Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 391 / 11 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В. В.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«26» січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Кам’янко-Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні правом власності та за позовом ОСОБА_4 до Кам’янсько-Дніпровської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_15, треті особи без самостійних вимог: Кам’янсько-Дніпровська райдержадміністрація, МКП «Карат» та відділ Держкомзему у Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області про визнання незаконними та скасування рішень міськради, знесення будівель, скасування актів на право приватної власності на землю,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що в жовтні 2007 року відповідачі в порушення вимог Закону України «Про планування та забудову територій» без законних підстав, без дотримання санітарних та архітектурних норм здійснюють будівництво гаражів по АДРЕСА_1, порушивши межу та знищивши огорожу її земельної ділянки.
14.04.2008 року відповідачі захопили декілька метрів її земельної ділянки, встановили на її землі чотири залізобетонні стовпці та насадили бузок ,земельна ділянка заливається стічними водами.
Зазначає, що під час розгляду справи в суді, в порушення порядку передачі земельних ділянок у приватну власність, рішеннями міськради від 16.12.08 року та від 22.01.09 року відповідачам ділянки були передані у власність.
Просила суд зобов'язати відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звільнити її земельну ділянку (прибрати залізобетонні стовпці з кущами бузку та знести гаражі, які затіняють та заливають стічними водами її земельну ділянку, відновити зламані межові знаки земельної ділянки); скасувати рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради від 16.12.08 року та від 22.01.09 року в частині передачі відповідачам у приватну власність її земельної ділянки; скасувати державні акти на право приватної власності на земельні ділянки відповідачів.
Справа судами розглядалась неодноразово.
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом ,посилаючись на те, що відповідачі на прибудинковій території АДРЕСА_1 самовільно здійснюють будівництво гаражів. , знищили дитячу площадку, погрожували знищити сушилку білизни, вибиванку килимів, погріба громадян, пожежну ємність, протипожежний щит, місце розвороту пожежної автомашини.
Вважає, що відповідачі своїми діями порушують її право як власника житла на користування прибудинковою територією.
Посилаючись на вказані обставини, уточнивши свої вимоги, просила суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області № 218 від 12 жовтня 1999 року про затвердження акту вибору земельної ділянки № 36 від 20.08.1999 року;
скасувати рішення міськради про надання земельних ділянок та надання дозволу на будівництво гаражів по АДРЕСА_1;
скасувати рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради №№ 9, 10, 53, 85, 87 від 16.12.2008 року та рішення №№ 14, 15, 28, 29, 13, 28, 19, 29 від 22.01.2009 року, а також скасувати державні акти на право приватної власності на землю, видані відповідачам під будівництво гаражів за адресою: АДРЕСА_1.
зобов'язати відповідачів звільнити земельну ділянку від незаконно збудованих споруд.
Ухвалою суду від 30.11.2009 року вищевказані справи були об'єднані в одне провадження.
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишені без задоволення; позовні вимоги ОСОБА_4 залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилаються на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, просять його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановленим цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини ,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір.
Відповідно до ст.3 ЦПК України заінтересована особа вправі в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Юридична заінтересованість позивача у цивільному процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений ним спосіб.
Постановляючи рішення про відмову у позовах ,суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели порушення їх прав та інтересів відповідачами, а тому відсутні підстави для судового захисту.
Обставини, які викладені в позовних заявах в обґрунтування позову, при перевірці у судовому засіданні не знайшли підтвердження, а саме: не підтверджено факт зайняття відповідачами земельної ділянки по АДРЕСА_2, відведення земельної ділянки за рахунок прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , та самовільне будівництво.
Висновки суду ґрунтуються на сукупності доказів, зібраних у справі та докладно наведених у рішенні, зокрема, письмових доказах, показаннях свідків, яким суд дав належну оцінку та підставно поклав в основу рішення (а.с.188,196,204,205,209,210,211,214,216,217т.7,а.с.114,130,131,132,,135,136,140,144,149, 151 т.3, а.с.37 т.5 , а..с.132, 223 т.6,а.с128,129 т.8).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив питання прибудинкової території будинку 16, що впливає на визначення прав ОСОБА_4 , та питання зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_2 є безпідставними. Суд повно і об’єктивно досліджував як доводи ОСОБА_4, так і доводи ОСОБА_3 , дав оцінку доказам за правилами ст.212 ЦПК України і в рішенні у відповідності з вимогами ст.ст.214,215 ЦПК України вмотивовано спростував обставини, на які посилалися позивачі. Відповідно до технічної документації земельні ділянки, які виділені під будівництво та передані відповідачам у власність та земельна ділянка по АДРЕСА_2 не межують між собою, їх розділяє земельна ділянка територіальної громади, фактична розбивка гаражів відповідає технічній документації ( а.с.132,134,155-168,171-175,179,183 ,187,193т.6 ,а.с.76,83-89, 126 149,150 т.7,ас.146 т.8). Як встановлено судом , земельна ділянка, яка виділена під будівництво гаражів не відноситься до прибудинкової території, об’єднання співвласників будинку АДРЕСА_1 не створювалося, земля за актом на право власності чи користування земельної ділянки не передавалася, для будівництва ділянка відведена виключно в межах землі, яка була власністю теріторальної громади і нею вправі розпоряджатися орган місцевого самоврядування.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не визнав права ОСОБА_3на будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку ,яка перейшли до неї за договорами дарування, безпідставні. Суд в рішенні зазначив, що моментом набуття права власності на будинок і земельну ділянку, які ОСОБА_3 отримала в дарунок, є момент державної реєстрації і це відповідає вимогам ст.ст.182,334 ЦК України. На час вирішення спору право власності не було зареєстровано за ОСОБА_3(а.с.218 т.6).
Не підтверджено доказами, які ОСОБА_3 зобов’язана була надати в силу ст.ст.10,11,60 ЦПК України, і те, що від гаражів земельна ділянка затінена та затоплюється стічними водами.
Суд правильно визнав, що гаражі не відносяться до самовільного будівництва, оскільки відсутні передбачені ст.376 ЦК України ознаки самовільного будівництва: відповідачам уповноваженим органом видані дозволи на будівництво , вони побудовані без порушення будівельних норм і правил на земельній ділянці, відведеній Кам’янсько-Дніпровської міською Радою відповідачам для цієї мети .
У відповідності до ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і воконувати процесуальні обов’язки.
Дії суду в частині вирішення справи на підставі наявних у справі доказах та відмови у задоволенні клопотання, яке заявлено 23.11.2010 року представником позивачів, відповідають вимогам ст.ст. 131,143, 146,150,168 ЦПК України.
Взагалі порушенні в клопотанні питання не можуть виноситься на вирішення експертів , зокрема, чи виконала міська Рада вимоги ст.10 Закону України від 20.04.2000 р. №1699, чи дозволяється ст.30-2 Закону України „Про планування і забудову територій” проектування і будівництво гаражів біля будинку АДРЕСА_1, чи виконано міською радою вимоги ст.21 Закону України „Про основи містобудування”, чи дійсно земельна ділянка площею 0,36 га вилучена рішенням міської Ради та інші ( а.с.193 т.8).
З огляду на зазначені обставини доводи апеляційної скарги про порушення процесуальних прав позивачів є неприйнятними.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права , які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.
Статтею 3 ЦК України передбачено, що справедливість, добросовісність та розумність є засадою цивільного законодавства. Цивільні правовідносини сторін мають відповідати загальним засадам цивільного законодавства.
Вирішення спору щодо цивільних прав і інтересів позивачів і відповідачів відповідає засадам , встановленим ст.3 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Р ішення Кам’янко-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: