АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Гайворонського С.П.,
за участю секретаря Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 про приведення об'єкту до попереднього стану, за участю третіх осіб: Одеської міської ради та ОСОБА_3,
встановила:
27 червня 2008 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради (далі – Київська РА ОМР) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому ставила питання щодо ухвалення рішення про приведення домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, до попереднього стану, шляхом знесення за рахунок відповідача приміщень, визначених у технічному паспорті, виданому КП «ОМБТІ та РОН», а саме: навіс - «199», навіс - «200», навіс -«201», гараж - «192а», та приміщень, визначених під літ. «П» - «1-1», «1-3», «1-6», «1-8», «1-9», «1-10», «1-11», «1-12».
Представники третіх осіб: Одеської міської ради та ОСОБА_3 в суді першої інстанції підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Обґрунтовував свої заперечення ОСОБА_2 тим, що припис про приведення об’єкту до попереднього стану він ніколи не отримував. Більш того, неодноразово звертався до позивача про прийняття в експлуатацію спірних приміщень, однак той залишав його заяви без належного реагування, фактично позбавивши його права в установленому законом порядку здати реконструйовані приміщення в експлуатацію.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог Київської РА ОМР було відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі голова Київської РА ОМР ставить питання про скасування зазначеного рішення суду з ухваленням нового – про задоволення їх позову у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
_____________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Гаращенко Д.Р. Справа №22ц-20520/2010р.
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія ЦП: 5
2.
Суд обґрунтовано встановив, що на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13.08.2002 року, реєстровий №1784, відповідач є власником 33/50 частин житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9).
Житловий будинок складається в цілому з нежитлових будівель та споруд під літерами та номерами: «П» - житлове площею 76,3 кв.м., №№ 190, 190а - літня кухня з прибудовами, № 191- вбиральня, №192 - погреб, №193 - вбиральня, № 194 - літня кухня, № 194а- сарай, № 192а - гараж, №№ 195, 196, 196а, 197а, 198, 198а - огородження, LXXV-LXXVI - мостіння, на земельній ділянці площею 1428 кв.м.
Перевіркою, проведеною Київською РА ОМР, за заявою третьої особи ОСОБА_3, встановлено, що відповідач без оформлення відповідної проектної документації і дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт виконав будівельні роботи з реконструкції вказаного житлового будинку, про що 30.04.2008 року був складений відповідний акт (а.с.6).
Згідно Акту та технічного паспорту, виданого КП «ОМБТІ та РОН» (а.с.10), в будинку при проведенні реконструкції були самочинно зведені навіси, визначені як «199», «200», «201», збільшена площа гаражу - «192а», та реконструйовано житловий будинок під літ. «П» шляхом добудови другого та мансардного поверхів.
Таким чином суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач здійснив самочинну реконструкцію належної йому частини житлового будинку.
Представник відповідача, який є батьком останнього, зазначав, що реконструкцію будинку він проводив особисто. При цьому, стосовно гаражу і житлового будинку, то він не вийшов за межі тих будівель, які існували за технічним паспортом, а тому нічиї права на земельну ділянку не порушив. Що ж стосується навісів, то вони не є капітальними будівлями, а є тимчасовими і не потребують дозволу на їх зведення.
Після проведення реконструкції частини домоволодіння відповідач неодноразово звертався до Київської районної адміністрації Одеської міської ради з проханням призначити комісію і прийняти до експлуатації переобладнану частину житлової будівлі (а.с.44, 46, 64, 82). Однак, переобладнані приміщення в належній йому частині домоволодінні до цього часу не були прийняті в експлуатацію, державна комісія для прийняття в експлуатацію добудованих приміщень не була створена.
Доводи апелянта про те, що в їх компетенцію не входить вирішення питань щодо прийняття реконструйованих приміщень в експлуатацію, оскільки це питання є компетенцією ДАБК, є частково необґрунтованими.
15 жовтня 2009 року набрав чинності „Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання робіт”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1035 (далі - Тимчасовий порядок), згідно якого всі документи забудовник має надавати до інспекції ДАБК.
Проте представник відповідача зазначив, що він звертався до відповідача задовго до введення в дію вищезазначеного Тимчасового порядку і надав Київській РА ОМР пакет необхідних документів, як того вимагав від нього відповідач, однак питання не було вирішено.
Зазначені доводи представника відповідача підтверджуються листом заступника голови Київської РА ОМР (а.с.65).
Надавши позивачу пакет документів, відповідач фактично був позбавлений можливості здати реконструйований житловий будинок в експлуатацію.
Суд обґрунтовано керувався вимогами ч. 7 ст. 376 ЦК України, згідно яких встановлені чіткі підстави для задоволення позову про приведення перебудови в первісний стан, а саме:
- у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб;
- у разі істотного порушення будівельних норм і правил.
Жодного доказу зазначених обставин позивач суду не надав та не зазначив яким чином та чиї права і обов’язки порушені самовільною реконструкцію та які будівельні норми і правила при цьому були порушені.
Не надала таких доказів і третя особа ОСОБА_3
3.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відсутність проектно-кошторисної документації на момент проведення реконструкції сама по собі не свідчить про істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав суду доказів, які б стали підставою для застосування ч. 7 ст. 376 ЦК України.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
У відповідності до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Судова колегія зазначає, що відповідачу належало створити комісію для встановлення обставин, які у відповідності до ч. 7 ст. 376 ЦК України могли б бути підставою для задоволення їх позовних вимог, або клопотати перед судом про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для встановлення цих обставин.
Зазначені обставини також можуть бути встановлені при прийнятті реконструйованого житлового будинку в експлуатацію у відповідності до вищезазначеного Тимчасового порядку, який діє до 31 грудня 2010 року, оскільки відповідач виявив бажання діяти саме згідно Тимчасового порядку.
Що стосується доводів апелянта про те, що будівельні роботи по реконструкції житлового будинку велися на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка належить територіальній громаді, в собі Одеської міської ради, то ці доводи також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Так, у відповідності до вищевказаного договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 30.08.2002 року, житлові та нежитлові приміщення, які перейшли у власність відповідача ОСОБА_2, розміщені на земельній ділянці, площею 1428 кв.м.
Оскільки правовідносини, які виникли з приводу передачі права власності на житловий будинок та права користування земельною ділянкою виникли до набрання чинності ЦК України, в редакції 2003 року, то посилання апелянта на ст. 377 цього Кодексу є безпідставним.
Доводи апелянта про те, що він не здійснював будівництва нерухомого майна на земельній ділянці міської громади, а лише реконструював житловий будинок і гараж, у тих же розмірах, без зайняття земельної ділянки, матеріалами справи не спростовані.
Що ж стосується навісів, то судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що вони не є капітальними будівлями і позивач не надав суду доказів того, що це майно є нерухомим і відносно нього можуть застосовуватися наслідки, передбачені ст. 376 ЦК України.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, у відповідності до норм матеріального і процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення, а тому судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області: (підпис) С.М. Сегеда
(підпис) Л.Є. Виноградова
(підпис) С.П. Гайворонський
Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда