Справа №2-3753/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня  2010  року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді -   судді  Кравчук Т.С.,

при секретарі   -  Лахматовій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу  за позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третьої особи на стороні позивачів  Одеської  універсальної товарної  біржі  «Центр»  про визнання договору купівлі-продажу дійсним,   про усунення перешкод у користуванні власністю,  за  позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області  за участю третіх  осіб  Одеської  універсальної товарної  біржі  «Центр»,   приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу  ОСОБА_7,  Товариства з обмеженою відповідальністю  «Александр-Н»  про визнання  договору купівлі-продажу від 16 квітня 1997 року  недійсним,  визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року, зобов’язання зняти з реєстраційного обліку,-  

                                                          ВСТАНОВИВ:

          В квітні 2003 року ОСОБА_1  звернувся  до суду з позовом до Одеської універсальної товарної біржі «Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю  «Александр-Н»,  ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання дійсним  договору купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1, який  16.04.1997 року був зареєстрований  Одеською універсальною товарною біржею  «Центр» за №Н/97-0302 та   в Одеському МБТІ  18.05.2001 року за  номером 564, інв.402пр, стр.102.   Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що при укладенні  договору купівлі-продажу між ним та продавцями квартири  було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, він повністю сплатив вартість придбаної квартири,  сплатив заборгованість за комунальні послуги,   переоформив на  своє ім’я особисті рахунки по сплаті комунальних платежів,    проте не може  зареєструватися у спірній квартирі, так як  договір купівлі-продажу  був укладений на товарній  біржі й  сторони договору нотаріально його не посвідчили.

27.06.2003 року  рішенням Приморського районного суду м. Одеси  позов було задоволено, договір №Н/97-0302 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрований на Одеській  універсальній товарній біржі  «Центр» 16.04.1997 року визнаний дійсним.

20.01.2004 року  ОСОБА_1  звернувся  до суду з позовом до  ТОВ «Александр-Н»,  ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про  усунення перешкод в реалізації права власності  на квартиру  АДРЕСА_1 та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що  відповідачі  не знялися з реєстраційного обліку з  квартири АДРЕСА_1, власником якої він є на підставі договору  купівлі-продажу  від 16.04.1997 року, що визнаний  дійсним  рішенням Приморського районного суду м.Одеси  від 27.06.2003 року.  Позивач просив суд  усунути перешкоди в користуванні ним АДРЕСА_1 зняти з реєстраційного обліку  відповідачів  та виселити їх зі спірної  квартири. Позивач  ОСОБА_1   вважає, що  так як відповідач ТОВ «Александр-Н», який  при укладенні договору купівлі-продажу  гарантував  йому, позивачу,  законність  угоди по купівлі нерухомого  майна,  не виконав належним чином своїх зобов’язань,  і  відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11  не  звільнили спірну квартиру, йому спричинено моральну шкоду  у розмірі 5000,00 гривень, яку він просив солідарно стягнути з відповідачів.    

10.02.2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, яким просили визнати недійсним договір  купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1  від  16.04.1997 року, посилаючись на те, що ОСОБА_3 від імені 7-ми членів своєї сім’ї, з яких  двоє  були неповнолітніми, уклала  з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, який фактично був договором  позики, так як на той час  її чоловік ОСОБА_9 тяжко хворів і їй необхідні були кошти для його лікування.  ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 з проханням  позичити їй 4000,00 гривень, він погодився за  умови  передачі  йому  спірної квартири у заставу, після чого  йому були передані  усі документи на квартиру й підписано  необхідні  для цього заяви. Позивачі  за зустрічним позовом мотивують свої позовні вимоги тим, що  договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений; учасниками торгів, на яких було укладено договір купівлі-продажу, були неповнолітні  діти, які не можуть бути членами біржі;  дозвіл органів опіки та піклування на продаж  квартири, частки якої належали  неповнолітнім  ОСОБА_4 і ОСОБА_5,  надано з порушенням, так як  батько дітей ОСОБА_9  на надав на це своєї згоди й при цьому  сторонами спірної угоди, яка була зареєстрована на товарній біржі, були  неповнолітні члени, що суперечить  положенням Закону України «Про товарну біржу».

  10.05.2007 року    рішення Приморського районного суду м. Одеси  від  27.06.2003 року, яким  договір   №Н/97-0302 купівлі-продажу  від 16.04.1997 року був  визнаний дійсним, було скасовано  судом касаційної  інстанції -   апеляційним судом Харківської області  й справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.   Проте за цей час, а саме 13.02.2004 року,  позивач  ОСОБА_1   продав спірну квартиру АДРЕСА_1  ОСОБА_2 посвідчивши його у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу  ОСОБА_7 за номером в реєстрі №813.

             25.06.2008 року первісний позов  ОСОБА_1   був уточнений позивачами ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 за участю третьої особи на стороні позивачів  Одеської  універсальної товарної  біржі  «Центр»  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким просять визнати    договір  купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1   від    16.04.1997 року,  укладений на    Одеській універсальній товарній біржі  «Центр» за №Н/97-0302 між ОСОБА_1   та ОСОБА_3, діючої від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5,   дійсним,  та усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 власністю та виселити  ОСОБА_3,   ОСОБА_4 та ОСОБА_5  з квартири  АДРЕСА_1. Позивачі ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 обґрунтовують свої позовні вимоги, зокрема,  ч.2 ст.220 ЦК України,  згідно якої  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.  

     Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 неодноразово  уточнювали зустрічний позов,  26.02.2009 року   звернулися  до суду із зміненим в порядку ст.31 ЦПК України зустрічним позовом до  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  за  участю третіх  осіб - Одеської  універсальної товарної  біржі  «Центр»,   приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу  ОСОБА_7,  ТОВ  «Александр-Н»,  яким  просять  договір  купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1  від  16.04.1997 року визнати недійсним; договір купівлі-продажу   квартири  АДРЕСА_1, укладений  між   ОСОБА_1 і ОСОБА_2  та посвідчений 13.02.2004 року  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу  ОСОБА_7 за номером в реєстрі №813, визнати недійсним;  зобов’язати  Приморський  РВ ОМУ УМВС України в Одеській області  зняти з реєстраційного обліку  ОСОБА_2 з квартири  АДРЕСА_1.  ОСОБА_3., ОСОБА_4  та  ОСОБА_5,  пояснюючи  укладення  договору купівлі-продажу, як договору позики,  обґрунтовують свої позовні вимоги положеннями ст.58 ЦК України в редакції 1963 року,  згідно яких якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.  Вважають, що  договір  купівлі-продажу  відповідно до ст.48 ЦК України в редакції 1963 року є недійсною   угодою.      

  Третя  особа    ТОВ  «Александр-Н»  первісний позов ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 вважає обґрунтованим, посилаючись на те,  що  при укладені 16.04.1997 року договору купівлі-продажу спірної  квартири     на   Одеській універсальній товарній біржі  «Центр»  між сторонами договору    було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, договір виконано, проте  продавці  ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 незаконно  проживають в квартирі.    ТОВ  «Александр-Н»   зазначило, що  ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом з пропуском строку позовної давності,  а тому у задоволені їх позову необхідно відмовити.    

   Третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу  ОСОБА_7 зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 не визнала, надала суду письмові пояснення, зазначивши, що посвідчений нею спірний договір купівлі-продажу   квартири  АДРЕСА_1 від  13.02.2004 року був укладений з дотриманням  усіх  законних вимог та з урахуванням умов, які визначили сторони договору.  

Третя особа - Одеська  універсальна товарна  біржа  «Центр» не з явилися, про час слухання справи сповіщени належним чином, причини неявки суду не повідомили.

 ОСОБА_8 за місцем реєстрації не мешкає.

Представник органу опіки та піклування Приморської рай адміністрації просять справу слухати в їх відсутність, та винести рішення, враховуючи інтереси дітей.

  Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягає задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволенню не підлягають  з  наступних  підстав.

   Згідно п.4  Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року  Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Суд вважає, що спірні відносини сторін щодо укладення  договору купівлі-продажу   квартири АДРЕСА_1, який  16.04.1997 року був зареєстрований   Одеською універсальною товарною біржею  «Центр» за №Н/97-0302,  виникли  до набрання чинності діючого Цивільного кодексу України, тому необхідно застосувати  положення  Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.  Щодо спірних  відносини сторін по укладенню   договору купівлі-продажу   квартири   від 13.02.2004 року  між  ОСОБА_1  та    ОСОБА_2   суд дійшов висновку про необхідність  застосування   положень   Цивільного кодексу України в редакції 2004 року.  

         Судом встановлено , що 25 березня 1997 року  ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_9,  ОСОБА_8,  ОСОБА_4  та ОСОБА_5 набули право власності  в рівних частках на двокімнатну квартиру  АДРЕСА_1  на підставі  свідоцтва про право власності на житло,  виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради  народних депутатів  25 березня 1997 року  за номером №98522___, зареєстрованого   в Одеському міжміському  бюро технічної інвентаризації.  

            16 квітня  1997 року  ОСОБА_3, яка діяла від  імені  ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4  та ОСОБА_5,  уклала  з  ОСОБА_1  договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1, який був зареєстрований Одеською універсальною товарною біржею  «Центр»  за реєстраційним     №Н/97-0302 від 16 квітня  1997 року.

            Суд вважає непереконливим та недоведеним обґрунтування позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  ОСОБА_5  щодо  укладення спірного  договору купівлі-продажу від 16 квітня  1997 року, як договору позики з посиланням на  ст.58 ЦК України в редакції 1963 року, так як ними не надано жодного належного доказу  щодо  укладення правочину (договору купівлі-продажу), який вчинено   для приховання іншого правочину (договору позики).  

           Також суд не приймає до уваги обґрунтування представника ОСОБА_1 щодо можливості  укладення договір купівлі-продажу  на товарній біржі без подальшого нотаріального посвідчення таких договорів,  виходячи з нижченаведеного.

   Згідно  статті 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

  В той же час згідно з вимогами ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року,  яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

           Отже, положення статті 227 ЦК України спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири), а відтак правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер стосовно відповідних договорів, у той час як статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплюються умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою.

  Такої ж позиції дотримується і Пленум Верхового Суду України, яку він офіційно виклав у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.07.78 року за № 3 зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верхового Суду України від 25.12.92 року  за №13 та від 25.05.98 року за №15. Так у пункті 4 цієї постанови зазначено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі в разі придбання на біржових торгах, міни або дарування житлового будинку (квартири) чи його (її) частини.

    З огляду  на викладене  суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1, який був зареєстрований Одеською універсальною товарною біржею  «Центр»  за реєстраційним     №Н/97-0302 від 16 квітня  1997 року, є недійсним.  

   Позивач ОСОБА_1  обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до ч. 2  ст.220 ЦК України в редакції 2004 року якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.  Зміст указаної норми відповідає   змісту ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року.  

             Судом з’ясовано, чого не заперечує і позивач ОСОБА_1,  що  продавці  ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_9,  ОСОБА_8,  ОСОБА_4  та ОСОБА_5 після укладення договору  квартиру не звільнили,  вільного  доступу до спірної  квартири не надали,  витрати з утриманню  квартири  здійснюють  самостійно.

             З матеріалів справи  вбачається, що  продавці   ОСОБА_10 помер  ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11 померла  ІНФОРМАЦІЯ_4  Спадкові справи щодо їх майна, зокрема спірної квартири,  в нотаріальній  конторі не заводилися. Продавець ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в спірній квартирі не мешкає.

           Відповідно до ч.2 ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрував спірний договір купівлі –продажу  в Одеському МБТІ  за  номером 564, інв.402пр, стр.102.   лише  після спливу чотирьох років (18.05.2001 року).    

  При цьому до суду  з вимогою  про  визнання спірного  договору  купівлі –продажу  дійсним  та укладеним позивач ОСОБА_1  звернувся лише  в квітні 2003 року,  про  усунення перешкод у користуванні  власністю – лише  20.01.2004 року, тобто після спливу   шести-семи років.

   Вищенаведене  свідчить, що  між продавцями та покупцем спірної квартири не  було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору та дотримано усіх вимог щодо  укладення  даного виду угод, зокрема щодо  його нотаріального  посвідчення.    

   Крім того, позивач ОСОБА_1  всупереч вимогам ст.60 ЦПК України,  згідно яких кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,    не надав  суду будь-яких  доказів щодо  ухилення ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_9,  ОСОБА_8,  ОСОБА_4  та ОСОБА_5 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

  На підставі викладеного суд дійшов висновку, що визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 суперечить вимогам законодавства, чинного на час укладення цього договору.

             За таких обставин у позивача ОСОБА_1  були відсутні правові підстави для визнання  за ним  права власності  на спірне майно та подальше розпорядження цим майном. З цього приводу суд зазначає наступне.  

           Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

  Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

  За нормами ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.  Крім того,  за приписами  ст.41 Конституції України та  ч.1 ст.319 ЦК України  лише власник наділений правом на свій розсуд володіти, користуватися  і розпоряджатися належним йому майном.                  

             Рішення Приморського районного суду м. Одеси  від 27.06.2003 року, згідно якого відповідач ОСОБА_1  набув право власності на спірну квартиру, 10.05.2007 року  було скасовано  судом касаційної  інстанції -   апеляційним судом Харківської області  й справу направлено на новий розгляд.  

  Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги той факт, що відповідач  ОСОБА_1  не набув права власності на спірне майно у встановленому чинним законодавством порядку, суд вважає  договір купівлі-продажу, укладений 13 лютого 2004 року між ОСОБА_1   і  ОСОБА_2,  посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за номером в реєстрі №813,  недійсним.  

  За таких підстав позовні вимоги ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 щодо зобов’язання ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 АДРЕСА_1, їх виселення з квартири – є  безпідставним.

   Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

 Позивачі за зустрічним позовом  ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  ОСОБА_5 є співвласниками квартири, а тому  з урахуванням ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно з положеннями якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою),  мають правові підстави вимагати зняття  з реєстраційного обліку   ОСОБА_2 в квартирі   АДРЕСА_1, яка зареєструвалася  в   ній   26 січня  2005 року  (копія паспорта а.с.163, том 3), а відтак їх  позовні вимоги підлягають задоволенню.    

 Щодо недійсності  угоди від 16 квітня 1997 та правочину від 13 лютого 2004 року суд дійшов висновку  про  необхідність  застосування наслідків, передбачених  ч. 2 ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року та  ст. 216  ЦК України в редакції 2004 року.  

         На підставі  викладеного та керуючись  ст.ст.47,48,227 ЦК України в редакції 1963 року,   ст.ст.203, 215, 216,  391,  657, 658 ЦК  України в редакції 2004 року,  ст.ст. 10,11,58,59, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

        У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третьої особи на стороні позивачів  Одеської  універсальної товарної  біржі  «Центр»  про визнання договору купівлі-продажу дійсним,   про усунення перешкод у користуванні власністю – відмовити.

          Позовну заяву  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області  за участю третіх  осіб  Одеської  універсальної товарної  біржі  «Центр»,   приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу  ОСОБА_7,  Товариства з обмеженою відповідальністю  «Александр-Н»  про визнання  договору купівлі-продажу від 16 квітня 1997 року  недійсним,  визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року, зобов’язання зняти з реєстраційного обліку -  задовольнити.

         Договір купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1  укладений 16 квітня 1997  року ОСОБА_1  та ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_9,  ОСОБА_8,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, зареєстрований  Одеською універсальною товарною біржею  «Центр» за №Н/97-0302,   визнати недійсним.

         Сторони договору купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1  укладеного 16 квітня 1997  року ОСОБА_1 та ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_9,  ОСОБА_8,  ОСОБА_4, ОСОБА_5 повернути у первинний стан.

          Договір купівлі-продажу  квартири  АДРЕСА_1  укладений 13 лютого 2004 року  ОСОБА_1  та ОСОБА_2, посвідчений  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу  ОСОБА_7 за номером в реєстрі №813, визнати недійсним.

         Зобов’язати  Приморський  РВ ОМУ УМВС України в Одеській області  зняти з реєстраційного обліку  ОСОБА_2  з  квартири  АДРЕСА_1

           Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської  області через Приморський  районний суд м.Одеси.  Особи, які брали участь у справі,  але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя