Справа № 2-1826/10

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

              головуючого судді – Свяченої Ю.Б.,

при секретарі  – Крецу М.Г.,                

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

        ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на наступні обставини.

28 серпня 2007 року ОСОБА_3 отримав у позику від позивача ОСОБА_2 кошти у сумі 33 000 доларів США, які відповідач зобов’язався повернути 28 серпня 2008 року, про що 28 серпня 2007 року було укладено розписку.

Однак, в зазначений умовами зобов’язання термін відповідач ОСОБА_3 не повернув ОСОБА_2 суму боргу у вказаному розмірі.

Позивач у відкритому судовому засіданні, первісно заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд стягнути з відповідача грошову суму за вказаним договором позики.

Відповідач ОСОБА_3 у відкрите судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причини неявки, про слухання вказаної справи повідомлявся належним чином судовою повісткою.

Відповідно до ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, через неявку представника установи-відповідача за даною цивільною справою, враховуючи письмову заяву позивачки з цього приводу, суд вважає можливим розглядати справу в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення позивача, повно і всебічно з’ясувавши обставини, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Судом встановлено, що 28 серпня 2007 року між ОСОБА_2 – з одної сторони, та ОСОБА_3 – з іншої сторони був укладений договір позики, в підтвердження якого ОСОБА_3 була складена розписка, згідно якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 33 000 доларів США.

Відповідач ОСОБА_3 зобов’язався повернути відповідну грошову суму позики ОСОБА_2 до 28 серпня 2008 року. Відповідне грошове зобов’язання боржником виконане не було.

Факт складання на ім’я ОСОБА_3 боргової розписки та передачі коштів йому від ОСОБА_2 коштів у сумі 33 000 доларів США засвідчили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про що поставили свій підпис.

З’ясовуючи правову регламентацію виниклих спірних правовідносин, досліджено ст. 1046 ЦК України, яка зазначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до вимог ст. 1047 ч.2 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

На підставі вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки позичені гроші відповідачем ОСОБА_3 повернуті ОСОБА_2 не були у встановлений зобов’язанням строк, суд вважає відповідне зобов’язання не виконаним.

Як зазначає ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму боргу у відповідному розмірі – 33 000 доларів США (на момент подачі позовної заяви курс НБУ складав 799,8 гривень за 100 доларів США) що у гривневому еквіваленті становить 263 934 грн..

Згідно з ч. 3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

    При цьому, як регламентує ст.79 ЦПК України, до судових витрат відноситься судовий збір, а також, зокрема витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вбачає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень та суму судового збору (держане мито) у розмірі 150 грн. 00 коп.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 625, 1046, 1047 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 – суму боргу за договором позики від 28 серпня 2007 року у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) доларів США, що згідно курсу НБУ на 29 жовтня 2009 року у гривневому еквіваленті становить 263 934 грн..

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень та суму судового збору (держане мито) у розмірі 263 грн. 93 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення  

Суддя:                                         Ю.Б.Свячена