Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 42 / 11                                   Головуючий  у  1 інстанції:  Ярошенко С.С.

                                                                            Суддя-доповідач:                   Поляков О.З.                                    

У Х В А Л А

Іменем України

              «20» січня  2011 року                                                                   м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Ломейка В.О.

Суддів:                    Полякова О.З.

                                 Кухар С.В.

При секретарі:        Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3  на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання майнового сертифікату та договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання майнового сертифікату та договору купівлі-продажу недійсним.

В позові зазначено, що 12 листопада 2005 року третьою особою – приватним нотаріусом ОСОБА_6 було посвідчено договір купівлі-продажу права на майновий пай, укладений між відповідачем ОСОБА_5, який виступав від імені ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_5, передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність право на майновий пай у пайовому фонді майна КСП «Нива» с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області номінальною вартістю 4999 грн.

06 листопада 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 був посвідчений договір дарування майнового паю ОСОБА_7  позивачу – ОСОБА_3 та з цього часу він став власником цього майнового паю. Згодом позивачу стало відомо, що 20 червня 2008 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області стало відомо, що 20 червня 2008 року Мелітопольським міськрайоним  судом Запорізької області було винесено постанова, якою встановлено, що ОСОБА_7 не підписувала доручення відповідачу ОСОБА_5 на розпорядження її майновим сертифікатом. Крім того, в ході розгляду інших справ позивач також дізнався про те, що майновий сертифікат  на ім’я ОСОБА_7 було внесено завідомо неправдиві дані. Позивач вважає , що договір купівлі-продажу від 12 листопада 2005 року був укладений за сфальсифікованим дорученням, а також вважає, що майновий сертифікат, проданий відповідачем ОСОБА_5 так само має ознаки фальсифікації, оскільки невірно визначена вартість майнового паю, посвідчений гербовою печаткою сільської ради, яка виготовлена в червні 2003 року.

Тобто, при укладанні договору відповідач ОСОБА_5 навмисно приховав від відповідача ОСОБА_4 обставини відносно своїх прав щодо укладення угоди.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати майновий сертифікат ЗП-Х № 1200, виданий Вознесенською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області 06 серпня 2001 року на ім’я ОСОБА_7, вартістю 4999 гривень, недійсним, та визнати договір купівлі-продажу права на майновий пай від 12 листопада 2005 року, реєстровий номер 3119, укладений між відповідачем ОСОБА_5, який виступив від імені ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 недійсним.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_3  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким  задовольнити його позовні вимоги.

           Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

            Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення  суду з одних лише формальних міркувань.

           Як вбачається з матеріалів справи 06 листопада 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 був посвідчений договір дарування майнового паю ОСОБА_7  позивачу – ОСОБА_3 та з цього часу він став власником цього майнового паю. Розмір майнового паю ,зазначений у свідоцтві про право власності на майновий пай складає 6082 грн.

В подальшому   12 листопада 2005 року третьою особою – приватним нотаріусом ОСОБА_6 було посвідчено договір купівлі-продажу права на майновий пай, укладений між відповідачем ОСОБА_5, який виступав від імені ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_5, передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність право на майновий пай у пайовому фонді майна КСП «Нива» с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області номінальною вартістю 4999 грн.

          Згідно до вимог ч.1.3 ст.215 ЦК України ,підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною \ сторонами \ вимог, які встановлені  частиною першою - третьою, п”ятою та шостою ст..203  цього Кодексу .Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом ,але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним \ оспорюваний правочин \.

          Звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі –продажу права на майновий пай від 12.11.2005 року між ОСОБА_5  який діяв від ім’я ОСОБА_7 та ОСОБА_4 позивач по справі не зазначає належних підстав неможливості розпоряджатися ним майновим паєм отриманим згідно договору дарування від 06.11.2003 року.

          Сторонами за оспорюваним договором купівлі-продажу є ОСОБА_7 та ОСОБА_4

         Жодна зі сторін з вимогами про визнання правочину недійсним не заверталася.

          Позивач ніяких вимог до ОСОБА_7 яка є стороною за договором в ході судового розгляду справи не висував.

           На думку судової колегії ,районний суд розглянувши справу вірно дійшов висновку про необґрунтованість позивачем доводів  про порушення його права та тих фактів, що він є стороною оспорюваного правочину або заінтересованою особою, права та законні інтереси якої цим правочином порушено.

            На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються  і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права ,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення  справи.

Керуючись ст. ст. 307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 – відхилити.

            Рішення  Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2010 року у цій справі по цій  справі – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржена до  Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.  

Головуючий:

Судді: