Справа 22-ц-31121/2010 р. Головуючий
1-ї інстанції: Білецька А.М. Категорія: визнання договору Доповідач: Трішкова І.Ю.
недійсним
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Пилипчук Н.П.,
суддів: - Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.,
при секретарі – Козир Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, сьома Харківська Державна нотаріальна контора про визнання договору дарування частини квартири недійсним та визнання права власності на 48/200 частин квартири, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування частини квартири недійсним та визнання права власності на 48/200 частин квартири, посилаючись на те, що їй на праві власності належало 52/100 частини АДРЕСА_1 в м.Харкові. 48/100 частин цієї квартири належало її чоловіку ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 16.04.2004 року між ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від її чоловіка, та ОСОБА_4 був укладений договір дарування 48/100 частин спірної квартири.
Позивачка вважає зазначений договір недійсним, т.я. померлий ОСОБА_9 останні роки свого життя зловживав спиртними напоями, внаслідок чого у нього спостерігалися ознаки психічних розладів і відхилень. Під час розпорядження своїм майном ОСОБА_9 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Тому позивачка вважає, що договір дарування частини квартири є недійсним.
Після смерті ОСОБА_9 вона та дочка померлого ОСОБА_8 є спадкоємцями першої черги, тому за нею необхідно визнати право власності на 48/200 частин квартири в порядку спадкування.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і звернувся з зустрічним позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що підстав для визнання договору дарування частини квартири недійсним не має підстав. ОСОБА_5, в свою чергу, перешкоджає йому в реалізації його права власності на згадану частину квартири.
Третя особа ОСОБА_8 підтримала позовні вимоги ОСОБА_5
Приватний нотаріус та представник 7 Державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явились.
Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 задоволений.
Договір дарування 48/100 частин АДРЕСА_1 в м.Харкові, укладений між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_9, та ОСОБА_4, визнаний недійсним.
За ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування на 48/200 частин АДРЕСА_1 в м.Харкова.
В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_5 і задовольнити зустрічну позовну заяву, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка і згідно встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212,215 ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.06.1984 року.
20.02.1998 року ними була приватизована двокімнатна АДРЕСА_1.
Договором учасників спільної сумісної власності на квартиру про уточнення ідеальних часток квартири та установлення порядку користування цією квартирою від 10.07.2001 року передбачено, що в користування ОСОБА_5 переходить приміщення №8 житловою площею 16,1 кв.м, що складає 52/100 частини квартири, а в користування ОСОБА_9 переходить приміщення №7 жилою площею 14,8 кв.м, що складає 48/100 частин квартири.
15.04.2004 року ОСОБА_9 оформив довіреність на ім’я ОСОБА_6 на право від його імені подарувати 48/100 частин спірної квартири ОСОБА_4 16.04.2004 року такий договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим № 2729.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 помер.
Під час розгляду справи судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які часто спілкувались з ОСОБА_9 до його смерті. Зазначені свідки пояснювали, що ОСОБА_9 зловживав спиртними напоями, у зв’язку з чим його поведінка була дивною, при спілкуванні проявлявся психічний розлад, частково втрачав пам’ять, не розумів значення своїх слів та дай.
Суду першої інстанції був наданий консультативний висновок кафедри психотерапії при Харківській медичній академії від 06.04.2003 року.
З цього висновку вбачається, що ОСОБА_9 у вересні 2002 року та у березні 2003 року переніс алкогольний делірій. В психічному статусі виявляв ознаки органічного недоумства, грубі порушення пам’яті, випробовував обмани сприйняття, неадекватний і некритичний. ОСОБА_9 був поставлений діагноз деменція змішаного генезу з маренням і галюцинаціями.
Судом була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза, відповідно висновку якої ОСОБА_9 в період вчинення дій щодо розпорядження своїм майном страждав хронічним алкоголізмом з розладами особистості та поведінки, судомного синдрому на фоні органічного ураження головного мозку сполученого (інтоксикаційно - травматично-судинного) генезу, при цьому відзначалися порушення психічної діяльності, що істотно вплинуло на здатність ОСОБА_9 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Також суд взяв до уваги, що ОСОБА_9 подарував належну йому частину квартири сторонній особі, при цьому іншого житла не мав, до своєї смерті продовжував проживати в належній йому частині квартири.
В матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_6 про отримання від ОСОБА_4 37100 грн. за подаровану квартиру, що викликає сумнів щодо природи укладеного договору ( т.1 а.с.278). Розписка про отримання грошей ОСОБА_9 відсутня.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_9 на час оформлення довіреності і укладання договору дарування частини квартири не усвідомлював значення своїх дій.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, якій дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним.
Оцінивши надані докази, суд правильно прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання довіреності на ім’я ОСОБА_6 та договору дарування частини квартири недійсними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Підстав для скасування чи зміни рішення не має.
Керуючись ст..ст. 303,307,308, 314,319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Головуючий:
Судді: