Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  26 січня 2011 року                                                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого –судді:               Мельник Ю.М.

суддів:                                        Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.

з участю секретаря                   Колесової  Л.В.,

позивачів                                   ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача                                ОСОБА_3

представника відповідача        ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення Костопільського районного суду від  7 грудня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , Костопільського багатогалузевого житлово-комунального підприємства про усунення пошкоджень димовентиляційного каналу та відшкодування моральної шкоди,

                                                    в с т а н о в и л а:

У червні 2009 року позивачі звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3  про усунення пошкоджень димовентиляційного каналу та відшкодування моральної шкоди.

Вказували , що відповідач , проживаючи в квартирі АДРЕСА_2,  пошкодив димовентиляційний канал  квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться під квартирою, ОСОБА_3 Пошкодження  димовентиляційного каналу призводить до того , що рештки згоряння газу не виходять на вулицю по цьому каналу , а поширюються по квартирі позивачів.

У зв’язку з цим просили  зобов’язати відповідача  усунути пошкодження димовентиляційного каналу та  стягнути із відповідача на їх користь 5000 грн. для відшкодування моральної шкоди.

У жовтні 2009 року позивачі  змінили позовні вимоги і просили суд зобов’язати  ОСОБА_3 не чинити перешкод  в усуненні пошкоджень димовентиляційного каналу  з його квартири та просили зобов’язати Костопілське багатогалузеве житлово-комунальне підприємство усунути пошкодження димовентиляційного каналу. Одночасно просили стягнути з ОСОБА_3 5000 грн. для відшкодування моральної шкоди та  судові витрати по справі.

Рішенням Костопільського  районного суду від  7 грудня 2010 року  ОСОБА_3  зобов’язано  не чинити перешкод в усуненні пошкодження димовентиляційного каналу з квартири АДРЕСА_2  , а Костопільське БЖКП зобов’язано  усунути пошкодження димовентиляційного каналу  квартири АДРЕСА_1 .

          Цим же рішенням з ОСОБА_3 на користь позивачів стягнуто 322 грн. судових витрат та відмовлено позивачам у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди .

          В апеляційній скарзі  ОСОБА_3 вказував на незаконність рішення місцевого суду через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків  

Справа № 22-159-11                                            Головуючий в 1 інстанції: Гріпич Л.А.   

           Категорія № 57                                               Доповідач:                  Мельник Ю.М.

суду обставинам справи та неповне з»ясування обставин , що мають значення для справи.

          Зазначав , що суд  при ухваленні рішення не  вирішив усіх  позовних вимог  .

          Окрім того , не з»ясував  ким  пошкоджено та які  пошкодження містить вентиляційний канал, а тому   суд безпідставно  поклав  рішенням обов’язки на ОСОБА_3

          Також зазначав, що суд не врахував , що працівники БЖКП  під час виконання ухвали   місцевого суду від 10 вересня 2009 року про забезпечення позову вчинили дії , внаслідок  яких було пошкоджено   вентиляційний канал позивачів та відповідача.

          Вказував і на те, що суд з порушенням норм процесуального права поклав на ОСОБА_3 судові витрати у справі та розглянув справу за участю представника БЖКП  ОСОБА_4,  , який не мав повноважень на участь у розгляді даної справи.

          Із цих підстав просив оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позову та вирішити питання про розподіл судових витрат.

          У судовому засіданні  ОСОБА_3, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив  скаргу задовольнити  в повному обсязі  та  скасувати рішення місцевого суду в частині покладення на нього зобов’язань  не чинити перешкод та в частині  стягнення із нього судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову

          ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказували на законність і обгрунтованість рішення місцевого суду  і просили апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.

          Представник Костопільського БЖКП також просив скаргу відхилити, а рішення місцевого суду - залишити без зміни.

          Колегія суддів за результатами  апеляційного розгляду  прийшла до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково.

          Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах  доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених в суді першої інстанції.

          Сторони рішення суду першої інстанції в частині  відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та в частині покладення на Костопільське БЖКП  обов’язку  усунути пошкодження димовентиляційного каналу  не  оскаржували , тому рішення місцевого суду в  цій частині не було предметом  апеляційного розгляду.

          Задовольняючи позов в частині покладення на ОСОБА_3 зобов»язань не чинити перешкод в усуненні пошкоджень димовентиляційного каналу , суд першої інстанції вірно виходив із того , що  вентиляційний канал від квартири АДРЕСА_1 , яка є власністю позивачів , на глибині 4.25 м. зі сторони оголовку і до низу має перепону , яка  позбавляє позивачів можливості користуватися цим каналом.  

          Наявні у матеріалах справи докази беззаперечно  підтверджують такий висновок місцевого суду ( а.с. 148-154).

          Не оспорюється такий висновок  суду і  сторонами .

          Із акту № 23 від  12 жовтня 2010 року вбачається, що прочистити димовентиляційний канал зі сторони його оголовка неможливо , а можливо лише шляхом  розбирання отвору димовентиляційного каналу з мансардного поверху , який  збудований над квартирою АДРЕСА_2.( а.с.99).

          Оскільки  для усунення пошкоджень димовентиляційного каналу квартири АДРЕСА_1 іншого шляху , окрім розбирання  отвору цього каналу з приміщення мансарди , будівництво якої здійснює ОСОБА_3, неможливо , то суд першої інстанції   прийшов до обґрунтованого висновку  про зобов»язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в усуненні пошкодження димовентиляційного каналу квартири АДРЕСА_1 через квартиру АДРЕСА_2 цього ж будинку.

          У той же час колегія суддів прийшла до висновку , що  судом першої інстанції судові витрати , пов’язані з явкою експерта в судове засідання  в розмірі  322 грн.  були покладені на ОСОБА_3 з порушенням вимог ст. 88 ЦПК України, згідно якої слідує, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Суд першої інстанції вказаного не врахував та  не звернув увагу на те, що позивачами не було надано доказів  , що вони сплатили 322 грн.  за виклик експерта в судове засідання.

          За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що в суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення із ОСОБА_3 на користь  позивачів  цих коштів.

          Доводи апелянта про те, що  суд не розглянув всіх позовних вимог не заслуговують на увагу , оскільки судом були вирішені всі позовні вимоги.

          Твердження ОСОБА_3 про те , що суд не визначив  хто винен у пошкодженні каналу не  спростовують висновків місцевого суду , оскільки  в рішенні суду першої інстанції відсутні висновки про те, що канал було пошкоджено ОСОБА_3 , а БЖКП  не  оскаржило рішення місцевого суду про покладення на нього обов’язків по  усуненню пошкоджень димоветиляційного каналу.

          Оскільки рішення суду 1 інстанції  в частині стягнення судових витрат було ухвалене з порушенням вимог процесуального закону , то рішення в цій частині підлягає зміні , шляхом виключення із резолютивної частини рішення   висновків про стягнення із ОСОБА_3 на користь позивачів 322 грн.  судових витрат.

В решті рішення ухвалене  з дотриманням норм матеріального та процесуального права ,  а доводи апеляційної скарги не спростовують  висновків суду, тому підстав для задоволення решти вимог апеляційної скарги  колегія суддів не знаходить.

          Керуючись  п. 3 ч. 1 ст. 307,   п. 4 ч.1  ст. 309,   ст. 316 , ст.  317 ЦПК України, колегія суддів                   

                                                            ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду від 7 грудня 2010 року змінити.

Виключити із резолютивної частини  рішення слова  «Стягнути із ОСОБА_3 на користь позивачів судові витрати в розмірі 322 грн.».

В решті рішення суду першої інстанції залишити  без зміни.

Рішення суду апеляційної інстанції та рішення  суду 1 інстанції набирають  законної сили з моменту  проголошення рішення апеляційного суду,  проте можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  з дня набрання  ними  законної сили.

Головуючий :                                                            

Судді: