Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-440/2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 02 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі (далі – Фонд) про відшкодування шкоди.
В позові зазначала, що 28.01.2005 року її мати ОСОБА_4 працюючи медсестрою Комунальної установи «Дитяча поліклініка №6» та виконуючи доручення завідуючої, в період робочого дня отримала травму при виході з маршрутного таксі. 25.06.2005 року членами комісії по розслідуванню нещасних випадків на виробництві був складений Акт Н-1.
28.09.2005 року її мати визнали інвалідом 2-ї групи, а 06.01.2006 року – першої групи. ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_4 померла.
Рішенням Ленінського районного суду від 10.04.2009 року було встановлено причинний зв’язок між травмою і смертю ОСОБА_4 та визнано за позивачкою право на страхові виплати після смерті матері.
На виконання рішення суду відповідачем була ухвалена постанова, згідно якої ОСОБА_3 з 21.04.2009р. були призначені щомісячні страхові платежі у розмірі 158,65 грн., збільшені згодом до 224,45 грн.
ОСОБА_3 просила суд стягнути з Фонду на її користь 2106,75 грн., як понесені нею витрати на лікування матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов’язати відповідача зробити перерахунок страхових виплат, починаючи з дня смерті її матері, а також стягнути на її користь вартість судової медичної експертизи, проведеної в іншій цивільній справі, витрати з правової допомоги у розмірі 350 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 02 листопада 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційні скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що позивачка 1990р. народження, є донькою ОСОБА_4 та була неповнолітня на час, коли з матір’ю 28.01.2005р. стався нещасний випадок на виробництві від якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Ленінського районного суду від 10.04.2009 року було встановлено причинний зв’язок між травмою і смертю ОСОБА_4 та визнано за позивачкою право на страхові виплати після смерті матері.
На підставі вказаного рішення суду постановами відповідача з 21.04.2009р. на користь ОСОБА_3 призначені щомісячні страхові платежі, відшкодовано 900грн. витрат на поховання ОСОБА_3, призначено одноразову допомогу в загальній сумі 19038грн. + 3807,60грн.
Висновок рішення суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з Фонду 2106,75грн., витрачених на лікування ОСОБА_4 в листопаді 2006р. є правильним і відповідає ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» згідно п. 1 ч. 1 якої у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я. З наданих квитанцій та інших письмових доказів видно, що сума вказаної частини позовних вимог складається з витрат, здійснених у листопаді 2006р., тобто, за життя застрахованої потерпілої особи, яка за оплатою витрат не звернулася до часу смерті. За таких обставин Фонд не міг сплатити вказану суму ОСОБА_3, якій сплачує інші, визначені цим Законом, суми відшкодування, як особі, що знаходилася на утриманні померлої, що відповідає вищевказаній нормі матеріального права.
Наведеним спростовується довід апеляційної скарги з цього питання.
Довід апеляційної скарги щодо неправильності висновку рішення суду першої інстанції в частині відмови в вимогах про нарахування виплат ОСОБА_3 з дня смерті ОСОБА_4 відхиляється судом, оскільки суперечить нормам матеріального права. А саме, ч. 1 ст. 40 даного Закону, згідно якої страхові виплати особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, проводяться Фондом щомісячно на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Відносно ОСОБА_3 таке право виникло на підставі рішення суду від 10.04.2009р. В цій частині правовідносини сторін регулюються ч. 5 ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. В спорі, що вирішений судом, таким актом цивільного законодавства є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Довід апеляційної скарги про незаконність рішення суду в частині відмови в стягненні з Фонда на користь позивачки ОСОБА_3 543,72грн. витрат з проведення судово-медичної експертизи, понесених ОСОБА_5 07.04.2008р.не знайшов свого підтвердження. Так, позов в справі пред’явлений ОСОБА_3 до Фонду, а тому суд досліджував правовідносини сторін та з’ясовував, якими нормами матеріального права ці правовідносини регулюються. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що гроші, витрачені особою, яка не бере участі в справі, на витрати, не пов’язані з розглядом даної справи, не можуть бути стягнути судом з Фонда на користь ОСОБА_3 Витрати вказаного виду не охоплюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на підставі якого пред’явлений позов. Поряд з цим, судом першої інстанції не встановлено і інших обставин, на підставі яких вказані витрати можливо було стягнути на користь позивачки.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 – 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 02 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: