Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-463/2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Ворожбянов А.М.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення компенсації моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення компенсації моральної шкоди.
В позові зазначав, що починаючи з грудня 2006 року відповідач по справі відносно нього навмисно розповсюджує серед мешканців Михайлівського району недостовірні відомості, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію.
Так, в грудні 2006 року ОСОБА_3 серед жителів Любимівської сільської ради розповсюджував відомості про те, що позивач знаходячись біля будинку культури в центрі с.Любимівка погрожував йому застосуванням мисливської рушниці. Крім розповсюдження серед мешканців, ці ж відомості відповідач виклав в заяві до Михайлівського РВ УМВС України в Запорізькій області, проте, йому відмовили в порушенні кримінальної справи.
05.01.2009 року ОСОБА_3 повторно, серед мешканців с.Любимівка та с.Сади розповсюдив недостовірні відомості про те, що ОСОБА_4 з мисливською зброєю своїх знайомих ходить на полювання і знов звернувся з заявою до Михайлівського РВ УМВС України в Запорізькій області. Факт, викладений в заяві відповідача, не знайшов свого підтвердження і в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Як наслідок звернення до райвідділу, стала публікація в газеті «Михайлівські новини» від 14.01.2009 року №3 (9525) в рубриці «Події, факти,кримінал».
Крім того, відповідач декілька разів усно звертався до голови Михайлівської районної організації Українскього товариства мисливців та рибалок (далі – УТМР) з безпідставними скаргами, в яких вказував на вигадані ним факти неправомірних дій позивача пов’язаних з мисливською зброєю, не існуючими погрозами тощо.
Посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просив суд зобов’язати ОСОБА_3 спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію, шляхом оголошення заяви щодо надання останнім недостовірної інформації відносно нього на зібранні громадян с.Любимівка, а також стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та судові витрати в розмірі 1671грн.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення компенсації моральної шкоди задоволені частково.
Зобов’язано ОСОБА_3 спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію, яка була опублікована в газеті «Михайлівські новини» за №3 від 14.01.2009 року, шляхом оголошення заяви щодо надання ним недостовірної інформації відносного ОСОБА_4 на зібранні громадян с.Любимівка Михайлівського району Запорізької області у строк до 20.12.2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1000грн. моральної шкоди, а також судові витрати в розмірі 671 грн., а всього 1671 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційні скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апелянта необґрунтованими і просить апеляційну скаргу відхилити, залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_4 щодо розповсюдження відносно нього відповідачем негативних недостовірних відомостей з грудня 2006р. між мешканцями Михайлівського району Запорізької області, щодо подачі заяв до Михайлівського райвідділу міліції, щодо звернень до голови Михайлвської районної організації УТМР залишені без задоволення.
В частині відмови судом першої інстанції в задоволенні вищевказаної частини позовних вимог ОСОБА_4 рішення суду в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз’яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” апеляційним судом не перевіряється.
Позов задоволено частково - в частині позовних вимог щодо спростування недостовірної інформації, розповсюдженої в результаті публікації негативних відомостей в газеті «Михайлівські новини» за №3 від 14.01.2009 року.
В частині задоволених судом позовних вимог рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Не відповідає оскаржуване рішення і вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України, оскільки в ньому не вирішене питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, при цьому в мотивувальній частині рішення не відображено які докази беруться до уваги, а які відхиляються та з яких мотивів.
Суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_3 розповсюджена недостовірна інформація, яка була опублікована в газеті «Михайлівські новини» за №3 від 14.01.2009 року та зобов’язав останнього її спростувати шляхом оголошення заяви щодо надання ним недостовірної інформації відносного ОСОБА_4 на зібранні громадян с.Любимівка Михайлівського району Запорізької області у строк до 20.12.2010 року.
При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що відповідач до вказаного друкованого засобу масової інформації газети «Михайлівські новини» з будь-якою інформацією не звертався.
Відповідач 05.01.2009р. звернувся до Михайлівського райвідділу МВС України 05.01.2009р. з заявою про вжиття заходів до ОСОБА_4, який без належного дозволу ходить на полювання зі зброєю знайомих осіб (а.с.8).
При цьому обставина систематичного порушення громадського порядку, порушення правил зберігання мисливської зброї ОСОБА_4 підтверджена висновком про анулювання дозволу на зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, складеним Михайлвським райвідділом міліції від 22.01.2006р., дослідженим в засіданні апеляційного суду в порядку ч. 2 ст. 303 ЦПК України.
Суд, неповно з’ясувавши обставини, що мають значення для справи, не врахував роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п.16 якої сказано: «Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України».
Всупереч наведеним роз’ясненням суд, проігнорувавши, що зверненням до міліції особа реалізувала гарантоване їй Конституцією України відповідне право, та не встановивши, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і таке звернення не було викликано наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, суд безпідставно ухвалив рішення про часткове задоволення позову.
Одночасно суд припустився і інших порушень. Зокрема, позивач вказав, що негативна інформація розповсюджена друкованим засобом масової інформації. Проте, суд не оцінив той факт, що відповідач на з якою інформацією до газети не звертався. Позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, але суд не застосував роз’яснень п.9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду де сказано, що належними відповідачами в такому випадку є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації, а при опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вбачає порушення судом першої інстанції не тільки вказаних норм процесуального права, а й порушення норм матеріального права. А саме, ст. ст. 23, 276, 277, 297, 1667 ЦК України, системний аналіз яких тягне висновок, що відповідач не є особою, яка поширила негативну (недостовірну) інформацію, не вчиняв дій, які свідчили б про неповагу до гідності та честі позивача, а тому він не має нести цивільну правову відповідальність за пред’явленим до нього позовом, у тому числі за вимогами про відшкодування моральної шкоди.
За встановлених апеляційним судом обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з одночасним ухваленням рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Відмовити в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: