ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.11 Справа № 29/7/2011
За позовом Фізичної особи –підприємця
ОСОБА_2, м. Харків
до відповідача Фізичної особи –підприємця
ОСОБА_3,
м. Луганськ
про стягнення 37329 грн. 95 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Скрипник М.С.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_4, представник за довіреністю
№ 160 від 19.01.2011;
від відповідача: повноважний представник у судове
засідання не прибув.
До початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу.
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди від 19.02.2010 № 14 у сумі 37329 грн. 95 коп., з яких основний борг - 33120 грн. 00 коп., інфляційні нарахування –1424 грн. 16 коп., 3 % річних - 812 грн. 02 коп., пеня – 1973 грн. 77 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на порушення відповідачем зобов’язань за вказаним договором суборенди по внесенню орендної плати за користування нерухомим майном.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у справі відзив на позов не надав, не забезпечив участі повноважного представника у судове засідання, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому 12.01.2011 ухвали господарського суду від 06.01.2011.
До початку розгляду справи будь-яких клопотань відповідач не надав.
Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача у справі, суд встановив наступне.
19.02.2010 між сторонами у даній справі укладено договір суборенди № 14 (далі –договір суборенди), відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач як Орендар передає, а відповідач як Суборендар приймає в платне, тимчасове користування на умовах суборенди нежитлове приміщення під офіс за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199 загальною площею 82,80 кв. м.
Право передачі майна у суборенду, що є предметом укладеного сторонами у справі договору, надане позивачеві пунктом 2.2.3 договору оренди № 63 від 01.12.2008, укладеного між позивачем як Орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю компанія «Строма»як Орендодавцем.
Відповідно до пункту 2.1 договору суборенди сторони встановили строк його дії з дати підписання сторонами акту приймання –передачі до 31.12.2010.
01.03.2001 сторонами було складено та підписано акт приймання – передачі нежитлового приміщення загальною площею 82,80 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, для використання під офіс.
У відповідності з умовами пункту 1.5 договору суборенди розмір суборендної плати в місяць за один квадратний метр складає 40 грн. 00 коп. Всього розмір орендної плати на місяць з урахуванням ПДВ складає 3312 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 3.1 договору суборендна плата сплачується, за переданий у користування Суборендатору об’єкт, в строк не пізніше 5 числа місяця кожного поточного місяця.
Матеріали справи свідчать, що відповідач у період з березня 2010 року по грудень 2010 року не сплачував оренду плату, заборгованість складає 33120 грн. 00 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача за захистом порушеного права до господарського суду.
Умовами пункту 4.2 договору суборенди його сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення суборендної плати відповідач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Крім суми заборгованості з орендної плати позивачем на підставі умов пункту 4.2 договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення сплати орендної плати за період за договором у розмірі 1973 грн. 77 коп., а також інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 1424 грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 812 грн. 02 коп. за період прострочення з 06.03.2010 по 17.12.2010.
Заперечень проти позову і, зокрема, контррозрахунку суми заборгованості відповідач не надав, докази часткової або повної сплати суми боргу за договором відповідачем суду не представлені.
Позивач у судовому засіданні надав акт приймання –передачі від 14.01.2011 до договору суборенди № 14 від 19.02.2010, зі змісту якого вбачається, що відповідачем повернуто позивачу об’єкт суборенди та зафіксовано невиконання відповідачем зобов’язань по внесенню орендної плати протягом строку дії договору суборенди. Зазначений акт підписаний відповідачем без зауважень.
Позовні вимоги відповідач не спростував.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору суборенди № 14 від 19.02.2010, який за своєю правовою природою є договором оренди і до нього застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу України та параграф 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у статті 759 ЦК України.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 ГК України.
Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачеві майна, що є предметом договору суборенди № 14 від 19.02.2010.
Невиконання відповідачем зобов’язань по внесенню орендної плати за цим договором, встановлених пунктом 3.1, у період з 01.03.2010 по 05.12.2010, заборгованість складає 33120 грн. 00 коп.
Відповідач доказів перерахування боргу суду не надав.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 33120 грн. 00 коп. є обґрунтованою.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі умов пункту 4.2 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 1973 грн. 77 коп. за прострочення внесення орендної плати за період з 06.03.2010 по 17.12.2010.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено арифметичні помилки (розрахунок додається), сума пені за вказаний період складає 1866 грн. 47 коп., яка і підлягає до стягнення з відповідача.
У відповідності зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного позивачем до стягнення з відповідача заявлено 1424 грн. 16 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 812 грн. 02 коп. 3% річних.
При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань порушень законодавства не встановлено, а тому вимога про стягнення з відповідача 1424 грн. 16 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості підлягає задоволенню.
При розрахунку 3 % річних позивач припустився арифметичних помилок, після перерахунку сума 3 % річних складає 779 грн. 44 коп. та підлягає до стягнення з відповідача (розрахунок додається).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у загальній сумі 37190 грн. 07 коп., в тому числі: орендної плати у сумі 33120 грн. 00 коп., пені –1866 грн. 47 коп., інфляційних нарахувань – 1424 грн. 16 коп., 3 % річних –779 грн. 44 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: 371 грн. 90 коп. - державне мито та 235 грн. 12 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, 91034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, 61001, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, основний борг у сумі 33120 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 1424 грн. 16 коп., 3 % річних у сумі 779 грн. 44 коп., пеню у сумі 1866 грн. 47 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 371 грн. 90 коп. та 235 грн. 12 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –28.01.2011.
Суддя Р.Є. Якушенко