Справа №  1-99/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20.01.2011 рокум.  Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко Г. В.

 при секретарі -  Титенко Ю.А.,

 з участю прокурора –Ткачук Ю.Б.,

 захисника –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Кримка, Джанкойського району, АР Крим, громадянки України, українки, освіта середня-спеціальна, працюючої старшим касиром 15-того відділення Центрального РУ «Банку «Фінанси та кредит», не одруженої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2           

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 358 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Києва, громадянки Росії, українки, освіта незакінчена вища, працюючої виконавчим директором РА «Піраміда-Груп», не одруженої, раніше не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою:АДРЕСА_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 358 КК України,

встановив:

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на розкрадання чужого майна, приблизно у лютому 2010 року, ОСОБА_3 розробила план злочинних дій, направлений на заволодіння майном свого батька ОСОБА_5. Для цього, ОСОБА_3  20 лютого 2010 року, знаходячись в приміщенні 15-го відділення Центрального регіонального управління Банку «Фінанси та кредит»за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 98/2, діючи умисно, з корисливих мотивів, вступила у попередню змову із раніше знайомою ОСОБА_2 та іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, яким довела до відома план злочинних дій, спрямований на заволодіння та розтрату грошових коштів ОСОБА_5

Розроблений ОСОБА_3 механізм отримання незаконного доходу шляхом заволодіння та розтрати чужого майна, узгоджений з ОСОБА_2 та іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, полягав у тому, що з використанням паспорту громадянина України ОСОБА_5. отримувати через касу 15-го відділення Центрального регіонального управління Банку «Фінанси та кредит», що розташоване за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 98/2, грошові кошти з депозитного рахунку останнього на підставі підроблених документів.

Вищевказані особи заздалегідь, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, до початку злочину домовились про спільне його вчинення, розподіливши між собою обов`язки щодо безпосередньої участі кожного у злочинній діяльності. Так, згідно відведеної ролі, ОСОБА_3 виступила пособником у вчиненні злочину, а саме: надала ОСОБА_2 та іншим особам, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 та виконала в документах, необхідних для отримання готівкових коштів з каси відділення банку підписи замість ОСОБА_5.   

ОСОБА_2 діючи відповідно до розробленого злочинного плану, обіймаючи посаду старшого касира 15 відділення Центрального РУ Банку «Фінанси та кредит», будучи матеріально-відповідальною особою виконала роль виконавця у злочинній діяльності, а саме: видала на підставі завідомо підроблених документів ОСОБА_3 з каси відділення банку грошові кошти з депозитного рахунку, що належить ОСОБА_5, без відома та безпосередньої присутності останнього.

Крім того, до складу групи, входили інші особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, які безпосередньо приймали участь у виготовленні касових документів, на підставі яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2. здійснили розтрату грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_5.

Вищевказані злочини ОСОБА_3, ОСОБА_2 та інші особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження вчинили за наступних обставин.

З метою реалізації свого злочинного умислу, безпосередньо спрямованого на розтрату майна ОСОБА_5 групою осіб ОСОБА_3, діючи згідно розробленого плану, за попередньою змовою із старшим касиром 15-го відділення Центрального регіонального управління Банку «Фінанси та кредит»ОСОБА_2 та іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, перебуваючи в приміщенні офісу 15-го відділення Центрального РУ Банку «Фінанси та кредит»за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 98/2, 20.01.2010 року власноручно написала заяву про дострокове розірвання депозитного договору № 1-7/1501445 від 25.08.09 р., що належить ОСОБА_5, яку ОСОБА_3. підписала від імені останнього. У свою чергу особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, діючи відповідно до розробленого плану та достовірно знаючи, що ОСОБА_5. заяву про дострокове розірвання депозитного договору не писав, прийняли вказану заяву до розгляду.

Відповідно до висновку експертизи рукописні записи та підпис виконано не ОСОБА_5 Ці рукописні записи та підпис виконані ОСОБА_3

В подальшому, особи матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, 2.02.2010 року, перебуваючи в приміщенні офісу 15-го відділення Центрального РУ Банку «Фінанси та кредит»за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 98/2, діючи відповідно до попередньо розробленого плану злочинної діяльності, на підставі завідомо підробленої заяви про дострокове розірвання депозитного договору № 15/4-10 від 20.01.10 виготовили наступні документи:

-          заяву на видачу готівки № 1 від 02.02.10 на суму 88 891,79 грн. про дострокове повернення банківського вкладу ОСОБА_5,

-          заяву на видачу готівки № 1 від 02.02.10 на суму 5445,21 грн. про виплату відсотків згідно договору 1-7/1501445, які підписали відповідно до своїх службових повноважень та передали ОСОБА_3, яка, у свою чергу, виконала на них підписи від імені ОСОБА_5 та надала ОСОБА_2

В свою чергу касир 15-го відділення Центрального регіонального управління Банку «Фінанси та кредит»ОСОБА_2, діючи в порушення посадової інструкції та п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.04, будучи матеріально-відповідальною особою, видала ОСОБА_3. на підставі вказаних завідомо підроблених  документів грошові кошти у сумі 94337 грн., які фактично належать ОСОБА_5

При цьому ОСОБА_3, ОСОБА_2 та іншим особам, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, було достовірно відомо, що ОСОБА_5 до відділення банку з заявою про дострокове повернення депозитного вкладу не звертався, грошових коштів з каси відділення не отримував, оскільки на той час перебував на стаціонарному лікуванні в КМКЛ № 10, куди відповідно до виписки з історії стаціонарного хворого № 64796 та медичної карти № 64796 був доставлений о 10 год. 30 хв. 2.02.2010 року.

Відповідно до висновку експертизи підписи від імені ОСОБА_5 в заявах на видачу готівки виконано не ОСОБА_5 Ці підписи виконано ОСОБА_3 Крайні справа підписи в заявах на видачу готівки виконано ОСОБА_2

Так, за результатом злочинної діяльності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та інших осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, ОСОБА_5 спричинено матеріальну шкоду у сумі 94337 грн.

Крім того, ОСОБА_3, діючи згідно розробленого плану, за попередньою змовою із старшим касиром 15-го відділення Центрального регіонального управління Банку «Фінанси та кредит»ОСОБА_2 та іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, перебуваючи в приміщенні офісу 15-го відділення Центрального РУ Банку «Фінанси та кредит»за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 98/2, 20.01.2010 року власноручно написала заяву про дострокове розірвання депозитного договору № 1-7/1501445 від 25.08.09 р., що належить ОСОБА_5., яку ОСОБА_3 підписала від імені останнього. У свою чергу особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, діючи відповідно до розробленого плану та достовірно знаючи, що ОСОБА_5 заяву про дострокове розірвання депозитного договору не писав, прийняли вказану заяву до розгляду.

Відповідно до висновку експертизи рукописні записи заяви та підпис виконано не ОСОБА_5 Ці рукописні записи та підпис виконані ОСОБА_3.

В подальшому ОСОБА_3 отримала від осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, попередньо підписані останніми відповідно до їх службових повноважень завідомо підроблені документи, а саме:

-          заяву на видачу готівки № 1 від 02.02.10 на суму 88 891,79 грн. про дострокове повернення банківського вкладу ОСОБА_5,

-          заяву на видачу готівки № 1 від 02.02.10 на суму 5445,21 грн. про виплату відсотків згідно договору 1-7/1501445, в яких виконала підписи від імені ОСОБА_5 та передала вказані документи ОСОБА_2, яка у свою чергу видала на їх підставі ОСОБА_3 з каси 15-го відділення Центрального регіонального управління Банку «Фінанси та кредит»грошові кошти у сумі 94337 грн., які фактично належать ОСОБА_5

Відповідно до висновку експертизи підписи від імені ОСОБА_5 в заявах на видачу готівки виконано не ОСОБА_5 Ці підписи виконано ОСОБА_3 Крайні справа підписи в заявах на видачу готівки виконано ОСОБА_2

В ході судового слідства підсудна ОСОБА_3 свою вину визнала частково та показала, що приблизно в 2007 чи 2008 роках ОСОБА_5 продав належний йому будинок у с. Гатне Києво-Святошинського району, Київської області, після чого в 2008 році відкрив в ВАТ Банк «Фінанси та Кредит»депозитний вклад.

Після укладення депозитних договорів, ОСОБА_5, коли йому треба було вчинити якісь дії з депозитами, просив супроводжувати його до відділення банку. Обслуговувався ОСОБА_5 у  відділенні № 15 Центрального регіонального управління банку «Фінанси та кредит», з співробітників якого вона знайома з керуючою ОСОБА_6. З нею вона познайомилась у зв`язку з тим, що оскільки її батько був дуже хворий і одного разу їм необхідно було тривалий час чекати отримання грошей, хтось із працівників банку сказав, що гроші може отримати вона, а батько може йти додому. Після цього у разі необхідності вона за допомогою ОСОБА_6 сама могла отримати відсотки по депозиту без батька.

У лютому 2010 року у зв`язку з проведенням ремонтних робіт у квартирі її батька ОСОБА_5 вони декілька разів знімали з його рахунку грошові кошти. Коли потерпілий був у лікарні, а їй було необхідно отримати гроші, вона самостійно пішла в банк і зняла гроші, повністю закривши належний її батьку депозитний рахунок. На той час ОСОБА_5 перебував у лікарні, тому не міг самостійно піти до банку. У лютому вона поїхала до 15-го відділення Філії Центрального регіонального управління «Банку «Фінанси та кредит», яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 98/2. У приміщенні відділення вона написала заяву на закриття депозитного рахунку її батька ОСОБА_5, яку виконала замість нього. Вказану заяву вона писала в кабінеті керуючого відділенням № 15 ОСОБА_6 та після написання віддала їй цю заяву. Заява розглядалась банком протягом 10 днів, після чого вона підійшла до відділення банку, де ОСОБА_6 підготувала усі необхідні для закриття депозиту та зняття з рахунку грошових коштів документи, після чого вона отримала з каси відділення № 15 від касираОСОБА_2. грошові кошти у сумі біля 94 тис. грн., у яку входили депозити та відсотки. В документах необхідних для отримання вказаних грошових коштів замість ОСОБА_5 розписалась вона. Жодних документів вона не пред’являла, оскільки касира ОСОБА_2 видати з каси відділення грошові кошти попросила ОСОБА_6, чи мала вона при собі паспорт батька –потерпілого, не пам’ятає, але касир ОСОБА_2 жодних документів у неї не просила та не перевіряла. ОСОБА_5 жодних довіреностей їй не надавав та не уповноважував її на будь-які дії від його імені. Аналогічні за змістом покази ОСОБА_3 надавала і в ході досудового слідства (т. 2 а.с. 26-29, а.с. 52-54).

Крім того, підсудна ОСОБА_3 показала, що 2.02.2010 року, коли вона знімала гроші в банку, зранку вона відвезла ОСОБА_5 до лікарні № 10 в м.Києві разом із своїм родичем ОСОБА_7 В лікарню вони приїхали приблизно о 9 год. 30 хв., батька через певний проміжок часу оформили в лікарню і вона одразу ж поїхала до банку. Коли вони їхали до лікарні, то до банку чи в інші установи не заїжджали. Також, зазначила, що жодної попередньої змови між нею та ОСОБА_2 не було, оскільки остання виконувала вказівки ОСОБА_6

Допитана в ході судового слідства підсудна ОСОБА_2 показала, що з кінця 2008 року вона працює у 15-тому відділення Центрального РУ ПАТ Банк «Фінанси та кредит». В своїй діяльності вона керується положеннями постанов Національного банку України, Інструкцією з організації касової роботи Банку «Фінанси та кредит»від 2004 року та посадовою інструкцією старшого касира відділення № 15 філії Центральне РУ АТ Банк «Фінанси та кредит». Коли до каси відділення приходить клієнт, він має при собі видаткові чи прибуткові документи. Коли касир отримує видаткові документи, то він перевіряє наявність підписів службових осіб, які надали дозвіл на видачу коштів і звіряє їх з документами, що є у касира, звіряє суму, перевіряє дані особи з паспорта. Коли клієнт приходить з карточкою, то він дає картку та паспорт. Касир звіряє особу по паспорту, проводить картку через термінал, клієнт вводить пінкод і отримує гроші. Видається два чеки один залишається в касі, а другий –у клієнта.

Коли вона влаштувалася на роботу, то потерпілий ОСОБА_7 ходив до банку сам, потім він почав ходити з дочкою ОСОБА_8, вона їх запам’ятала, бо вони з нею мають однакові імені, іноді ОСОБА_3 розповідала цікаві історії, що траплялися з її батьком. Випадків, коли б ОСОБА_3 приходила до банку сама за грошима, вона не знає.

Випадків видачі грошових коштів з каси 15-того відділення Центрального РУ ПАТ  Банку «Фінанси та кредит»без присутності клієнта іншим особам, або з іншими порушеннями порядку видачі з каси грошових коштів не було, оскільки це суперечить інструкції. Вона завжди впевнюється в особі отримувача. Випадків незаконних розпоряджень з боку керівництва, в тому числі ОСОБА_6, зокрема щодо видачі грошей іншим особам, яким вони не належать, також ніколи не було.

Якщо особа знімає свій депозит, то вона як касир повинна видати йому гроші і обов’язково перевірити його паспорт. ЇЇ підпис у видаткових касових документах при видачі клієнту депозиту є заключним, якщо у документах зазначено, що гроші видано ОСОБА_5, значить вона видала гроші саме йому. Аналогічні за змістом покази ОСОБА_2 надала і в ході досудового слідства (т. 2 а.с. 62-65, а.с. 89-91).

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини ОСОБА_3 та невизнання своєї вини ОСОБА_2 їх вина у вчиненні інкримінованих злочинів в повній мірі підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_5, який вказав про те, що приблизно в 2007-2008 роках він поклав грошові кошти на рахунок у Банку «Фінанси та кредит». За увесь час, скільки у нього був у банку депозитний рахунок, він неодноразово знімав відсотки зі свого банківського рахунку. До банку він часто ходив із своєю донькою ОСОБА_3, щоб зняти відсотки з депозиту. Він давав касирам картку, вводив пінкод, йому давали гроші, а він розписувався. Перед весіллям його онучки ОСОБА_9 з’ясувалося, що його дочка ОСОБА_3 зняла грошові кошти з його банківського рахунку. Жодних дозволів дочці на зняття грошей він не давав, коли вона зняла гроші, він знаходився в лікарні і дізнався про зникнення грошей після того як вийшов з лікарні. Перед тим як його везли зранку в лікарню, він до банку не заїжджав, жодних доручень на зняття грошей не давав. Крім того, показав, що не пам’ятає ситуації, коли б він дозволяв працівникам банку видавати гроші не йому, а його дочці. Аналогічні за своїм змістом із деталізацією дати подій, назви банку потерпілий давав і в ході досудового слідства (т. 2 а.с. 13-20). Крім того, потерпілий в ході досудового слідства вказував на те, що заяву на видачу готівки № 1 від 02.02.10 року (на суму 88891,79 грн.), заяву на видачу готівки № 1 від 02.02.10 року (на суму 5445,21 грн.) та заяву від 20.01.10 року від імені ОСОБА_5 про дострокове розірвання депозитного договору № 1-7/1501445 він не підписував. Також зазначав, що 1.02.10 року йому стало погано у зв`язку з чим його донька ОСОБА_3 попросила його дальнього родича на ім`я ОСОБА_7 відвезти його до лікарні. 2.02.10 року йому було дуже погано, у нього віднімались ноги і він не міг ходити, у зв`язку з чим ОСОБА_7 з самого ранку завіз його до лікарні. По дорозі до лікарні вони нікуди не заїжджали. В лікарню його привезли біля 10 години ранку та пробув він там біля 20 днів, нікуди не виходив.

Крім того, вина підсудних в повній мірі підтверджується показами свідка ОСОБА_10, наданих нею в ході судового слідства, згідно яких, в квітні 2010 року вона готувалась до весілля. Її дідусь ОСОБА_5 пообіцяв їй дати на весілля певну суму грошових коштів. Вона пішла до відділення банку, щоб замовити велику суму грошей з його рахунку, після чого вони мали підійти разом та забрати грошові кошти. Працівник банку, до якого вона звернулась, повідомив їй, що грошових коштів на рахунку її дідуся ОСОБА_5 немає і рахунок закритий взагалі. Після цього вона пішла до дому та розповіла про це ОСОБА_5 Дідусь сказав, що необхідно звернутися в міліцію, після чого вона пішла в райвідділ міліції, звідки її направили до УБЕЗ. Слідчий потім приїхав до дідуся та відібрав у нього заяву. Через декілька днів вона спільно з працівником УБЕЗ приїхала до відділення банку з метою розібратися у ситуації, яка склалась, проте начальник відділення ОСОБА_6 повідомила їм, що гроші вона дозволила видати ОСОБА_3, оскільки остання дуже благала видати гроші, які слід було витратити на термінове лікування ОСОБА_5 Будь-які пояснення ОСОБА_6 писати відмовилась. Коли вона повернулась до дому, то побачила у своєму дворі ОСОБА_6 з дитиною та чоловіком, які, як виявилось потім, приїхали до її дідуся та просила його, щоб він написав на ім`я її матері ОСОБА_3 доручення на отримання коштів у банку заднім числом, на що ОСОБА_5 відмовився. При ній до дідуся з банку більше ніхто не приходив, проте ОСОБА_5 розповідав їй, що приходив з банку ще якийсь чоловік, який його допитував про обставини зняття грошей.

Того ж вечора вона запитала у своєї матері ОСОБА_3 чи брала вона грошові кошти з рахунку діда ОСОБА_5, на що остання повідомила, що так. Крім того, свідок показала, що коли її мати знімала гроші дідуся, останній знаходився в лікарні. Як з’ясувалося рано зранку мама із дальнім родичем відвезли дідуся до лікарні № 10, де він знаходився більше 20 днів. Аналогічні за своїм змістом покази свідок надавала і в ході досудового слідства (т. 2 а.с. 1-4).

Свідок ОСОБА_11 в ході судового слідства показала, що на посаді завідуючого неврологічним відділенням КМКЛ № 10 вона працює з липня 2010 року, до цього часу працювала звичайним лікарем. Вона пам’ятає обставини оформлення ОСОБА_5 на стаціонар літом  2010 року. Покази, які вона давала слідчому, надавались нею згідно наявної в матеріалах справи медичної документації (т. 1 а.с. 87-100) і тому вона їх підтримує в повному обсязі. На той момент лікарем ОСОБА_5 була не вона, і володіла інформацією лише зі слів лікаря ОСОБА_12

Згідно показів вказаного свідка, наданих в ході досудового слідства та оголошених судом в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, остання зазначала, що ОСОБА_5 перебував на лікуванні у КМКЛ № 10 з 02.02.10 року по 03.03.10 року у неврологічному відділенні. ОСОБА_5 поступив до неврологічного відділення приблизно о 10 год. 30 хв. 02.02.10 року з діагнозом «Залишкові явища гострого порушення мозкового кровообігу перенесеного у 2001 році у вигляді стійкого тетрапарезу в ногах та легкого у лівій руці», тобто фактично ОСОБА_5 на той час пересуватися не міг. При госпіталізації ОСОБА_5 скаржився на головний біль, запаморочення, слабкість в ногах, складнощі при пересуванні, зниження реакції на зовнішні подразники. Без сторонньої допомоги ОСОБА_5 самостійно рухатись не міг (т. 2 а.с. 7-10).

Вказані покази в повній мірі узгоджуються з показами свідка ОСОБА_12., допитаної в ході судового слідства, яка вказала про те, що 2.02.2010 року вона працювала лікарем невропатологом в лікарні № 10 в м.Києві. ОСОБА_5 був її пацієнтом. Пацієнт був після інсульту пересувався в межах лікарні за допомогою ковіньки, рухався без бажання. В лікарню його привезла дочка. При прийомі пацієнтів старша медсестра оформлює медичну картку, в якій фіксує час початку оформлення пацієнта. В прийомному покої пацієнти чекають зазвичай недовго, в рамках черги, але не більше години. О котрій годині в той день вона оглядала пацієнта повідомити не може, оскільки пройшло багато часу.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання показав, що ОСОБА_5 він знає, він є його родичем. Взимку 2010 року за проханням його родички ОСОБА_3. він відвозив ОСОБА_5 до лікарні  № 10 в м. Києві. В лікарню вони поїхали зранку, чітко вказати час він не може, оскільки пройшов великий проміжок часу. Він забрав родичів з їх дому і вони поїхали до лікарні, по дорозі більше нікуди не заїжджали. На той момент ОСОБА_5. був слабким та погано самостійно пересувався.

До показів свідка ОСОБА_6, наданих нею в ході судового слідства, яка є начальником 15-го відділення Центрального регіонального управління Банку «Фінанси та кредит», зокрема про те, що вона 2.02.2010 року, вдень коли були видані депозитні кошти потерпілого ОСОБА_5, була у відпустці, до відділення не приходила і жодних вказівок касиру ОСОБА_2 про видачу коштів ОСОБА_3 не давала, суд ставиться критично, оскільки вони в повній мірі спростовуються вищевказаними зібраними та дослідженими судом доказами, в тому числі показами потерпілого ОСОБА_5. та підсудної ОСОБА_3, які є послідовними і логічними. Крім того, допитані в ході судового слідства свідки ОСОБА_13, заступник начальника 15-го відділення, та ОСОБА_14, які 2.02.2010 року працювали в 15-му відділенні, вказали про те, що ОСОБА_6 дійсно 2.02.2010 року була у відпустці, проте під час відпустки вона періодично приходила до відділення банку, тому вказати чітко про те, що 2.02.2010 року її не було на роботі, вони не можуть. Також, слід вказати й про те, що в матеріалах кримінальної справи наявна постанова про виділення матеріалів кримінальної справи для проведення додаткової перевірки щодо незаконного привласнення грошових коштів потерпілого ОСОБА_5, в тому числі вказані матеріали стосуються ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 92-95).

Слід вказати, що надані в ході судового слідства покази свідків ОСОБА_13., ОСОБА_14 таОСОБА_15 про те, що в банку не міг мати місце випадок, при якому депозитні кошти видані не їх власнику без жодних доручень, являються припущенням свідків, які не були безпосередньо очевидцями видачі грошей ОСОБА_3 і взагалі погано пам’ятають події 2.02.2010 року. Крім того, слід вказати, що покази вказаних свідків направлені на захист корпоративної честі установи та її колективу, в якому вони працювали. Крім того, відносно свідка ОСОБА_13 також виділено матеріали в окреме провадження для додаткової перевірки факту незаконного привласнення грошових коштів ОСОБА_5, а свідок ОСОБА_15, знаходиться у дружніх стосунках з підсудною ОСОБА_2 Так само критично суд ставиться і до показів свідка ОСОБА_16, допитаного за клопотанням сторони захисту в ході судового слідства, оскільки останній є працівником служби безпеки банку «Фінанси та кредит»і тому є зацікавленим у захисті установи та її службових осіб. Проведена ним, згідно його показів, внутрішня службова перевірка, результати якої ним доповідались керівництву в усній формі, про те, що працівники банку не допустили жодних порушень при видачі депозитних коштів, що належали ОСОБА_5, не є достатнім та належним доказом по справі і спростовується зібраними та дослідженими у справі доказами, зокрема показами потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_10  та підсудної ОСОБА_3

Крім вказаних вище показів потерпілого та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_7 вина підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами по справі, а саме:

- даними матеріалів дослідчої перевірки, зокрема випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № 64796 та медичної карти стаціонарного хворого №64796, що підтверджують факт знаходження ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в КМКЛ № 10 в період часу з 02.02.10 року по 03.03.10 року, та той факт, що самостійно пресуватися він не міг (т.1 а.с. 87-100);

-  наявними у справі та дослідженими речовими доказами: договором №1-7/1501445 від 25.08.09 року; анкетою клієнта-фізичної особи; заявою №15/04-10 від 20.01.2010 року про дострокове розірвання депозитного договору № 1-7/1501445 від 25.08.09 року; заявою на видачу готівки № 1 від 02.02.2010 року (на суму 5445,21 грн.); заявою на видачу готівки № 1 від 02.02.2010 року (на суму 88891,79 грн.); копією особової картки ОСОБА_2; копією наказу № 192-к від 09.03.10 року; копією заяви від 09.03.10 року; копією виписки з наказу № 1627-ак від 19.12.08 року; копією наказу № 1453-к від 21.10.08 року; копією заяви від 21.10.08 року; копією листка співбесіди; копією листка по обліку кадрів; копією автобіографії ОСОБА_2; копію диплому серії НОМЕР_1; копією договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 21.10.08 року; копією посадової інструкції касира відділення № 15 Філії «Центральне РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»від 01.11.09 року (т.1 а.с.181-199);

- даними, які містяться у висновку судово-почеркознавчої експертизи №8863/10-11 від 27.09.10 року, згідно якого рукописні записи в графах заяви№ 15/4-10 від 20.01.10 року та підпис виконано не ОСОБА_5, а ОСОБА_3 Підписи від імені ОСОБА_5 в заяві на видачу готівки № 1 від 02.02.10 року (на суму 88891,79 грн.) та заяві на видачу готівки № 1 від 02.02.10 року (на суму 5445,21 грн.) виконано не ОСОБА_5, а ОСОБА_3. Крайні справа підписи в заяві на видачу готівки № 1 від 02.02.10 року (на суму 88891,79 грн.) та заяві на видачу готівки № 1 від 02.02.10 року (на суму 5445,21 грн.) виконано ОСОБА_2 (т.1 а.с. 224-227).

Зібрані у справі докази в своїй сукупності, в тому числі покази потерпілого ОСОБА_5, підстав не довіряти яким у суду відсутні, оскільки вони є логічними та послідовими, в повній мірі узгоджуються з показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та підсудної ОСОБА_3, зібраними та дослідженими судом по справі письмовими доказами, наведеними вище у вироку, повністю спростовують версію підсудної ОСОБА_2 про те, що грошові кошти вона видавала потерпілому ОСОБА_5 особисто та жодних розпоряджень на видачу грошей його дочці від начальника відділення не отримувала, і не мала умислу на розтрату грошових коштів потерпілого за попередньою змовою з іншими особами, в тому числі з ОСОБА_3 Вказана позиція підсудної ОСОБА_2 є позицією її захисту, направленою на уникнення кримінальної відповідальності. Так само, в ході судового слідства в повній мірі зібраними та дослідженими судом доказами підтверджено і обвинувачення про наявність попередньої змови між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами на розтрату грошових коштів потерпілого ОСОБА_5

Враховуючи викладене, суд допитавши підсудних, потерпілого, свідків по справі та дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинах, при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії підсудної ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України як пособництво в розтраті чужого майна, що перебувало у віданні особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст. 358 КК України як підробка документів, які видаються іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, які надають права або звільняють від обов’язків з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст. 358 КК України як підробка документів, які видаються чи посвідчуються установою чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, які надають права або звільняють від обов’язків з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться згідно з вимогами ст. 12 КК України до тяжкого злочину (ч. 3 ст. 191 КК України) та злочину середньої тяжкості (ч. 2 ст. 358 КК України), обставини вчинення злочину, роль ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів, наслідки від вчинених злочинів, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, дані про особу підсудної, яка раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, розлучена, має на утриманні малолітню дитину, працює, має постійне місце проживання та реєстрації, обставини, що пом’якшують покарання, - часткове визнання вини, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і тому суд вважає за необхідне призначити їй покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191  КК України та за ч. 2 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкціями вказаних частин статей із врахуванням вимог ст. 70 КК України. Враховуючи те, що підсудна ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України, як пособник без використання певної посади чи у зв’язку із здійсненням нею певної діяльності, оскільки вказану посаду обіймав інший співучасник злочину, тому до підсудної ОСОБА_3 за ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 191 КК України таке обов’язкове додаткове покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю застосоване бути не може.

Разом з тим, враховуючи обставини вчинення злочину, дані про особу підсудної, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, наявність обставини, що пом’якшує покарання, на думку суду, виправлення ОСОБА_3. можливе без ізоляції від суспільства, а тому до неї необхідно застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити від відбування остаточно визначеного їй покарання з випробуванням.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться згідно з вимогами ст. 12 КК України до тяжкого злочину (ч. 3 ст. 191 КК України) та злочину середньої тяжкості (ч. 2 ст. 358 КК України), обставини вчинення злочину, роль ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, наслідки від вчинених злочинів, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, дані про особу підсудної, її вік, те, що вона раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, не одружена, має на утриманні малолітню дитину, працює, має постійне місце проживання та реєстрації, відсутність обставин, що пом’якшують  та обтяжують покарання, і тому суд вважає за необхідне призначити їй основне покарання за ч. 3 ст. 191  КК України та покарання за ч. 2 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкціями вказаних частин статей із врахуванням вимог ст.70 КК України. Враховуючи те, що підсудна ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України, з використанням посади касира у фінансовій установі, суд вважає, що підсудній ОСОБА_2 за ч.3 ст. 191 КК України слід призначите додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з обліком та обслуговуванням товарно-матеріальних і грошових цінностей.

Разом з тим, враховуючи обставини вчинення злочину, дані про особу підсудної, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, на думку суду, виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, а тому до неї необхідно застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити від відбування остаточно визначеного їй основного покарання з випробуванням.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України, долю судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                                    засудив:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191; ч. 2 ст. 358 КК України, і призначити їй покарання:

за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 2 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування остаточно визначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 обов’язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 358 КК України, і призначити їй покарання

за ч. 3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком та обслуговуванням товарно-матеріальних та грошових цінностей строком на 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком та обслуговуванням товарно-матеріальних та грошових цінностей строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування остаточно визначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 обов’язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові витрати по справі –вартість проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 8865/10 від 27.09.2010 року в розмірі 2261,00 гривень на  корись КНДІСЕ Міністерства юстиції України в наступних розмірах: з ОСОБА_3 –1130 грн. 50 коп., з ОСОБА_2 –1130 грн. 50 коп.

Речові докази по справі:

документи, які знаходяться в т. 1 на а.с. 177-199 кримінальної справи №51-3167, зберігати при матеріалах кримінальної справи № 51-3167.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими – в той же строк з моменту отримання ними копії вироку.

Суддя   Г. В. Бондаренко