною згодою сторін, шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін додаткової угоди до договору. Якщо яка – небудь зі Сторін не згодна з внесенням змін у Договір. Сторони вирішують питання про дію Договору на попередніх умовах або про припинення його дії.
Ні під час підписання договору, ні в період його дії позивачка не зверталася до відповідача із заявою про зміну умов договору, а звернулася до суду після отримання страхового відшкодування.
В суді апеляційної інстанції представник ТОВ „Техно – Арт „ підтвердив факт надходження на рахунок товариства суми, в порядку відшкодування за вищевказаним договором страхування для здійснення ремонту автомобіля, який належить позивачці. Тобто на час звернення до суду умови договору страхування були виконані страховою компанією.
Судова колегія вважає, що дані правовідносини регулюються Законом України „Про страхування, Договором страхування та загальними положенням про договір, а тому застосування Закону України „Про захист прав споживачів” є необґрунтованим.
При таких обставинах з висновками суду першої інстанції не можна погодитися , а тому рішення підлягає скасуванню з постановлянням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 218,303,304,307,309, 317,319 ЦПК України судова колегія,
в и р і ш и л а
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” задовольнити.
Скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2010 року.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду Апеляційної інстанції набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя –
Судді -