ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.01.11 р.                                                                                    Справа № 9/36                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма ТОКОМ”, м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ

про стягнення 64 206 грн. 16 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Науково-виробнича фірма ТОКОМ”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 64 206 грн.16коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 51 000грн.00коп., пені в розмірі 6 159грн.78коп., 3% річних в розмірі 926грн.38коп., інфляційних витрат в розмірі 6 120грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №36/419 від 05.03.2008р., специфікацію (додаток №1) та технічне завдання (додаток №2) до зазначеного договору, банківські виписки від 21.03.2008р., 26.05.2008р., 31.07.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей НБЙ №909159 від 02.06.2008р., видаткову накладну №080602-1 від 02.06.2008р., акт приймання-передачі від 18.09.2008р., акт приймання виконаних робіт №2 від 01.10.2008р., акт приймання виконаних робіт б/н від 01.10.2008р., претензію №090331-1 від 31.03.2009р., рахунки-фактури №1, №080306-1 від 06.03.2008р., №1 від 25.04.2008р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, тому згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №3762167 Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ станом на 08.07.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

17.08.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №9/36 у зв’язку з порушенням господарським судом Донецької області провадження у справі №26/67пд за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до відповідача Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма ТОКОМ”, м. Київ про визнання недійсним договору №36/419 від 05.03.2008р.

Ухвалою від 17.08.2009р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №9/36 на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення по суті справи №26/67пд.

07.12.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява №101126-1 від 26.11.2010р. Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма ТОКОМ”, м.Київ про поновлення провадження у справі №9/36, до якої додано копію рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2010р. та копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. у справі №26/67пд. Виходячи з чого, ухвалою від 08.12.2010р. господарський суд поновив провадження у справі №9/36 за позовом Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма ТОКОМ”, м. Київ до відповідача, Відкритого акціонерного товариство „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення 64 206грн.16коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

05.03.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ та Приватним підприємством „Науково-виробнича фірма ТОКОМ”, м. Київ укладений договір поставки №36/419, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов’язується виготовити та здати у експлуатацію вагодозуючий комплекс на бункерній естакаді ДСП-100 №5 у ЕСПЦ, покупець (відповідач) зобов’язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію та оплатити її.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, кількість продукції вказується у специфікації поставки (додаток №1), яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно наявної у матеріалах справи специфікації (додаток №1 до договору) сторони передбачили найменування, кількість продукції та робіт.

Пунктами 5.1, 5.5 договору сторони визначили, що поставка продукції здійснюється автотранспортом покупця, на умовах EXW м.Київ, склад постачальника (Інкотермс у редакції 2000р.). Строки постачання продукції: на протязі 30 робочих днів з моменту надходження авансу на поточний рахунок постачальника.

Розділом 9 договору передбачено, що виходячи з готовності покупця до проведення шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт, покупець у письмовій або іншій формі запрошує постачальника. Постачальник зобов’язується у 5-ти денний строк прибути на територію покупця для виконання робіт. Постачальник зобов’язується на протязі 15-ти робочих днів з моменту прибуття на територію покупця виконати: шефмонтаж обладнання; наладку та випробування обладнання; метрологічну атестацію; навчання технічного персоналу.

За твердженням позивача, останній свої зобов’язання за договором здійснив належним чином, поставивши на адресу відповідача продукцію загальною вартістю 486 900грн.00коп. та виконавши 01.10.2008р. роботи вартістю 8 100грн.00коп., передбачені розділом 9 договору, що підтверджується видатковою накладною №080602-1 від 02.06.2008р., актом приймання-передачі від 18.09.2008р., актом приймання виконаних робіт №2 від 01.10.2008р., актом приймання виконаних робіт б/н від 01.10.2008р.

Належність наведених документів до предмету спору перевірена судом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №080602-1 від 02.06.2008р. та акті приймання-передачі від 18.09.2008р. на підставі договору поставки №36/419 від 05.03.2008р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача (О. І. Дадонова) на вищезазначених накладних та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей НБЙ №909159 від 02.06.2008р., яка виписана на підставі зазначеного договору, а отже прийнята відповідачем на підставі договору поставки №36/419 від 05.03.2008р. без заперечень.

Наразі, акт приймання виконаних робіт №2 від 01.10.2008р. та акт приймання виконаних робіт б/н від 01.10.2008р. підписані головним інженером ОСОБА_1, підпис якого засвідчений печаткою підприємства відповідача.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 27.07.2009р. та 08.12.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на видатковій накладній №080602-1 від 02.06.2008р., акті приймання-передачі комплекту запасних частин від 18.09.2008р., актах приймання виконаних робіт б/н та №2 від 01.10.2008р., надати докази наявності повноважень головного інженера ВАТ „Енергомашспецсталь” – ОСОБА_1 на підписання актів приймання виконаних робіт б/н та №2 від 01.10.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Виходячи з чого, оскільки доказів викрадення або втрати печатки підприємства відповідача сторонами не представлено, господарський суд робить висновок, що головний інженер ВАТ „Енергомашспецсталь” – ОСОБА_1. мав необхідний обсяг повноважень на підписання вищенаведених актів та відповідачем прийняті виконані позивачем пусконалагоджувальні роботи, зворотного судом не встановлено.

Крім того, ч.2 п.3 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 10.3 договору сторони передбачили порядок оплати робіт, а саме 168 000грн.00коп. – аванс на протязі 5 банківських днів після підписання договору та виставлення платіжної вимоги постачальником; 168 000грн.00коп. – за фактом виготовлення обладнання. Оплата виготовленого обладнання здійснюється згідно виставленого рахунку на протязі 5 банківських днів після приймання обладнання (комплектності) покупцем на заводі виробника постачальника; 108 000грн.00коп. – на протязі 5 банківських днів після оформлення проміжного акту приймання виконаних робіт та передання вагодозуючого комплексу у опитну експлуатацію; 51 000грн.00коп. – на протязі 15 днів після підписання акту приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача виставленні рахунки-фактури №1, №080306-1 від 06.03.2008р., №1 від 25.04.2008р.

Докази направлення (виставлення) наведених рахунків відповідачу у матеріалах справи відсутні, проте відповідно до наявних у матеріалах справи копій банківських виписок від 21.03.2008р., 26.05.2008р., 31.07.2008р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти, а саме 21.03.2008р. – 168 000грн.00коп. в якості передоплати за вагодозуючий комплекс згідно рахунку №080306-1 від 06.03.2008р. (договір №36/419 від 05.03.2008р.); 26.05.2008р. – 168 000грн.00коп. в якості оплати за вагодозуючий комплекс згідно рахунку №1 від 25.04.2008р. (договір №36/419 від 05.03.2008р.); 31.07.2008р. – 108 000грн.00коп. в якості оплати за вагодозуючий комплекс згідно рахунку №1 від 06.03.2008р. (договір №36/419 від 05.03.2008р.). Таким чином, суд вважає, що відповідачем отримано рахунки-фактури №1, №080306-1 від 06.03.2008р., №1 від 25.04.2008р.

Виходячи з наведених банківських виписок та тверджень позивача, відповідач частково сплатив вартість поставленої продукції, у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість за поставлену продукцію та виконані роботи в розмірі  51 000грн.00коп., яка, як зазначено вище, відповідно до п.10.3 договору сплачується на протязі 15 днів після підписання акту приймання виконаних робіт.

У відповідності до акту приймання виконаних робіт №2 від 01.10.2008р. та акту приймання виконаних робіт б/н від 01.10.2008р. останні підписані 01.10.2008р.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати решти вартості поставленої продукції та виконаних робіт в розмірі 51 000грн.00коп. є 16.10.2008р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, не оплатив вартість поставленої продукції та виконаних робіт, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 51 000грн.00коп.

На підстав чого, позивач звернувся до відповідача з претензією №090331-1 від 31.03.2009р. про сплату суми заборгованості та пені, яка, за твердженням позивача, відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції та виконавши пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару та виконаних робіт не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 51 000грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар та виконані роботи, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 51 000грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма ТОКОМ”, м. Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 51 000грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 159грн.78коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.11.5 договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату грошових коштів в розмірі 51 000грн.00коп. за договором поставки №36/419 від 05.03.2008р. в розмірі 6 159грн.78коп. за період прострочення з 17.10.2008р. по 25.05.2009р., з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

Як зазначено вище, п.11.5 договору поставки №36/419 від 05.03.2008р. передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату поставленої продукції у вигляді пені в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, проте виходячи з матеріалів справи заборгованості відповідача в розмірі 51 000грн.00коп. складається з суми вартості поставленої продукції в розмірі 42 900грн.00коп. та з суми виконаних пусконалагоджувальних робіт в розмірі 8 100грн.00коп.

Таким чином, відповідно до умов п.11.5 договору розрахунок пені повинен здійснюватись на суму вартості поставленої продукції в розмірі 42 900грн.00коп.

Також, за приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з чого, нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання за договором поставки №36/419 від 05.03.2008р. щодо поставки продукції припиняється 17.04.2009р.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені становить 5 128грн.12коп. за період з 17.10.2008р. по 17.04.2009р.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 6 159грн.78коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 5 128грн.12коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 926грн.38коп., інфляційних витрат в розмірі 6 120грн.00коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 926грн.38коп. за 221 день прострочення та розмір інфляційних витрат становить 6 120грн.00коп. за період прострочення з жовтня 2008р. по квітень 2009р.

Розглянувши представлений розрахунок, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 926грн.38коп. та інфляційних витрат в розмірі 6 120грн.00коп. не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11.01.1999р. №17, ст.ст. 92, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                         ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма ТОКОМ”, м. Київ до відповідача, Відкритого акціонерного товариство „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 64 206грн.16коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 51 000грн.00коп., пені в розмірі 6 159грн.78коп., 3% річних в розмірі 926грн.38коп., інфляційних витрат в розмірі 6 120грн.00коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариство „Енергомашспецсталь” (за адресою: м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма ТОКОМ” (за адресою (юридична): вул.Гарматна, 33, кв.77, м.Київ, 803067;  за адресою (фактична): а/с Током, м.Київ, 03067; за адресою (поштова): вул.Кудряшова, б.16, кв.46, м.Київ, 03035; р/р 26009115905 у Райффайзен банк Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30404656) суму основного боргу в розмірі 51 000грн.00коп., пеню в розмірі 5 128грн.12коп., 3% річних в розмірі 926грн.38коп., інфляційні витрати в розмірі 6 120грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 631грн.74коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 307грн.48коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 10.01.2011р. оголошено повний текст рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.