Справа № 2-832/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27  грудня  2010 року  Приморський районний суд м. Одеси

у складі:     головуючого судді      Загороднюка В.І.

                     при секретарях            Сребняк І.А., Міневич Д.О.

                      за участю прокурора  Бурлаченко  І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача та ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь  суму заборгованості по добових в розмірі 45 315 доларів США та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень; ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача на свою користь  суму заборгованості по добових в розмірі 45 260 доларів США та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень; ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача на свою користь  суму заборгованості по добових в розмірі 45 260 доларів США та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

При цьому посилаються на те, що     ОСОБА_1 був прийнятий на постійну роботу в ЧМП наказом № 140 від 19.05.1992 р., ОСОБА_2 був прийнятий на постійну роботу в ЧМП наказом № 224 Л від 06.05.1980 р. та ОСОБА_3 був прийнятий на постійну роботу в ЧМП наказом № 659 від 02.10.1989 р.

Наказом ДСК ЧМП № 185 від 04.07.1997 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду капітана т/х „Одеса” з заробітною платою  в розмірі 786,56  гривень на місяць, ОСОБА_2 був призначений на посаду головного бухгалтера т/х „Одеса” з заробітною платою  в розмірі 522,42  гривень на місяць, ОСОБА_3 був призначений на посаду моториста т/х „Одеса” з заробітною платою  в розмірі 256,30  гривень на місяць. Оскільки судно знаходилося за межами України, окрім заробітної плати кожному з членів екіпажу  судна  причиталося від ДСК ЧМП як роботодавця та судновласника витрати на відрядження в розмірі 40 доларів США на добу. З квітня 1997 р. судно знаходилося в  порту Неаполь, будучи арештованим міським судовим трибуналом за борги ДСК ЧМП різноманітним іноземним компаніям. 10.07.1997 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали до роботи на судні. Не зважаючи на те, що судно було ошвартоване в порту та не виходило в море на екіпажі судна лежав обов’язок забезпечити безпеку судна та зберегти значні матеріальні цінності, які знаходилися на борту. Оскільки ДСК ЧМП не здійснювало забезпечення судна паливом в наслідок  цього судно на протязі п’яти років було повністю позбавлено електропостачання. Ні один судовий механізм не працював. Були відсутні освітлення, опалення, вентиляція, не було поставки води, були недоступні санітарні умови. Не витримавши тяжких умов праці троє з десяти членів екіпажу померли, інші перенесли переломи кінцівок та багаточисельні захворювання. Систематично вони переносили психологічні стреси в зв’язку зі смертю членів екіпажу. Працювали вони на судні без відпусток та вихідних  більш ніж п’ять років. Витрати на відрядження сплачувалися не регулярно та не в повній мірі. Все це не давало можливості придбати самі необхідні продукти харчування. За п’ять років на закупку медичних препаратів ДСК ЧМП було надано 191 долар США, що відповідно складає 3,82 долари США в рік на чоловіка. На момент списання  з судна заборгованість ДСК ЧМП перед ОСОБА_1 склала 45 315 доларів США, перед ОСОБА_2 - 45 260 доларів США та перед ОСОБА_3 - 45 260 доларів США. Також просять стягнути моральну шкоду, яку вони оцінюють в розмірі 100 000 гривень кожному.

    В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, вважає його не обґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню з тих підстав, що на користь позивачів іноземними судами стягнуті суми, які вони просять стягнути за цим позовом.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали в ЧМП на різних посадах. 04.07.1997 р. за їх згодою вони були призначені на відповідні посади на теплохід „Одеса”. Оскільки судно знаходилося за межами України, окрім заробітної плати кожному з членів екіпажу  судна  причиталося від ДСК ЧМП як роботодавця та судновласника витрати на відрядження в розмірі 40 доларів США на добу. З квітня 1997 р. теплохід „Одеса” був арештований в порту Неаполь Італійської Республіки міським судовим трибуналом за борги ДСК ЧМП різним іноземним компаніям.

Позивачам ці обставини були відомі та вони добровільно погодилися на зазначену роботу та відрядження, тобто позивачі добровільно погодилися працювати в таких умовах, що склалися на судні. Перебували кожен з позивачів на судні понад п’ять років.

На момент списання  з судна заборгованість ДСК ЧМП перед ОСОБА_1 склала 45 315 доларів США, перед ОСОБА_2 - 45 260 доларів США та перед ОСОБА_3 -  45 260 доларів США.

    01.07.2003 р. вироком суду м. Неаполя Італійської Республіки, на користь позивачів стягнуті суми, які вони просять стягнути за цим позовом, і стягнення звернуто на майно відповідача  - судно, що арештоване. Зазначене рішення було залишено без змін судом апеляційної інстанції Неаполя 23.09.2005 р.

(т.3 а.с. 123 – 176)

Як вбачається з зазначених рішень іноземних судів стягнуті на користь позивачів суми є заборгованістю перед ними у вигляді заробітної плати та інших виплат пов’язаних з виконанням трудових обов’язків на т/х „Одеса”.

Отже суд вважає, що відповідачем в ході розгляду справи були надані належні докази, що спростовують доводи позивачів, щодо заборгованості перед ними по заробітку та іншим трудовим виплатам з боку відповідача.

Зважаючи на ту обставину, що позивачі добровільно погодилися працювати на судні що арештовано, за умов нерегулярних виплат їм заробітної плати та добових, а також те, що на відповідача вже покладені стягнення судом іншої держави стосовно погашення заборгованості щодо цих виплат, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Посилання представника позивачів на те, що зазначені рішення судів Італійської Республіки не є стягненнями заробітної плати та добових на користь позивачів, а лише визначають порядок виплати сум перед боржниками не відповідають змісту зазначених рішень, які підтверджують стягнення саме заборгованості по заробітку та добових.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

         В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя