Справа 22-ц-15/2011                                                                              Головуючий

                                                                                                                                       1-ї інстанції: Коваленко О.А.

 Категорія: стягнення суми                                                                                        Доповідач: Трішкова І.Ю.

                                                                          УХВАЛА

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області  в складі:

                                                 головуючого  –Трішкової І.Ю.,

                                                суддів:                Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,    

                                                при секретарі –  Гребенщикової Ю.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення  Куп’янського міськрайонного суду Харківської області  від 15 квітня 2010 року по справі за позовом Акціонерно-комерційного інноваційного банку “Укрсиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

                                                        ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01.11.2009 року між АКБ “Укрсиббанк”  та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 245/АК-ТТ№3, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 6485 євро строком до 1 листопада 2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10% річних,   сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором був укладений договір поруки з ОСОБА_3, відповідно до умов якого вона зобов’язалась нести солідарну відповідальність по виконанню зобов’язань за договором кредиту.

 Відповідачка ОСОБА_2 не виконала умови договору, у зв’язку з чим станом на 17.03.2009 року загальну сума простроченої заборгованості за кредитним договором склала 7412 євро 25 евроцентів, що за курсом НБУ складає 74436 грн.33 коп.

 Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, але вважала за можливе погасити заборгованість за рахунок вилученого у неї автомобілю, який знаходиться в заставі.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що вона не була повідомлена про існуючу заборгованість.

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області  від 15 квітня 2010 року  позов задоволений.

З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь АКБ “Укрсиббанк”   заборгованість за кредитним договором у розмірі 74436,33 грн., з яких 34726,81 грн. – заборгованість за кредитом; 24961,34 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 9162,53 грн. – прострочена заборгованість за відсотками; 4152,81 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1432,84 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом; також стягнуто суму сплаченого судового збору у розмірі 744,36 грн. та суму сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 75210,69 грн.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду було прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржила.            

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

            Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка, правильно встановлено природу спірних правовідносин та закон, їх регулюючий, та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.11,60,,212,214,215 ЦПК України.

            В судовому засіданні встановлено, що 01.11.2009 року між АКБ “Укрсиббанк”  та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 245/АК-ТТ№3, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 6485 євро строком до 1 листопада 2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10% річних,   сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором був укладений договір поруки з ОСОБА_3, відповідно до умов якого вона зобов’язалась нести солідарну відповідальність по виконанню зобов’язань за договором кредиту.

Відповідачка не виконала умови кредитного договору на 17.03.2009 року загальну сума простроченої заборгованості за кредитним договором склала 7412 євро 25 евроцентів, що за курсом НБУ складає 74436 грн.33 коп.

Згідно ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Позивач при зверненні до суду надав свій розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на час звернення до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 в суді першої інстанції не заперечувала проти розрахунку, своїх доказів щодо правильності проведення розрахунку суду не надала.

При таких обставинах суд першої інстанції правильно виходив з тих розрахунків, які були надані.

Доводи апеляційної скарги про недійсність кредитного договору у зв’язку з укладенням його у іноземній валюті не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст.192 ЦК іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Законом України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У ст.ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Суд першої інстанції встановив, що всупереч ст.526 ЦК України ОСОБА_2 припинила виконання своїх зобов’язань, а тому згідно ст.ст.1048 та 1050 ЦК позивач має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Частиною2 ст.554 ЦК передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду. Підстав для скасування чи зміни рішення не має.

            Керуючись ст.ст.303,307,308,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

                                                                УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

           Рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області  від 15 квітня 2010 року залишити без змін.          

           Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.

                  Головуючий:  

                        Судді: