Справа 22-ц-223/2011 Головуючий
1-ї інстанції: Козирєва Г.М. Категорія: право власності Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого –Трішкової І.Ю.,
суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області про перерозподіл ідеальних часток, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку забудови та в порядку спадкування за законом; за зустрічною позовною заявою ОСОБА_8 до ОСОБА_4, третя особа Державна нотаріальна контора №1 Харківського району Харківської області, про визнання недійсним відмов від прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, стягнення моральної шкоди; зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи: Державна нотаріальна контора №1 Харківського району Харківської області, виконавчий комітет Покотилівської селищної ради, про розподіл в натурі частки в спільному майні – нерухомості, зобов’язання в реєстрації спадкового майна та видачі спадкоємцям за законом свідчення про вступ у спадщину; зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Олександровича, ОСОБА_8 про перерозподіл ідеальних часток на домоволодіння та визнання права власності на 55/100 частин домоволодіння; зустрічною позовною заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на частину домоволодіння, виселення ОСОБА_4, стягнення середньої плати за користування часткою майна,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про перерозподіл ідеальних часток, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку забудови та в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що з 1984 року о грудень 1986 року вона знаходилась з ОСОБА_10 в цивільному шлюбі, а з грудня 1986 року – в зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_10 на праві власності належала ? частина житлового будинку літ А-1, розташованого в АДРЕСА_1. Друга частина належала його сестрі ОСОБА_7
ОСОБА_7 побудувала на земельній ділянці по вул. Авіаційній,5 жилий будинок літ Б-1, а позивачка з чоловіком за спільні кошти побудували на тій же ділянці жилий будинок літ.В-1, який будівництвом не закінчений. Готовність зазначеного жилого будинку складає 45/100 частин.
Позивачка вважає, що їй як співзабудовнику незакінченого будівництвом будинку повинно належати 45/200 частин домоволодіння, її чоловіку - також 45/200 частин домоволодіння.
З цих підстав позивачка вважала, що ідеальні частки власників змінились. ОСОБА_7 повинно належати 55/100 частин домоволодіння, а ОСОБА_10 – 45/100 частин.
15.07.2004 року ОСОБА_10 помер.
Вона своєчасно звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво їй не було видано, оскільки не перерозподілені частки в праві власності на домоволодіння.
Батьки чоловіка ОСОБА_8 та ОСОБА_11 відмовилися від спадщини на її користь, сини померлого чоловіка претендують на спадщину.
ОСОБА_4 вважає, що їй повинно належати на праві власності 45/200 частин спірного будинку в порядку забудови і 27/200 частин в порядку спадщини.
ОСОБА_8 та ОСОБА_11 звернулись до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним відмов від прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_4 скористалась їх тяжким станом після смерті сина, обіцяла їм допомогу, тому вони погодились відмовитись від спадщини.
10.01.2008 року помер ОСОБА_11, спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_8
ОСОБА_8 підтримала раніше заявлені позовні вимоги, просила визнати право власності на частину спірного будинку і стягнути на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, подав зустрічний позов про розподіл в натурі частки в спільному майні – нерухомості, зобов’язання в реєстрації спадкового майна та видачі спадкоємцям за законом свідчення про вступ у спадщину, посилаючись на те, що він є сином померлого і має право на спадщину.
Відповідач ОСОБА_7 звернулась до суду з зустрічним позовом про перерозподіл часток у спірному домоволодінні та визнання права власності на 55/100 часток, посилаючись на те, що вона і її брат ОСОБА_10 знесли належний їм по ? частині жилий будинок по АДРЕСА_1 і кожен собі побудував окремий будинок. А ні її жилий будинок літБі-1, а ні будинок брата літ.В-1 не прийняті до експлуатації.
Відповідач ОСОБА_9 звернулась до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що спірний жилий будинок літ В-1 був побудований за її спільне з ОСОБА_10, який був її чоловіком до 1086 року. Тому ОСОБА_9 вважала, що їй, як забудовнику повинна належати ? частина жилого будинку літ В-1 по АДРЕСА_1.
Представники Покотилівської селищної ради та Державної нотаріальної контори №1 в судове засідання н з’явились.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_8 і ОСОБА_4 задоволені частково.
Перерозподілені ідеальні частки співвласників у праві власності на житловий будинок, що розташований в сел.Покотилівка по АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області. За ОСОБА_7Д визнано право власності на 55/100 частин вказаного домоволодіння замість раніше належної їй ? частини. За ОСОБА_10 визнано право власності на 45/100 частин домоволодіння замість раніше йому належної ? частини будинку.
За ОСОБА_4 визнано право власності на 9/100 частин за ОСОБА_8 – на 18/100 частин спірного домоволодіння.
18/100 частин домоволодіння залишено відкритими для прийняття іншими спадкоємцями.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2010 року визначено, що частка ОСОБА_6 в спадковому майні складає 18/100 частин.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2010 року роз’яснено рішення суду та визначено вважати, що 18/100 частин домоволодіння залишено відкритим для оформлення спадкових прав ОСОБА_6
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального права і процесуального права.
Інші учасники процесу рішення суду не оскаржили.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
В судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_7 і ОСОБА_10 належав на праві власності жилий будинок літ А-1 АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області.
Рішенням виконкому Покотилівської селищної ради №2 від 27.01.1981 року співвласникам ОСОБА_7 і ОСОБА_10 дозволено побудувати один двоквартирний житловий будинок і видано план на перебудову.
Відповідно до ч.2 ст.331 Ц України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, споруди, будівлі тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.
Статтею 18 Закону України “Про основи містобудування” передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів відповідно до закону.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває прав власності на нього. Статтею 376 ЦК також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст.26 Закону “Про основи містобудування” спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до їх повноважень.
З огляду на наведене звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Проте, частково задовольняючи позови, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не звернув уваги на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Співвласники самочинно побудували два жилих будинки літ Б-1 та В-1. Зазначені будинки не здані в експлуатацію, дозволу на будівництво окремих будинків не було, належно затверджений проект на забудову відсутній. В передбаченому законом порядку співвласники не звертались до компетентних органів для оформлення права на будівлі.
Оскільки збудовані житлові будинки літ.Б-1 і літ.В-1 є самочинними, у суда не було підстав для визнання права власності на самочинне будівництво і перерозподілу ідеальних часток співвласників.
Як зазначено в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво ( ч.1 ст.376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, які були використані в процесі цього будівництва, т.я. особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Так як самовільно побудований житловий будинок літ.В-1є самочинним будівництво, то він не входить до складу спадщини.
При таких обставинах відсутні підстави для визначення часток спадкоємців і визнання за ними права власності в порядку спадкування.
За таких обставин ухвалене в справі судове рішення не можна визнати законним і обгрунтованим, судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні всіх позовних вимог необхідно відмовити, оскільки спір всіх учасників процесу стосується самочинного будівництва.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий:
Судді: